_________ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ_____
м. Чернівці «31 » жовтня 2006 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:
Головуючого Ковтюк Є.І.
суддів Семенюка К.М., Петлюка В.І.
за участю прокурора Романюка М.В.
та адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2, заступника прокурора Шевченківського району м. Чернівців Романюка М.В., потерпілого ОСОБА_3, засудженого ОСОБА_4 на вирок Шевченківського районного суду м. Чернівців від 29 серпня 2006 року.
Цим вироком ОСОБА_4, уродженець та житель АДРЕСА_1, з неповною середньою освітою, неодружений, працюючи ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше судимий вироком Першотравневого районного суду .Чернівців від 13 жовтня 2005 року за ст. 189 ч.2 КК України на три роки позбавлення волі та відповідно до ст.ст. 75, 76, 104 КК України звільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік, якщо протягом іспитового строку не вчинить нового злочину, зобов'язавши його не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну
Справа №11- 409 /2006р. Головуючий у І інстанції:Данилюк М.І.
Категорія: cm.. 121 ч.2 КК України Доповідач: Семенюк К.М.
місця проживання, роботи, навчання, періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально - виконавчої системи
ОСОБА_5, уродженець м. Улан-Уде Російської Федерації, мешканець АДРЕСА_2, росіянин, громадянин України, з неповною середньою освітою, неодружений раніше не судимий, ІНФОРМАЦІЯ_2, -
засуджені за ст.121 ч.2 КК України. Відповідно до вказаної статті ОСОБА_4 з застосуванням ст.69 КК України призначена міра покарання у виді двох років 6 місяців позбавлення волі.
До набрання вироком законної сили міра запобіжного заходу залишена у вигляді утримання під вартою.
Строк відбуття покарання обчислюється з 22 грудня 2005 року, зарахувавши в цей строк термін знаходження в ІТТ з 11 по 14 липня 2005 року.
ОСОБА_5 за ст. 121 ч.2 КК України з застосуванням ст. 69 КК України призначена міра покарання у виді двох років 6 місяців позбавлення волі.
Відповідно до ст. 75 КК України він звільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо протягом 2-х річного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
Відповідно до ст.76 КК України на засудженого покладені обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомити вказані органи про зміну місця проживання, періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.
До набрання вироком законної сили міра запобіжного заходу залишена у вигляді підписки про невиїзд.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 задоволено частково та стягнуто з засуджених солідарно на користь потерпілого 20 000 грн. моральної шкоди.
Також судом вирішено питання про речові докази.
Згідно з вироком, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 визнані винними в тому, що 3 липня 2005 року біля 23 год. знаходячись на розі пров. Ентузіастів та вул. Комарова в м. Чернівці в ході виниклого конфлікту між ними та ОСОБА_3 і ОСОБА_6 умисно нанесли потерпілому по декілька ударів руками та ногами по обличчю та тілу, чим спричинили, відповідно до висновку додаткової комісійної судово-медичної експертизи (т.1 а.с. 115-124) № 125 від ЗО вересня 2005 року тяжкі тілесні ушкодження, як небезпечні для життя в момент заподіяння.
На вказаний вирок адвокати ОСОБА_1, ОСОБА_2, заступник прокурора Шевченківського району М.Чернівців Романюк М.Л., потерпілий ОСОБА_3, засуджений ОСОБА_4 подали апеляції, в яких просять:
- прокурор та потерпілий ОСОБА_3 - вирок Шевченківського районного суду м. Чернівців скасувати внаслідок м'якості призначеного засудженим покарання та постановити свій вирок, призначивши ОСОБА_4 та ОСОБА_5 покарання в межах санкції ст. 121 ч.2 КК України.
В обґрунтування своїх апеляцій, кожний окремо, посилається на те, що не заперечуючи кваліфікації дій засуджених та доведеності їх вини у вчиненні злочину, суд безпідставно при призначенні покарання застосував ст.69 КК України, а ОСОБА_5 і ще ст.75 КК України. Судом не враховано ту обставину, що відповідно до ст. 12 КК України, злочин, передбачений ст.121 ч.2 КК України відноситься до категорії тяжких і був вчинений засудженими в стані алкогольного сп'яніння. Зібрані по справі докази свідчать про підвищену суспільну небезпечність вчиненого ОСОБА_4 та ОСОБА_5 злочину. Під час судового слідства було встановлено, що засуджені вину свою у скоєному повністю не визнавали, моральну шкоду не відшкодували.
- Адвокат ОСОБА_1 - вирок Шевченківського районного суду м. Чернівців
відносно ОСОБА_4 скасувати, кримінальну справу щодо нього закрити
у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину.
При цьому адвокат посилається на те, що суд в порушення вимог ст.334 КПК України, формулюючи обвинувачення ОСОБА_4 в умисному заподіянні ним тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_3, групою осіб, не проаналізував встановлені докази під час судового засідання та дійшов помилкового висновку про доведеність вини його підзахисного у вчиненні злочину, передбаченого ст.121 ч.2 КК України. На думку апелянта в судовому засіданні достовірно встановлено , що лише після застосування насильства, з боку ОСОБА_3 та ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_4 втрутився з метою припинення цього правопорушення та діяв відповідно до ст. 36 КК України в межах необхідної оборони.
- Засуджений ОСОБА_4 підтримав апеляційні вимоги адвоката ОСОБА_1 та зазначив, що діяв в межах необхідної оборони, захищаючи ОСОБА_7
- Адвокат ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_5 - вирок
Шевченківського районного суду м. Чернівців змінити, перекваліфікувати дії
засудженого з ст. 121 ч.2 КК України на ст. 124 КК України та кримінальну
справу закрити на підставі ст.6 п.2 КПК України у зв'язку з тим, що ОСОБА_5 не являється суб'єктом складу злочину.
В обґрунтування апеляції адвокат ОСОБА_2 посилається на те, що неповнолітній ОСОБА_5, захищаючи ОСОБА_7 від протиправних дій ОСОБА_3 та ОСОБА_6, лише міг перевищити межі необхідної оборони.
Заслухавши доповідача, прокурора, адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2, засуджених ОСОБА_4, ОСОБА_5, які підтримали свої апеляції, перевіривши матеріали справи в межах поданих апеляцій та обговоривши їх доводи, судова колегія вважає, що апеляції слід залишити без задоволення.
Вина засуджених в умисному заподіянні потерпілому ОСОБА_3 тяжких тілесних ушкоджень групою осіб при обставинах наведених у вироку, повністю доведена дослідженими судом доказами, яким дана правильна юридична оцінка.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що невизнання своєї вини засудженими є способом захисту з метою уникнути більш суворої відповідальності. При цьому суд врахував покази потерпілого ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 151-157, 158-160, 161-162, т.2 а.с. 362 ), свідків ОСОБА_6 (т.1 а.с. 164-165, 166-168,т.2 а.с. 363), ОСОБА_8 (т.2 а.с. 364), ОСОБА_9 (т.2 а.с. 365), дав належну оцінку показам свідка ОСОБА_7 (т.2 а.с. 368), заключення судово-медичних експертиз (т.1 а.с. 67, 115-124) з іншими об'єктивними даними та зазначив, що узгодженість дій засуджених, нанесення ударів потерпілому в життєво важливі органи, яким є голова та тулуб, вказують на те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 умисно заподіяли ОСОБА_3 тяжке тілесне ушкодження, яке небезпечне для життя в момент заподіяння, вчинене групою осіб.
Тому, посилання апелянтів на те, що ОСОБА_4 діяв в межах необхідної оборони, а ОСОБА_5 перевищив межі необхідної оборони є безпідставним.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи суд, обираючи вид та міру покарання, обговорював питання на які посилається в апеляціях прокурор та потерпілий, стосовно скоєння засудженими злочину в стані алкогольного сп'яніння.
Що стосується міри покарання, то вона обрана ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у відповідності до вимог ст.ст.65-67 КК України, з урахуванням тяжкості скоєного злочину, даних про особу винних, що злочин вчинений ними у неповнолітньому віці, добровільно відшкодували матеріальну шкоду потерпілому, позитивно характеризуються по місцю проживання, навчання та роботи.
Крім того, судом враховано, що ОСОБА_5 вперше притягується до кримінальної відповідальності, вину свою визнав та щиро розкаявся у вчиненому, а ОСОБА_4 вину свою визнав частково.
Враховуючи вказані обставини, які пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винних, суд дійшов правильного висновку про можливість застосування до них ст. 69 КК України.
Також, суд першої інстанції правильно зазначив, що ОСОБА_4 вчинив злочин під час досудового слідства до постановлення вироку Першотравневим районним судом м. Чернівці від 13 жовтня 2005 року та відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24 жовтня 2003 року, вироки повинні виконуватись самостійно.
Крім того, законом передбачено, що вирішуючи питання про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, суд має обов'язково врахувати тяжкість злочину, особу винного та інші обставини і може звільнити особу від покарання з випробуванням тільки тоді, коли дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
З урахуванням всіх обставин, суд призначив ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі, а відносно ОСОБА_5 застосував ст. 75 КК України , що є на думку колегії суддів, необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження нових злочинів, і підстав для призначення їм більш суворого покарання не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 362, 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернівецької області, -
Апеляції адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2, заступника прокурора Шевченківського району м. Чернівці Романюка М.В., потерпілого ОСОБА_3, засудженого ОСОБА_4 - залишити без задоволення, а вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 29 серпня 2006року щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - без змін.
Головуючий Є.І.Ковтюк
Судді К.М. Семенюк
В.І. Петлюк