33001, м. Рівне, вул. Яворницького, 59
Постанова
"21" листопада 2006 р. Справа № 2/255
Господарський суд Рівненської області в складі головуючого судді Савченка Г.І. за участю секретаря судового засідання Маслова К.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Радивилівське виробничо-торгове підприємство “Вікінг»
до відповідача Державної податкової інспекції у Радивилівському районі
про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000192350/0 від 14.07.2006 р.
За участю представників сторін:
від позивача -Бернацький О.В.;
від відповідача-інспектор Коритнюк В.О., нач.відділу Дідик О.І.
Статті 27, 29, 49, 51, 127 Кодексу адміністративного судочинства України сторонам роз'яснені.
ВСТАНОВИВ: Позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю “Радивилівське виробничо-торгове підприємство “Вікінг» -просить скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Радивилівському районі № 0000192350/0 від 14 липня 2006 року про визнання податкового зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 55.901,00 грн., з якої основний платіж становить 43.830,00 грн., штрафні (фінансові) санкції -12.071,00 грн.
Свої вимоги позивач обгрунтовує тим, що відповідач прийшов до помилкового висновку, що в порушення абз. 2 п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (із змінами та доповненнями) підприємством не включено до валових доходів вище суми поворотної фінансової допомоги та занижено валові доходи за даним порушенням р. 01. 6 Декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2005 року в сумі 67.484,00 грн., за 2005 рік -86.122,04 грн., за 1 квартал 2006 р. -117.685,26 грн. (203.807,30 -86.122,04).
Позивач посилається на те, що:
- не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у зв'язку з отриманням платником податку фінансових кредитів від інших осіб -кредиторів, а також повернення основної суми фінансових кредитів. Фінансовий кредит -це кошти, які надаються банком-резидентом або нерезидентом, кваліфікованим як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами і нерезидентами, які мають статус небанківських фінансових установ, згідно з відповідним законодавством, а також іноземними урядами або його офіційними агенствами чи міжнародними фінансовими організаціями та іншими кредиторами -нерезидентами у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк, для цільового використання та під процент. Правила надання фінансових кредитів встановлюються Національним Банком України (стосовно банківських кредитів). А також Кабінетом Міністрів України (стосовно небанківських фінансових організацій) відповідно до законодавства.
Визначення, наведене в Законі про фінансові послуги, використовується виключно щодо господарських правовідносин, і в будь-якому випадку не поширюється на податкові правовідносини;
- Закон про оподаткування в п. 5.5.1 передбачає, що до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговим зобов'язанням (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюється у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.
Закон України “Про податок на додану вартість» не передбачає сплату податку з операцій з надання поворотної фінансової допомоги. А, відповідно, не поворотна фінансова допомога не оподатковується податком на прибуток.
Позивач вважає, що він не припустився порушень податкового законодавства, оскільки отримані ним за договором позики кошти не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню податком на прибуток. ДПІ у Радивилівському районі безпідставно віднесло позичкові кошти до валового доходу з посиланням на те, що до цього доходу включаються лише ті надходження від позареалізаційних операцій, які передані у власність платника податку і не підлягають поверненню.
Згідно з п. 3.1 ст. 3 Закону про оподаткування, об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податку на суму амортизаційних відрахувань; згідно з п. 4.1 ст. 4 Закону про оподаткування, валовий дохід -це загальна сума отриманих за договором позики; відповідно до ст. 374 Цивільного кодексу Української УРСР за договором позики одна сторона (позикодавець) передає другій стороні (позичальникові) у власність (в оперативне управління) гроші або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей або рівну кількість речей того ж роду і якості (аналогічна норма міститься у ст. 1045 Цивільного кодексу України). Отже, за договором виникають боргові зобов'язання, операції за якими з метою оподаткування належать до операцій особливого виду, оподаткування яких регулюється виключно п. 7.9 ст. 7 Закону.
Відповідно до пп. 7.9.1 п. 7.9 ст. 7 Закону України не включається до валового доходу і підлягають оподаткуванню кошти або майно у випадках, які наведені в абзацах другому, третьому і четвертому цього підпункту. Договір позики є цивільно-правовим договором і, враховуючи, що предметом такого договору є гроші або речі, на нього поширюється дія абз. 4 пп. 7.91 п. 7.9 ст. 7 Закону.
Відповідач позов заперечив. Свої заперечення обгрунтовує тим, що товариству надавалось поворотна фінансова допомога в 2005-2006 роках. Тому повинна включатись до валового доходу. Невключення до валового доходу фінансової поворотної допомоги дозволялось лише до 01 січня 2004 року у відповідності з чинним законодавством.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази у справі, суд встановив наступне.
На підставі направлення від 08.06.2006 р. за № 30 та від 22.06.2006 р. № 39 ДПІ у Радивилівському районі Рівненської області проведено виїзну планову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю “Радивилівське виробничо-торгове підприємство “Вікінг» та складено акт від липня 2006 року за № 44/23/33556604.
Перевірка здійснювалась за період з 04.07.2005 р. по 31.03.2006 р. В ході перевірки було встановлено, що засновником підприємства ТзОВ “Радивилівське виробничо-торгове підприємство “Вікінг» -Вознюком Миколою Миколайовичем згідно прихідних касових ордерів та квитанцій банку вносились кошти в касу та на банківський рахунок у вигляді поворотної фінансової допомоги. В порушення абз. 2 пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств» підприємством не включено до валових доходів суми поворотної фінансової допомоги та занижено валові доходи за даним порушенням п. 01.6 Декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2005 року в сумі 67.484,00 грн. за 2005 р. -86.122,04 грн., за 1 квартал 2006 р. -117.685,26 грн. (203.807,30 -86.122,04). За наслідками перевірки 14.07.2006 р. винесено податкове повідомлення-рішення № 0000192350/0.
Давши оцінку доказам у справі, господарський суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню із слідуючих підстав.
Відповідно до абз. 2 пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств» суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 ст. 7 або ст. 10 цього Закону включаються до валових доходів. Згідно з п. 3.1 ст. 3 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств», об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податку на суму амортизаційних відрахувань. Враховуючи наведене, позивачу донараховано податку.
Щодо посилання позивача на пп. 7.9.1 п. 7.9 ст. 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств», то слід зазначити, що відповідно до пп. 1.11.1 п. 1.11 ст. 1 цього Закону фінансовий кредит -це кошти, які надаються банком-резидентом або нерезидентом, кваліфікованим як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами і нерезидентами, які мають статус небанківських фінансових установ, згідно з відповідним законодавством у позику юридичній або фізичній особі на визначений термін, для цільового використання та під процент. Правила надання фінансових кредитів встановлюються Національним Банком України (стосовно банківських кредитів), а також Кабінетом Міністрів України (стосовно небанківських фінансових організацій) відповідно до законодавства. Таким чином, кошти, що надаються іншими особами, ніж такими, що кваліфіковані як банківська установа або мають статус небанківських фінансових установ, фінансовим кредитом не вважаються.
Крім того, фінансова допомога, отримана до 01 січня 2003 року, оподатковується до 01 січня 2004 року за правилами, що діяли на момент її надання, а саме в пп. 6.1 п. 6 Розділу ІІ Узагальнюючого податкового роз'яснення щодо застосування підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств» стосовно відображення в податковому обліку операцій з додержання та повернення сум поворотної фінансової допомоги (позики) в редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 08.05.2003 р. № 215 зазначено, що виходячи з пункту 1 розділу ІІ “Перехідні положення» Закону України від 24.12.2002 р. № 349-ІV “Про внесення змін до Закону України “Про податкування прибутку підприємств», якщо платник податку-позичальник не включав до валового доходу суми отриманої поворотної допомоги, це не вважається порушення податкового законодавства. Дане правило до 01 січня 2004 року про що зазначено в п. 1 Перехідні положення» Закону України від 24.12.2002 р. № 349-ІV “Про внесення змін до Закону України “Про податкування прибутку підприємств».
Отже, враховуючи ту обставину, що засновником ТзОВ “Радивилівське виробничо-торгове підприємство “Вікінг» надавалася поворотна фінансова допомога в 2005-2006 роках, тому норми п. 1 Перехідних положень Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про податкування прибутку підприємств» не стосуються спірного періоду. Згідно абз. 2 пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України “Про податкування прибутку підприємств» зазначена допомога включається до валових доходів підприємства.
Таким чином, податковий орган довів правомірність прийнятого ним оспорюваного рішення.
Керуючись ст. ст. 94, ч. 1 ст. 158, ст.ст. 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
1. В позові відмовити.
2.Сторона, яка не погоджується з постановою, має право на апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу -з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Савченко Г. І.
Постанова підписана "27" листопада 2006 р.