Справа № 2-4097/11
Н.п. № 2/1522/1796/12
13 лютого 2012 року Приморський районний суд м. Одеси
у складі: головуючого судді Загороднюка В.І.
при секретарі Міневич Д.О.
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Одеської міської ради, треті особи КП „ОМБТІ та РОН”, Управління охорони об'єктів культурної спадщини Одеської облдержадміністрації про визнання договору купівлі-продажу недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння, -
Позивачка звернулася до суду з позовом до відповідачів та просить визнати недійсним договір купівлі-продажу № 155 від 06.10.2004 р., укладений між Одеською міською радою та ОСОБА_2, предметом якого є нежиле приміщення № 502 у літері „А”, загальною площею 93,6 кв.м., розташоване за адресою м. Одеса Олександрівський проспект, 4; скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на нежиле приміщення № 502 у літері „А”, загальною площею 93,6 кв.м., розташоване за адресою м.Одеса Олександрівський проспект, 4; витребувати вказане нежиле приміщення з незаконного володіння ОСОБА_2 та стягнути з відповідачів судові витрати.
При цьому посилається на те, що вона є власником квартири № 8 по Олександрівському проспекту, 4 в м. Одесі, яка дісталася їй у спадщину від її померлого батька. Під її квартирою знаходиться підвальне приміщення, загальною площею 93,6 кв.м. Відповідно до технічної документації, за типом це приміщення є підвалом і воно необхідне для забезпечення експлуатації будинку, оскільки в ньому розташовані водопровід, каналізація, вентиляційний канал та прилади опалювальної системи їхнього багатоквартирного будинку. Отже дане приміщення є допоміжним. 06.04.2004 р. ОСОБА_2 заволодів цим приміщенням на підставі договору купівлі-продажу № 155, укладеного між ним та Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради. Про продаж даного підвалу її, або її батько попереджено не було, ніхто з них не давав на це згоди. Оскільки вона, як власник квартири вказаного будинку, не давала згоди на відчуження допоміжного приміщення, то це означає, що воно вибуло з її володіння не з її волі тому вона просить витребувати дане майно з чужого незаконного володіння.
В судовому засіданні позивачка позов підтримала та просила його задовольнити.
Представники відповідачів в судовому засіданні позов не визнали, вважають його не обґрунтованим та таким що не підлягає задоволенню.
Представник третьої особи - Управління охорони об'єктів культурної спадщини Одеської облдержадміністрації в судовому засіданні позов підтримала.
Представник третьої особи - КП „ОМБТІ та РОН” в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи судом повідомлений належним чином причина неявки суду не відома.
Вислухавши пояснення сторін, представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1, на підставі свідоцтва про право на спадщину № 1-5343 від 17.09.2004 р. є власницею квартири № 8 по Олександрівському проспекту, 4 в м. Одесі. Зазначене приміщення було зареєстровано в КП „ОМБТІ та РОН” 18.10.2004 р.
(а.с. 15)
Відповідач ОСОБА_2 відповідно до договору купівлі-продажу № 155 від 06.10.2004 р., укладеному з Одеською міською радою придбав нежиле приміщення № 502 у літері „А”, яке складається з нежилого підвального приміщення загальною площею 93,6 кв.м., що розташоване за адресою м. Одеса Олександрівський проспект, 4.
(а.с. 16)
Як вбачається з матеріалів справи спірне нежиле приміщення було оформлено у власність територіальної громади м. Одеси, в особі Одеської міської ради свідоцтвом від 16.08.2004 р.
(а.с. 16, 24)
Зазначене приміщення до цього часу використовувалося як окремий об'єкт кооперативом „Кондор” та іншими користувачами і в ньому розташовувалася крамниця та кафе-бар „Вечеря”, що підтверджується зокрема витягом з рішення № 389 від 27.02.1992 р. виконкому Жовтневої райради народних депутатів про передання вказаного приміщення в оренду кооперативу „Кондор” для розміщення в ньому комісійного магазину; висновком по проекту реконструкції від 14.11.1992 р.; витягом з рішення № 2413 від 26.11.1992 р. виконкому Жовтневої райради народних депутатів про надання дозволу на проведення реконструкції спірного приміщення під магазин та кафе; рішенням № 1011 від 15.07.1993 р. виконкому Жовтневої райради народних депутатів про перереєстрацію кооперативу „Кондор” в ППФ „Ч.С.М.”; свідоцтвом про реєстрацію № 545 від 28.03.1994 р. ППФ „Ч.С.М.”; договором оренди № 187/2 від 02.01.1998 р. нежилого приміщення під магазин, кафе-бар та погодження до нього від 19.04.2004 р.
(а.с.74 - 84)
Таким чином зазначене приміщення не відноситься до допоміжних приміщень будинку, що зазначені п. 2 ст. 10 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду”.
Позивачка, як це вбачається із реєстрації позову, звернулася до суду 02.12.2010 р., оспорюючи при цьому договір купівлі-продажу, що був укладений між ОСОБА_2 та Одеською міською радою 06.10.2004 р., тобто після спливу майже шести років. Разом з тим, відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, тобто зазначений строк позовної давності позивачкою пропущений. Доказів поважності пропуску строку позовної давності позивачкою суду не надано. Інші норми, що регулюють позовну давність до даних правовідносин застосовуватися не можуть.
Отже, суд вважає, що в задоволенні позову позивачці слід відмовити через пропуск строку позовної давності.
На підставі викладеного та керуючись, ст. 257 ЦК України, ст.ст. 213-215 ЦПК України суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Одеської міської ради, треті особи КП „ОМБТІ та РОН”, Управління охорони об'єктів культурної спадщини Одеської облдержадміністрації про визнання договору купівлі-продажу недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння відмовити.
Рішення може бути оскаржено, про що протягом десяти днів з дня проголошення подається апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу потягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя
13.02.2012