№ провадження
2/2218/6560/2012
2 жовтня 2012 року
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в складі:
головуючого - судді Бондарчука В.В.,
при секретарі Швакулі О.С.,
з участю позивача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Хмельницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційне об'єднання»про визнання права власності на квартиру,
встановив:
4 вересня 2012 року позивачі звернулися до суду із позовом до ТОВ «ЖЕО»про визнання права власності на домоволодіння, посилаючись на те, що 3 лютого 1999 року помер ОСОБА_4. Після його смерті залишилось спадкове майно, яке складається із квартири АДРЕСА_1. Відповідна квартира була придбана померлим як членом житлово-будівельного кооперативу 7 квітня 1986 року. Оскільки право власності на неї не було оформлене позивачі не можуть успадкувати зазначене майно, а тому просять їх позов задовольнити та визнати за кожним право власності по ? частини квартири після смерті спадкодавця.
В судовому засіданні позивачка яка діє у власних інтересах та інтересах іншого позивача ОСОБА_3 уточнила позовні вимоги, просила визнати за нею право власності на ? частини квартири та ? частини квартири іншим позивачем ОСОБА_3.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову не заперечив.
Суд, заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено в судовому засіданні 3 лютого 1999 року помер ОСОБА_4. Після його смерті все майно успадкували спадкоємці за законом дружина ОСОБА_1 та син ОСОБА_3, що підтверджується копією спадкової справи.
В період шлюбу ОСОБА_4 та ОСОБА_1 було придбано трикімнатну квартиру АДРЕСА_2 у житлово-будівельному кооперативі та 17 квітня 1986 року видано ордер на вселення.
Відповідно до довідки №21 від 13 березня 2012 року виданої ТОВ «ЖЕО»померлому члену житлово-будівельного кооперативу, вартість квартири АДРЕСА_2 була повністю оплачена ОСОБА_4.
В силу ст.12 Закону України «Про власність»у приватній власності громадян можуть перебувати жилі будинки, збудовані на відведеній у встановленому порядку земельній ділянці.
Відповідно до ст.15 Закону України «Про власність» член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно.
Згідно ст.16 Закону України «Про власність» майно, нажите подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності. Здійснення ними цього права регулюється цим Законом і Кодексом про шлюб та сім'ю України.
В силу ч.1 ст.22 Кодексу законів про шлюб та сім'ю України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.
В силу ст.549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.
Враховуючи, що вартість квартири у житлово-будівельному кооперативі була повністю оплачена померлим ОСОБА_4 в період шлюбу, відповідно зазначена квартира є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а їх частки є рівними.
Після смерті ОСОБА_4П, у 1999 році його дружина та син у встановленому законодавством порядку прийняли спадщину, шляхом подання відповідних заяв до Першої Хмельницької державної нотаріальної контори, про у зв'язку із відсутністю правовстановлюючого документу на квартиру, остання до спадкової маси не увійшла. З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 позивачі мають право кожний на ? частину квартири АДРЕСА_3 в м Хмельницькому, а інша ? її частина належить ОСОБА_1 на праві власності в силу ст.ст.12, 15, 16 Закону України «Про власність», ст.22 Кодексу про шлюб та сім'ю України.
Згідно ст.328 ЦК України, право власності набувається з підстав, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити та визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частини квартири АДРЕСА_1, а за ОСОБА_3 визнати право власності на ? частину зазначеної квартири.
Керуючись ст.ст.12,15, 16 Закону України «Про власність», ст.22 Кодексу про шлюб та сім'ю України, ст.549 ЦК УРСР, ст.328 ЦК України, ст.ст.60, 212-215 ЦПК України, суд
вирішив:
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частини квартири АДРЕСА_2.
Визнати за ОСОБА_3 право власності на ? частини квартири АДРЕСА_2.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Хмельницької області протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя