Справа № 2601/8257/12
Провадження по справі № 2/2601/2734/12
30.07.2012 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
Головуючого судді Антонової Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Нива -В.Ш.», ОСОБА_3, Відділу Державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві, третя особа: ОСОБА_5 про визнання прилюдних торгів недійсними;
за позовом третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_5 до Приватного підприємства «Нива -В.Ш.», треті особи: ОСОБА_3, Відділ Державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві про визнання прилюдних торгів недійсними, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів Приватного підприємства «Нива-В.Ш.», ОСОБА_3, Відділу Державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві, третя особа: ОСОБА_5 про визнання прилюдних торгів недійсними.
Свої вимоги Позивач мотивує тим, що прилюдні торги з реалізації арештованого Відділом Державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві нерухомого майна були проведені спеціалізованою організацією Приватне підприємство «Нива-В.Ш.»з порушеннями порядку встановленого законодавством, які призвели до продажу нерухомого майна за ціною нижчою, ніж пропонувалася учасниками під час торгів. У зв'язку з чим вважає порушеними свої права як стягувача у виконавчому провадженні за виконавчим документом, на виконання якого були здійснені арешт та реалізація арештованого нерухомого майна.
Третя особа ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до відповідача Приватного підприємства «Нива-В.Ш.», в якому заявив самостійну вимогу на предмет спору про визнання прилюдних торгів недійсними, посилаючись на те, що Приватне підприємства «Нива-В.Ш.»реалізувало нерухоме майно, яке належить йому на праві приватної власності згідно з рішенням суду.
В судовому засіданні представник позивача та представник третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, позовні вимоги підтримали в повному обсязі та наполягали на їх задоволенні.
Представник відповідача, ОСОБА_3, проти позову та заявленої самостійної вимоги третьої особи заперечував, посилаючись на дотримання спеціалізованою організацією Приватне підприємство «Нива-В.Ш.»вимог законодавства щодо проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна. Вказує, що право власності третьої особи на арештоване майно не підлягає судовому захисту, оскільки його виникнення офіційно не визнано і не підтверджено державою шляхом державної реєстрації такого речового права на нерухоме майно.
Представник відповідача Відділу Державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві проти позову та заявленої самостійної вимоги третьої особи заперечував, посилаючись на законність своїх дій та спеціалізованої організації під час проведення арешту та реалізації арештованого нерухомого майна.
Суд, вислухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов та заявлена самостійна вимога третьої особи не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Прилюдні торги за своєю юридичною природою - це продаж майна, на яке звернено стягнення і яке підлягає реалізації. Власником цього майна стає покупець, котрий запропонував за нього у ході торгів найвищу ціну. Таким чином, під час проведення прилюдних торгів укладається угода про передачу майна у власність, сторонами якої є покупець - учасник прилюдних торгів, котрим може бути фізична чи юридична особа, і продавець - відділ ДВС в особі спеціалізованої організації, що організовує та проводить ці прилюдні торги за договором із державною виконавчою службою.
Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
В судовому засіданні достовірно встановлено, що 04.08.2010 року постановою головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві на підставі виконавчого листа Голосіївського районного суду міста Києва від 28 липня 2010 року № 2-250 відкрите виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 1070037,02 грн. заборгованості за договорами позики від 31.12.2008 р. та 03.03.2009 р., 80,38 грн. вартості телеграм, 840 грн. вартості оголошення про виклик до суду, 1700 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Зазначеною постановою Боржнику наданий строк для добровільного виконання судового рішення.
Однак, боржником у встановлені строки, рішення суду добровільно не виконане і остання звернулася до Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві із клопотанням про звернення стягнення на належне їй на праві приватної власності нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1.
Згідно з частиною п'ятою статті 52 Закону України «Про виконавче провадження»боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.
До Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві надійшов лист КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»в якому містилася інформація, що квартира АДРЕСА_1 належить боржнику, ОСОБА_6, на праві приватної власності.
Згідно з частиною першою статті 52 Закону України «Про виконавче провадження»звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
При цьому, згідно з частиною другою статті 57 зазначеного закону, арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
08.10.2010 року головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, копія якої надіслана для виконання до КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», відповідний запис внесений до Єдиного державного реєстру для реєстрації заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
Таким чином, виносячи постанову від 08.10.2010 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, а також проводячи опис квартири АДРЕСА_1 і накладаючи на неї арешт згідно акту 21.03.2011 року, головний державний виконавець Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом.
Згідно з частиною першою статі 62 Закону України «Про виконавче провадження»реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах.
При цьому порядок проведення прилюдних визначається Тимчасовим положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5.
Як встановлено в судовому засіданні, між Приватним підприємством «Нива-В.Ш.»та Відділом державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві укладений договір про реалізацію квартири АДРЕСА_1.
07 березня 2012 року спеціалізованою організацією Приватне підприємство «Нива-В.Ш.» були проведені прилюдні торги з реалізації зазначеного арештованого майна.
Як вбачається з протоколу присутності від 07 березня 2012 року для участі у прилюдних торгах були зареєстровані наступні покупці: ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 (а.с.83).
Зазначений протокол підписаний всіма покупцями.
При цьому згідно з пунктом 2.2 зазначеного положення прилюдні торги - продаж майна, за яким його власником стає покупець, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну.
Як встановлено в судовому засіданні та вбачається з матеріалів справи, найвищу ціну запропонував ОСОБА_7 - 918000 грн.
Відповідно до пункту 4.14 Тимчасового положення під час прилюдних торгів ведеться протокол, до якого заносяться такі дані: номер лота; назва лота; стартова та продажна ціна майна; сума сплаченого гарантійного внеску; розмір винагороди спеціалізованої організації, яку покупець повинен додатково сплатити, та реквізити рахунку спеціалізованої організації для її сплати; пропозиції покупців; відомості про покупця, який запропонував у ході торгів найвищу ціну (переможець торгів). У разі потреби до протоколу можуть бути внесені й інші відомості.
Протокол підписується ліцитатором і переможцем торгів і затверджується керівником спеціалізованої організації.
Отже, за результатами торгів був складений протокол № 1011386/1 проведення прилюдних торгів, який був підписаний ліцитатором. Однак, як вбачається із зазначеного протоколу, переможець прилюдних торгів - ОСОБА_7 від підписання протоколу відмовився.
Відповідно до вимог пункту 4.16. Тимчасового положення переможець прилюдних торгів, який відмовився від підписання протоколу, позбавляється права на подальшу участь у прилюдних торгах. За умови достатньої кількості покупців за даним лотом торги відновлюються.
Судом встановлено, що у зв'язку із зазначеною обставиною, торги були відновлені за достатньої кількості покупців, які були присутні під час вирішення питання про відновлення прилюдних торгів.
Згідно із протоколом проведення прилюдних торгів від 07 березня 2012 року № 1011386/1 переможцем торгів визначений ОСОБА_3, як покупець, який запропонував у ході торгів найвищу ціну.
Відповідно до вимог Тимчасового положення зазначений протокол підписаний ліцитатором і переможцем торгів та затверджений керівником спеціалізованої організації.
Отже, прилюдні торги 07 березня 2012 року щодо реалізації квартири АДРЕСА_1 були проведені спеціалізованою організацією Приватне підприємство «Нива-В.Ш.»відповідно до вимог Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна.
Таким чином, твердження позивача ОСОБА_1 про порушення порядку проведення прилюдних торгів 07 березня 2012 року щодо реалізації квартири АДРЕСА_1 є необґрунтованим, а вимога щодо визнання прилюдних торгів недійсними у зв'язку з порушенням порядку їх проведення такою, що не підлягає задоволенню.
Стосовно позовних вимог третьої особи ОСОБА_5 суд приходить наступних висновків.
В судовому засіданні встановлено, що рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 30.11.2011 року за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 визнано за ОСОБА_5 право власності на квартиру в АДРЕСА_1, загальною площею 49, 20 кв.м.; припинено право власності ОСОБА_6 на квартиру в АДРЕСА_1, загальною площею 49, 20 кв.м.
Третя особа із самостійною вимогою на предмет спору ОСОБА_5 посилаючись на зазначене судове рішення, згідно з яким реалізоване майно належить не боржнику, а йому, просить визнати торги недійсними, оскільки зміст правочину, яким за своєю природою є прилюдні торги, не може суперечити актам цивільного законодавства.
В судовому засіданні представник ОСОБА_5 пояснив, що його довіритель володіє на праві приватної власності квартирою АДРЕСА_1.
З матеріалів справи вбачається, що про проведення прилюдних торгів та проведення виконавчих дій на адресу у АДРЕСА_1 неодноразово надсилалися відповідні повідомлення.
Згідно з частиною першою статті 60 Закону України «Про виконавче провадження»особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Однак, третя особа таким право не скористався.
Крім того, слід зазначити, що згідно з частиною другою статті 4 Цивільного кодексу України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Закону.
Відповідно до частини 5 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Цивільний кодекс України передбачає можливість виникнення права власності на підставі рішення суду у випадках встановлених статтею 392 Цивільного кодексу України - в разі, якщо право власності оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документи, який посвідчує право власності.
При цьому, згідно з частиною першою статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Відповідно до частини четвертої цієї статті порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюється законом.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
При цьому згідно з частиною третьою статті 3 зазначеного закону права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Частина перша статті 4 зазначеного закону передбачає обов'язкову державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, що належить фізичним та юридичним особам.
Порядок проведення такої державної реєстрації визначається Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року №7/5.
Таким чином, право власності на нерухоме майно підлягає обов'язковій державній реєстрації та виникає з моменту такої реєстрації.
Посилання на рішення суду якими визнано право власності на вказане майно не може бути підставою для задоволення позову третьої особи із самостійними вимогами, оскільки право власності виникає не з моменту набрання рішенням законної сили, а з моменту його державної реєстрації.
Судом встановлено, що право власності ОСОБА_5 на квартиру в АДРЕСА_1, загальною площею 49, 20 кв.м. не було зареєстроване у встановленому порядку..
Таким чином у суду відсутні правові підстави для визнання прилюдних торгів 07 березня 2012 року щодо реалізації квартири АДРЕСА_1 недійсними з підстав заявлених третьою особою з самостійними вимогами.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 11, 182 ЦК України, Законом України «Про виконавче провадження», Законом України «Про Державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. ст. 10, 11, 60, 61, 79, 212-215 ЦПК України, суд -
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Нива -В.Ш.», ОСОБА_3, Відділу Державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві, третя особа: ОСОБА_5 про визнання прилюдних торгів недійсними -відмовити.
У задоволенні позову третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_5 до Приватного підприємства «Нива -В.Ш.», треті особи: ОСОБА_3, Відділ Державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві про визнання прилюдних торгів недійсними -відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення, а сторонами, які не були присутні при проголошенні рішення суду - протягом десяти днів з дня отримання його копії до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва.
Суддя: Антонова Н.В.