Справа № 2-2515/11
Н.п. 2/1522/1752/12
13 лютого 2012 року Приморський районний суд м. Одеси
у складі: головуючого судді Загороднюка В.І.
при секретарі Міневич Д.О.
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_2 та згідно останньої позовної заяви просить визнати недійсним заповіт, що складений ОСОБА_3 11.06.2009 р. та посвідчений 11.06.2009 р. державним нотаріусом Першої Одеської державної нотаріальної контори ОСОБА_4 (№ по реєстру 5-1045, серія та номер бланку ВМЕ № 123728), з привласненням в Спадковому реєстрі № 47141306, на підставі якого все належне спадкодавцю майно повинне перейти у власність ОСОБА_2 у зв'язку з тим, що особа, яка його підписала внаслідок захворювання не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними та стягнення з відповідачки судових витрат.
(т. 1 а.с. 121-123)
При цьому посилається на те, що його сестрі ОСОБА_3 за життя на праві власності належали квартира АДРЕСА_1 та квартира АДРЕСА_2. 06.03.2010 р. ОСОБА_3 померла внаслідок важкого та тривалого захворювання. Оскільки на цей час він, як її рідний брат був найближчим родичем померлої, який протягом всього часу її захворювання здійснював за нею весь необхідний догляд, звернувся до Другої Одеської державної нотаріальної контори із заявою про видачу йому свідоцтва про право на спадщину за законом, як спадкоємцю другої черги. На підставі його заяви була відкрита спадкова справа № 66/2010. Проте йому стало відомо, що існують три заповіти складені ОСОБА_3, а саме від 06.06.2000 р., яким вона заповіла ОСОБА_2 належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1; від 17.11.2004 р. яким вона заповіла все своє майно йому - ОСОБА_1 та від 11.06.2009 р. яким вона заповіла все своє майно ОСОБА_2 Вважає, що останній заповіт є правочином, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними. В зв'язку з викладеним він звернувся до суду з вказаним позовом та просить його задовольнити.
В судовому засіданні позивач та представник позивача позов підтримали в повному обсязі та просили його задовольнити.
Відповідачка та її представник в судовому засіданні позов не визнали, вважають його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
Вислухавши пояснення сторін, свідка ОСОБА_5, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є рідними братом та сестрою та їх батьками є ОСОБА_6 та ОСОБА_7.
(т. 1 а.с.10)
Згідно свідоцтва про право власності на житло від 23.11.1993 р. ОСОБА_3 та ОСОБА_7 на праві спільної сумісної власності належала квартира АДРЕСА_1.
(т. 1 а.с.13)
Відповідно до свідоцтва про смерть ОСОБА_7 померла 30.07.2003 р.
(т. 1 а.с.12)
Як вбачається з свідоцтва про право на спадщину за законом № 1-643 від 06.02.2004 р. спадкоємцем майна ОСОБА_7, померлої 30.07.2003 р. є її донька ОСОБА_3 Спадкове майно, на яке видане свідоцтво, складається з 1/2 частини квартири АДРЕСА_1.
(т. 1 а.с.91)
Отже ОСОБА_3 стала власником всієї квартири АДРЕСА_1.
Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом № 6-345 від 09.03.2005 р. спадкоємцем майна ОСОБА_8, померлого 19.08.2004 р. є його сестра ОСОБА_3 Спадкове майно, на яке видане свідоцтво, складається з квартири АДРЕСА_2.
(т. 1 а.с.94)
Відповідно до свідоцтва про смерть ОСОБА_3 померла 06.03.2010 р.
(т. 1 а.с.11)
За життя ОСОБА_3 склала три заповіти, а саме заповіт № 4094 від 06.06.2000 р., яким вона заповіла ОСОБА_2 належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1; заповіт № 3-3359 від 17.11.2004 р. яким вона заповіла все своє майно йому - ОСОБА_1 та заповіт № 5-1045 від 11.06.2009 р. яким вона заповіла все своє майно ОСОБА_2
(т. 1 а.с.75, 79, 80)
Згідно ч. 2, 3 ст. 1254 ЦК України заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним.
Отже на момент смерті ОСОБА_3 діяв заповіт № 5-1045 від 11.06.2009 р. яким вона заповіла все своє майно ОСОБА_2
Як вбачається з архівної довідки № 19 від 29.03.2011 р. ОСОБА_3 за період роботи в морехідному училищі ім. О.І.Маринеска ОНМА на посаді медичної сестри з 10.06.2009 р. по 30.09.2009 р. до своїх обов'язків ставилася дуже відповідально, з колективом курсантів мала професійно-відповідальні відносини. Користувалася повагою у співробітників, за характером була турботлива, спокійна, співчутлива до чужої болі.
(т. 2 а.с.36)
Згідно довідки КУ „Міський психіатричний диспансер” від 03.12.2010 р. ОСОБА_3 в КУ „Міський психіатричний диспансер” не зверталася та на обліки не перебуває.
В ході розгляду справи було проведено комісійну посмертну судово-психіатричну експертизу від 05.10.2011 р., згідно висновків якої ОСОБА_3 модулювала свої емоції та поведінку та поводилася стримано за межами близького до неї оточення, що свідчить про приналежність емоційних проявів астенічному синдрому, а не органічному непсихотичному психічному розладу та о збереженні у піддослідної критичності стосовно себе самої та ситуації. З врахуванням досліджених матеріалів справи, рівень соціального функціонування піддослідної до цікавлячого суд періоду був нормальний, стабільний, вона сама організовувала свій побут, розпоряджалася матеріальними засобами, отримувала медичне обслуговування, контактувала з знайомими, вірно будувала відношення в побуті та на роботі, адекватно оцінювала свої можливості та вміла попросити та отримати необхідну їй допомогу, напередодні підписання заповіту працевлаштувалася за своєю спеціальністю, що свідчить про її психічну спроможність на період підписання заповіту 11.06.2009 р.
Комісійна посмертна судово-психіатрична експертиза прийшла до висновку, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка померла 06.03.2010 р. на період складання заповіту на користь ОСОБА_2 11.06.2009 р., якими-небудь психічними розладами не страждала, виявляла астенічний синдром на фоні поліорганної соматичної патології, що не позбавляло її можливості усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними під час складання заповіту 11.06.2009 р. на користь ОСОБА_2
Медична документація та свідчення свідків стосовно стану здоров'я ОСОБА_3, на момент складання заповіту, повністю співвідносяться з висновком комісійної посмертної судово-психіатричної експертизи.
Таким чином, суд на підставі цих доказів вважає, що ОСОБА_3 на момент складання заповіту від 11.06.2009 р. на користь ОСОБА_2 могла розуміти значення своїх дій та керувати ними.
Позивачем в ході розгляду справи не було надано доказів, які б спростовували вищезазначені докази та цей висновок суду.
Таким чином позовні вимоги про визнання заповіту недійсним не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ч. 1 ст. 225 ЦК України, ст.ст. 213-215 ЦПК України суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним відмовити.
Рішення може бути оскаржено, про що протягом десяти днів з дня проголошення подається апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу потягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя
13.02.2012