Справа № 0809/3883/2012
Провадження № 2/0809/1235/2012
11.09.2012 року м. Запоріжжя
Заводський районний суд міста Запоріжжя у складі:
головуючого - судді: Федоренко О.І.;
при секретарі: Подрядчик К.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Україні в особі Відділення виконавчої дирекції фонду в м.Запоріжжі про відшкодування моральної шкоди,
Позивач звернувся до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди в якому зазначив, що з 1964 по 1997 рік перебував у трудових правовідносинах з Запорізьким спеціалізованим трестом «Донбасдомнаремонт». В березні 1979 року трапився нещасний випадок на виробництві в результаті якого позивач отримав проникаюче поранення і йому встановлений діагноз -травматична катаракта ока. Нещасний випадок стався в результаті відсутності належного керівництва і нагляду за дотриманням роботодавцем правил технічної безпеки при виконанні робіт і належної трудової дисципліни з боку Запорізького спецуправління.
Внаслідок отримання ушкодження зір позивача знизився, він був змушений тривалий час знаходитися на лікарняному, проходити чисельні медичні огляди та обстеження відчуваючи, при їх проходженні, біль в області ока.
У зв'язку з частим загостренням болю, позивач погано спить, позбавлений права вести нормальний спосіб життя, відчуває моральні страждання, дискомфорт, порушена душевна рівновага, яка виражається в почутті розпачу, тривоги, дратівливості, страху, пригніченому стані, поганому сні.
У зв'язку з тим, що на даний момент підприємство «Донбасдомнаремонт»ліквідовано без правонаступника, позивач, з посиланням на розділ 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»та, з посиланням на ст.43 Конституції України, ст.153 КЗпП України просить стягнути з Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Україні в особі Відділення виконавчої дирекції фонду в м.Запоріжжі на його користь моральну шкоду в розмірі 59508 грн.
Сторони до суду не з'явилися, надавши заяви про розгляд справи за їх відсутністю. Позивач позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить їх задовольнити, відповідач позовні вимоги не визнає, просить в їх задоволенні відмовити.
В наданих запереченнях відповідач зазначив, що 2.3.1979 року з позивачем, який на той час був працівником ЗСУ № 1 тресту «Донбасдомнаремонт», стався нещасний випадок. Згідно виписки акту огляду ЛТЕК від 11.6.1979 року позивачеві встановлено 55% стійкої втрати професійної працездатності, у зв'язку з чим підприємством позивачеві було призначене щомісячне відшкодування втраченого заробітку, виплата якого проводилася до набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», після чого обов'язок виплати перейшов до фонду. Постановою відділення фонду № Т-341 від 14.8.2001 року виплата раніш призначених страхових виплат продовжена з урахуванням всіх належних перерахувань та індексацій, яка продовжується й по цей час.
Вважає, що на час виникнення спірних правовідносин, нормами діючого законодавства не було передбачено відшкодування моральної шкоди.
Вислухавши пояснення, перевіривши докази по справі суд встановив юридичні факти та відповідні до них правовідносини.
Згідно ч.3 ст.10 та ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Як встановлено в судовому засіданні й проти чого не заперечують сторони 2.3.1979 року з позивачем, який на той час працював в ЗСУ № 1 тресту «Донбасдомнаремонт», стався нещасний випадок у зв'язку з чим він отримав 55% стійкої втрати професійної працездатності.
Відповідно до ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Статтею 2371 КЗпП України передбачається відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.3.1995 року № 4 встановлено, що оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати, якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно шкоду.
Рішеннями Конституційного Суду України від 13.5.1997 року та 9.2.1999 року, щодо офіційного тлумачення статті 58 Конституції України визначено, що закони та інші-нормативно правові акти не мають зворотної сили.
Згідно обставинам справи нещасний випадок на виробництві трапився 2.3.1979 року. Первинне встановлення стійкої втрати професійної працездатності -11.6.1979 року. На час виникнення спірних правовідносин -11.6.1979 року, відносини з приводу відшкодування шкоди внаслідок нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання, були врегульовані Постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці та заробітної плати Президії ВЦСПС «Про затвердження правил відшкодування підприємствами, установами, організаціями шкоди, завданої робітникам та службовцям каліцтвом або іншою шкоди здоров'ю, пов'язаних з їх працею»від 22.12.1961 року, які не передбачали такого виду відшкодування, як відшкодування моральної шкоди.
На підставі вищенаведеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача необґрунтовані і задоволенню не підлягають.
Керуючись, ст.ст.153,2371 КЗпП України, ст.ст.10,14,57-60,88,208-209,212-215,294 ЦПК України,
В задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя О.І. Федоренко