Справа № 2601/7519/12
Провадження № 2/2601/2558/12
31.07.2012 року Голосіївський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Фролова М.О., при секретарі Чигир Т.Ф. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення сервітуту та виселення, -
встановив:
У березні 2012 року ОСОБА_1 (надалі -позивач) звернулася у Голосіївський районний суд м. Києва із позовом, в подальшому уточненому, до ОСОБА_2 (надалі -відповідач) про припинення сервітуту та виселення відповідача з квартири.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначила, що є власником однокімнатної квартири АДРЕСА_1, яку придбала до шлюбу із відповідачем. У даній квартирі зареєстрованим є відповідач та малолітня дитина -син від шлюбу. У лютому 2011 року шлюб між позивачем і відповідачем було припинено. Посилаючись на обставини того, що відповідач порушує норми гігієни, обмежує у праві користування житловою площею, відмовляється від участі в утриманні квартири, перешкоджає проведенню ремонту та розвитку особистого життя просить суд припинити сервітут відповідача на використання нерухомої власності та виселити відповідача із вказаної квартири.
В судове засідання з'явились позивач та її представник, які підтримали позов з підстав та предмету зазначеному в уточненій позовній заяві та просили його задовольнити.
Відповідач, будучи належним чином повідомленим, в судове засідання не з'явився, подав свої письмові заперечення та докази на обгрутування своїх заперечень і просив розглядати позов за його відсутності на підставі наявних доказів.
Вислухавши пояснення позивача та її представника на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов до висновків про необхідність відмовити позивачу у задоволенні позивних вимог виходячи із наступного.
Судом встановлено, що позивач у 2000 році на підставі договору купівлі-продажу придбала у власність квартиру АДРЕСА_1 (а.с.5). У даній квартирі окрім позивача є зареєстрованим відповідач та неповнолітня дитина від шлюбу позивача і відповідача -ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1.
Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу НОМЕР_1 (а.с.6) шлюб між позивачем та відповідачем розірвано.
В судовому засіданні не знайшли свого підтвердження доказами твердження позивача про те, що відповідач порушує норми гігієни та створює неприйнятні умови для співжиття у межах однієї квартири.
Відповідно до ст.60 ЦПК України обов'язок доказування покладаються на сторін, які посилаються на обставини, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Окрім того, не знайшли свого підтвердження доказами і твердження позивача про відмову відповідача брати участь в утриманні квартири.
Натомість, судом були взяті до уваги наявні у матеріалах справи чеки та квитанції з яких вбачається придбання відповідачем речей і матеріалів побутового характеру призначення яких -здійснювати догляд за помешканням (а.с.118-123), що свідчить про спрямованість зусиль відповідача на утримання квартири. Окрім того, беруться до уваги і надіслані в судове засідання відповідачем квитанції про сплату житлово-комунальних послуг з яких вбачається, що саме ОСОБА_2 бралась участь в утриманні квартири (а.с. 99-113).
Судом враховується також і та обставина, що в судовому засіданні представником позивача заявлено про відсутність будь-яких звернень до правоохоронних органів з боку позивача стосовно фактів правопорушень відносно неї з боку відповідача.
Окрім того, судом береться до уваги факти встановлені рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 19.01.2012 року (справа №2-431/12) відповідно до якого ОСОБА_1 було відмовлено у задоволенні позову до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю (а.с.41).
Таке рішення суду набрало законної сили. Відповідно до висновків суду зазначених у цьому рішенні припинення сімейних відносин між власником житлового приміщення та членом його сім'ї не позбавляє останнього права користування житловим приміщенням.
Відповідно до ст.61 ЦПК України обставини встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Таким чином, обставини встановлені рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 19.01.2012 року (справа №2-431/12) є преюдиційними.
Окрім того, змінивши позовну заяву (а.с.141-142) і надавши пояснення в судовому засіданні позивач наполягає на порушення свого сервітутного права вимагаючи припинити сервітут.
Із зазначених підстав позов не може бути задоволеним виходячи з наступного.
Відповідно до ст.402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Таким чином, законодавець чітко визначає підстави для виникнення сервітутних правовідносин. Судом встановлено, що у правовідносинах між позивачем та відповідачем сервітут не встановлювався, а тому правовідносини, що є предметом судового розгляду не є сервітутом у розумінні Глави 32 ЦК України.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Враховуючи викладене, суд вважає, що вимоги позивача є не обґрунтованими, обставини, викладені в позовній заяві, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, а тому, оцінюючи зібрані у справі докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню.
Питання розподілу судових витрат вирішити відповідно до правил ст.88 ЦПК України.
На підставі ст. ст. 1-5, 8, 10, 11, 26, 27, 30, 60, 109, 118, 119, 208-209, 212-215 ЦПК України, суд,
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення сервітуту та виселення -відмовити у повному обсязі.
Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення, а рішення яке було ухвалено без участі особи, яка її оскаржує протягом десяти днів з дня отримання копії рішення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя