Справа 0813/1024/2012
Провадження №2/0813/250/2012
24 жовтня 2012 року смт Куйбишеве
Куйбишевський районний суд Запорізької області в складі:
головуючого судді Мальованого В.О.
при секретарі Синяковій О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Куйбишеве Запорізької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа орган опіки та піклування ОСОБА_3 районної державної адміністрації Запорізької області про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, стягнення моральної шкоди, -
03 вересня 2012 року до Куйбишевського районного суду Запорізької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа орган опіки та піклування ОСОБА_3 районної державної адміністрації Запорізької області про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, стягнення моральної шкоди.
В своїй заяві позивач ОСОБА_1 просить суд винести рішення, яким зобов"язати відповідача усунути перешкоди у спілкуванні з донькою ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та участі у її вихованні, визначити способи виховання дитини - дозволити йому забирати доньку ОСОБА_4 щосуботи та щонеділі (на дві доби), на релігійні свята - Різдво, Пасху, на Новий рік, на його день народження (13 жовтня), на день народження бабусі ОСОБА_5 (13 травня), на день народження дідуся ОСОБА_6 (06 грудня) щороку на добу, в літні місяці для оздоровлення на протязі 30 днів поспіль або вибірково, а також стягнути моральну шкоду в розмірі 5000 гривень та судові витрати.
В обгрунтування своїх позовних вимог позивач вказав, що 11 листопада 2009 року посвідчив розірвання шлюбу з відповідачем ОСОБА_2
Від шлюбу мають доньку ОСОБА_4, 07 серпня 2008 року року народження.
З часу розірвання шлюбу відповідач ОСОБА_2 стала чинити йому перешкоди у спілкуванні з дитиною та її вихованні. Вона відмовляє йому зустрічатись з дитиною, не відпускає доньку до нього додому, практично усунула його від виховання дитини, створюючи негативне враження про нього, як про батька. Вказані обставини змусили його звернутись з відповідною заявою до комісії з питань захисту прав дитини ОСОБА_3 райдержадміністрації Запорізької області, яка своїм рішенням від 14 лютого 2012 року №1.1 надала йому дні для побачення з дитиною: щосереди з 16.00 до 19.00 год., щонеделі з 09.00 до 18.00 год. Але не дивлячись на вказане рішення, відповідач продовжує чинити йому перешкоди у спілкуванні з дитиною, не дає йому бачити доньку, ховає її від нього, рішення комісії з питань захисту прав дитини ОСОБА_3 райдержадміністрації Запорізької області не виконує.
За таких умов позивач змушений звернутися до суду з даним позовом, в якому прохає суд встановити йому можливість систематичних побачень з дитиною, також стягути з відповідача моральну шкоду в розмірі 5 000 гривень, витрат на правову допомогу , та стягнути з відповідача на його користь судовий збір, сплачений ним при зверненні до суду з вказаним позовом.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 повністю підтримав позовні вимоги по тих підставах , що викладені в позовній заяві і прохав задовольнити позов. В обгрунтування позовних вимог, позивач пояснив, що з часу розірвання шлюбу, відповідач ОСОБА_2 деякий час проживала окремо від нього, разом з ним проживала і їхня донька, відповідач чинила йому перешкоди у спілкуванні з дитиною та її вихованні, постійно відмовляла у побаженнях з дитиною. Хоча він не звертався до комісії з питань захисту прав дитини ОСОБА_3 райдержадміністрації Запорізької області для усунення вказаних перешкод, та намався вирішити даний спір мирним шляхом. Потім у них на деяких час відбулося примирення і до лютого 2012 року ОСОБА_2 разом з донькою проживала з ним за його місцем реєстрації. Хоча у вихідні дні доньку відводили на спілкування з її батьками ОСОБА_2, а відповідно бабусею та дідусем ОСОБА_4. З лютого 2012 року вони стали проживати окремо, і відповідач ОСОБА_2 знову стала чинити йому перешкоди у спілкуванні з дитиною та її вихованні. Вона відмовляла йому зустрічатись з дитиною, не відпускала доньку до нього додому, практично усунула його від виховання дитини, створюючи негативне враження про нього як про батька. Вказані обставини змусили його звернутись з відповідною заявою до комісії з питань захисту прав дитини ОСОБА_3 райдержадміністрації Запорізької області, яка своїм рішенням надала йому дні для побачення з дитиною: щосереди з 16.00 до 19.00 год. та щонеделі з 09.00 до 18.00 год. Але не дивлячись на вказане рішення, відповідач чинить йому перешкоди у спілкування з дитиною, не дає йому бачити доньку, ховає її від нього, рішення комісії з питань захисту прав дитини ОСОБА_3 райдержадміністрації Запорізької області не виконує. Він займаєтся підприємницькою діяльністю, отримує пристойні доходи, веде добропорядний спосіб життя, позитивно характеризується, піклується про майбутнє дитини, крім аліментів, задовольняє інші потреби доньки добровільно. Крім того, відповідач своєю протиправною поведінкою щодо обмеження його у спілкуванні з дитиною, завдала йому ще й моральної шкоди, яка полягає у позбавлені його повноцінно приймати участь у вихованні дитини, відсутність його участі у вихованні дитини може призвести до того, що донька може віддалитися від нього і не буде вважати його повноцінним батьком. Суму моральної шкоди він оцінює в розмірі 5000 гривень.
Представник позивача ОСОБА_7 повністю підтримав позовні вимоги позивача ОСОБА_1 по тих підставах , що викладені в позовній заяві і прохав задовольнити позов, надав відповідні пояснення в обгрунтування заявленних позовних вимог.
Відповідач ОСОБА_2та її представник ОСОБА_8 позов не визнали, та пояснили, що ОСОБА_9 не чинить перешкод позивачу у спілкуванні з дитиною, а лише обмежує у часі спілкування чи відмовляє у побаченні дитиною коли вона хворіє, до того ж у неї свій розпорядок дня, режим харчування. До комісії з питань захисту прав дитини позивач звернувся лише на початку цього року, що підтверджується матеріалами справи та поясненнями самого позивача, крім того позивач прохав надати йому лише 2 дні на тиждень спілкування з дитиною, питання про збільшення йому часу на спілкування з ОСОБА_4 він більше не ставив, що ще раз підтверджує безпідставність його вимог. Факти безперешкодного спілкування позивача з донькою підтверджуються тим, що нею повідомлено адміністрацію дитячого садка, який відвідує ОСОБА_4 про наявність рішення комісії з захисту прав дитини, на підставі якого позивач або його мати можуть безперешкодно забирати дитину. Були періоди коли ОСОБА_4 хворіла, і батько дитини погоджувався не брати її на час хвороби. Постанова про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності свідчить лише про конфлікт відповідача з ОСОБА_5, який стався не з причин ненадання часу на спілкування з дитиною, бо як встановлено у постанові, дитина у цей день знаходилась з родиною позивача, а з причини безпеки малолітньої динити, бо відповідач бачила, що на дитячий майданчик її дитину привіз на автомобілі неповнолітній ОСОБА_10 Після конфлікту, який стався між нею та матір"ю позивача, ОСОБА_5, а саме 05 серпня 2012 року, повідомлення позивачу про хворобу дитини занадто обурило позивача, він вимагав надати йому диниту для спілкування, на що вона відповіла йому відмовою. Факти хвороби дитини підтверджуються відповідними довідками з Куйбишевської ЦРБ. 26 та 30 вересня після одужання ОСОБА_4, позивач брав дитину для спілкування з нею. Тобто вона вважає, що з її боку відсутні порушення прав позивача як батька на спілкування з дитиною, наявність поважних причин, а саме хвороби дитини, не може свідчити про неправомірність її дій чи протиправну поведінку стосовно позивача, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 вважає безпідставними.
Представник органу опіки та піклування ОСОБА_3 райдержадміністрації Запорізької області ОСОБА_11, вважає доцільним позов задовольнити частково і пояснив, що у обох батьків вдома створені добрі умови для виховання і проживання дитини, батьки матеріально забезпечені, добре характеризуються, між ними та дитиною існують добрі взаємовідносини та налагоджений позитивний психологічний контакт. Після прийняття рішення комісії про встановлення графіку участі у вихованні дитини, ОСОБА_1 неодноразово 27 лютого, 15 травня, 19 липня та 15 серпня 2012 року звертався до служби у справах дітей з заявами про те, що ОСОБА_2 не виконує рішення комісії з захисту прав дитини, не надає дитину для спілкування у зазначені в рішенні години та дні. Протягом зазначеного часу ОСОБА_1 двічі звертався з заявою, в якій прохав проконтролювати виконання рішення комісії, а саме в зазначений час працівниками служби у справах дітей було засвідчено, що ОСОБА_2 чинила перешкоди в спілкуванні та побаченнях з дитиною у визначені години та дні.
10 вересня 2012 року ОСОБА_2 зверталась з заявою, в якій прохала провести перевірку з питань недотримання своїх батьківських обов"язків ОСОБА_1, а саме що з 15 серпня по 02 вересня 2012 року на побачення з дитиною не з"являвся. Дані факти не знайшли свого підтвердження, так як ОСОБА_1 надав пояснення, що разом зі свідками з 15 серпня по 02 вересня 2012 року намагався брати свою доньку, але йому сім"я ОСОБА_2 чинила перешкоди. В день народження дитини був позбавлений можливості її поздоровити , так як дитини в дитячому садку не було, а вдома сім"я ОСОБА_2 не надала йому можливості побачитись з донькою.
Враховуючи вік дитини , її стан здоров'я, вважає за доцільне надати право батькові на побачення з дитиною щосуботи та щонеділі повний світловий день без залишення дитини на ніч, дні народження близьких родичів та для оздоровлення в літні місяці вибірково або до 30 днів поспіль без залишення на ніч.
Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні повідомила, що ОСОБА_2 доводиться їй донькою, а ОСОБА_4 відповідно онукою. ОСОБА_1 безпідставно звинувачує ОСОБА_2 в тому, що вона чинить перешкоди у спілкуванні з дитиною. Позивачу ніхто не забороняє спілкуватись з дитиною. Як батька вона не може його охарактеризувати, до лютого 2012 року не намагався спілкуватися з дитиною, інтересу до неї не проявляв. Після розірвання шлюбу в 2009року, донька фактично підтримувала подружні стосунки з позивачем, та ще деякий час проживала у сім"ї ОСОБА_1 разом з ОСОБА_4. Після того як вони остаточно вирішили припинити шлюбні стосунки, донька переїхала проживати до них додому, тобто в січні 2012 року. ОСОБА_2 іноді лише обмежує у часі спілкування, і іноді відмовляє у побаченні дитиною коли вона хворіє, до того ж у неї свій розпорядок дня, режим харчування. До комісії з питань захисту прав дитини позивач раніше не звертався, оскільки не вважав, що його право на спілкування з дитиною порушується ОСОБА_2 Він звернувся лише на початку цього року, крім того позивач прохав надати йому лише 2 дні на тиждень спілкування з дитиною, питання про збільшення йому часу на спілкування з ОСОБА_4 він більше не ставив. Він або його мати, ОСОБА_5 згідно вимог рішення комісії щосереди забирали Настю з дитячого садка, щонеділі приїжджали до них додому по дитину. Були періоди коли ОСОБА_4 хворіла, і батько дитини погоджувався не брати її на час хвороби. Факти хвороби дитини підтверджуються відповідними довідками з Куйбишевської ЦРБ. 26 та 30 вересня після одужання ОСОБА_4, позивач брав дитину для спілкування з нею. Матеріально він дитині не допомагає, крім аліментів, ніяких коштів не надає, проте постійно купує солодощі та фрукти. Вона вважає, що з боку ОСОБА_2 відсутні порушення прав позивача як батька на спілкування з дитиною, хвороби дитини, через які він тимчасово не спілкується з дитиною та не забирає її до себе додому, не може свідчити про неправомірність її дій чи протиправну поведінку стосовно позивача.
Свідок ОСОБА_13 в судовому засідання надав аналогічні пояснення, підтвердив факт того, що ОСОБА_1 ні його дочка ОСОБА_2, ні його сім"я не чинять перешкод у спілкуванні з дитиною.
Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що з позивачем ОСОБА_1 перебуває в родинних відносинах, а саме позивач являється її сином, а ОСОБА_4 відповідно - її онукою. З часу розірвання шлюбу з її сином, відповідач ОСОБА_2 деякий час проживала окремо від нього, разом з ним проживала і їхня донька, ОСОБА_4 Відповідач з того часу почала чинила йому перешкоди у спілкуванні з дитиною та її вихованні, постійно відмовляла у побаженнях з дитиною. Хоча він не звертався до комісії з питань захисту прав дитини ОСОБА_3 райдержадміністрації Запорізької області для усунення вказаних перешкод, та намався вирішити даний спір мирним шляхом. Потім у них на деяких час відбулося примирення і до лютого 2012 року ОСОБА_2 разом з донькою проживала з її сином у них вдома. У вихідні дні доньку відводили на спілкування з батьками відповідача, а відповідно бабусею та дідусем ОСОБА_4. З лютого 2012 року вони стали проживати окремо, і відповідач ОСОБА_2 знову стала чинити ОСОБА_1 перешкоди у спілкуванні з дитиною та її вихованні. Вона відмовляла йому зустрічатись з дитиною, не відпускала доньку до них додому, практично усунула його від виховання дитини, створюючи негативне враження про нього як про батька. За вказаних обставин ОСОБА_1 був змушений звернутись з відповідною заявою до комісії з питань захисту прав дитини ОСОБА_3 райдержадміністрації Запорізької області, яка своїм рішенням надала йому дні для побачення з дитиною: щосереди з 16.00 до 19.00 год. та щонеделі з 09.00 до 18.00 год. Але не дивлячись на вказане рішення, відповідач продовжує чинити йому перешкоди у спілкування з дитиною, не дає йому бачити доньку, ховає її від нього, рішення комісії з питань захисту прав дитини ОСОБА_3 райдержадміністрації Запорізької області не виконує.
Свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_15 в судовому засіданні пояснили, що декілька разів їх позивач ОСОБА_1 прохав проїхати з ним до сім"ї ОСОБА_2, для того щоб вони були присутні коли він міг брати дитину, а саме свою доньку ОСОБА_4, до себе додому. Вони знали , що ОСОБА_1 для усунення перешкод у спілкуванні зі своєю донькою, на початку 2012 року звертався до комісії з захисту прав дітей ОСОБА_3 райдержадміністрації, яка визначила йому два дні на тиждень для спілкування з дитиною. Також з його слів вони знали, що відповідач ОСОБА_2 чинить йому опір у спілкуванні з дитиною, постійно підшукує причини, щоб не давати дитину, ігнорує його прохання побачитись з донькою. Декілька разів вони разом з ОСОБА_1 приїжджали в неділю додому до ОСОБА_2, ті навіть не відкривали їм ворота, не те, щоб побачитись з донькою, не відповідали на дзвінки. Часто ОСОБА_1 повідомляв їм, що коли він приходив до дичячого садка, у визначений день в рішенні комісії, тобто по середах, Насті не було, в телефонному режимі його повідомляли, що вона хворіє, тому знаходиться вдома.
Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні повідомив, що ОСОБА_2 доводиться йому кумою, оскільки він є хрещеним батьком ОСОБА_4. ОСОБА_1 безпідставно звинувачує ОСОБА_2 в тому, що вона чинить перешкоди у спілкуванні з дитиною. Позивачу ніхто не забороняє спілкуватись з дитиною. До лютого 2012 року ОСОБА_1 не намагався спілкуватися з дитиною, інтересу до неї не проявляв. Після розірвання шлюбу в 2009року, позивач та відповідач фактично підтримувала подружні стосунки, та ще деякий час ОСОБА_2 проживала у сім"ї ОСОБА_1 разом з ОСОБА_4. Після того як вони остаточно вирішили припинити шлюбні стосунки, ОСОБА_2 стала постійно проживати в сім"ї ОСОБА_2. Ві знає , що ОСОБА_2 лише іноді обмежує у часі спілкування позивача з його донькою, і іноді відмовляє у побаченні дитиною коли вона хворіє. До комісії з питань захисту прав дитини позивач раніше не звертався. Він звернувся лише на початку цього року. Він знав, що ОСОБА_1 або його мати, ОСОБА_5 згідно вимог рішення комісії щосереди забирає Настю з дитячого садка, щонеділі приїжджає до них додому по дитину. Були переіди коли ОСОБА_4 хворіла, і батько дитини погоджувався не брати її на час хвороби. Часто коли він у неділю знаходився за місцем проживання сім"ї ОСОБА_2, бачив як батько ОСОБА_17, ОСОБА_1 приїжджав та забирав доньку до себе додому. Він ні разу не бачив та не чув, щоб сім"я ОСОБА_2, а саме відповідач чинила йому опір у спілкуваанні з дитиною.
Суд, вислухав пояснення позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_7, відповідача ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_8, представника органу опіки та піклування, свідків, вивчивши матеріали цивільної справи, вважає, що позов підлягає задоволенню частково.
Відповідно до положень статті 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 11 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Судом встановлені наступні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 11 листопада 2009 року відділом реєстрації актів цивільного стану ОСОБА_3 РУЮ Запорізької області посвідчено розірвання шлюбу між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2
Проте сторони до січня 2012 року проживали разом як подружжя за місцем реєстрації позивача по вул.Гагаріна, 52 в смт.Куйбишеве Запорізької області. Вказані обставини визнані сторонами і відповідно до ч.1 ст.61 ЦПК УКраїни не підлягають доказуванню.
З січня 2012 року відповідач ОСОБА_2 проживає по провул.Мирний, 25 смт.Куйбишеве Запорізької області. Разом з нею проживає донька ОСОБА_4, та батьки ОСОБА_12 та ОСОБА_13
ОСОБА_1 проживає ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з батьками ОСОБА_6 та ОСОБА_5
Встановлено, що ОСОБА_1 є рідним батьком малолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка мешкає окремо від позивача зі своєю матір"ю, відповідачкою у справі.
Згідно рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від 24 січня 2012 року ОСОБА_1 зобов"язаний сплачувати за користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4, 208року народження, аліменти в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 11 січня 2012 року і до досягнення нею повноліття.
Згідно довідки відділу державної виконавчої служби ОСОБА_3 РУЮ Запорізької області від 10 вересня 2012 року №163/02-57, ОСОБА_2 отримувала аліменти за період з 07 лютого 2012 року по 31 серпня 2012 року згідно виконавчого листа №813/31/2012 від 07 лютого 2012 року, виданого Куйбишевським районним судом Запорізької області про стягнення з ОСОБА_1 аліментів за користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4, 208року народження, в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу). Всього за вказаний період нею отримано 1811 гривень 00 копійок.
Відповідно до ст. 141 Сімійного кодексу України (далі - СК України), мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ст. 153 СК України, мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою.
Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.
Відповідно до ст.18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Частиною 1 ст. 150 СК України визначені головні напрями виховного процесу, який мав би зосереджуватися на основних суспільних цінностях -повазі до інших людей, любові до членів своєї сім'ї, родини. Брак любові у дитячі роки -це духовний дисбаланс на усе життя.
Згідно зі ст.151 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.
Права батьків щодо виховання дитини розцінюється як засіб виконання ними своїх обов'язків щодо неї.
Відповідно до ч.3 ст.9 Конвенції про права дитини, дитина, яка не проживає з одним чи обома батьками, має право підтримувати на регулярній основі особисті і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам дитини.
Правило ч.2 ст. 157 СК України додатково підкреслює обов'язок того з батьків, хто проживає окремо від дитини, брати участь у її вихованні, хоча збереження у нього цього обов'язку прямо випливає зі ст. 141 СК України.
Отже, з огляду на наведені положення закону ОСОБА_1 не тільки має право на участь у вихованні доньки і право на особисте спілкування з нею, але й зобовязаний це робити.
Проте, між сторонами у справі виник спір щодо способу участі позивача у вихованні його дитини.
Право на спілкування з дитиною та участі у її вихованні того з батьків, хто проживає окремо від дитини, кореспондує обов'язок того, з ким проживає дитина, не чинити перешкод у здійсненні свого права.
Відповідно до ч.2 ст.159 СК України суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.
Згідно з ч.ч.5,6 ст.19 СК України, орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Орган опіки і піклування може визначити місце зустрічі батька з дитиною (за місцем проживання когось із них чи іншої особи), періодичність та тривалість їх.
Висновок органу опіки і піклування має базуватися на достовірній інформації про усі фактичні обставини, які можуть мати істотне значення та ретельному їх з'ясуванні.
Такий висновок є рекомендаційним, тому суд може постановити інше рішення, ніж пропонує орган опіки та піклування.
В ході розгляду даної справи органом опіки та піклування ОСОБА_3 райдержадміністрації Запорізької області був наданий висновок від 12 жовтня 2012 року, згідно із яким вважає доцільним усунути перешкоди у спілкуванні з дитиною та участі у її вихованні, та визначити такі способи участі у вихованні дитини: щосуботи повний світловий день без залишення дитини на ніч, щосереди з 16 по 19 годину, дні народження близьких родичів та для оздоровлення в літні місяці вибірково або до 30 днів.
Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Відмовляючи позивачу в задоволенні вимог щодо спілкування позивача з донькою щонеділі суд виходив з наступного.
Згідно копії графіку роботи прийому заяв громадян ОСОБА_3 районного сектору УДМС України в Запорізькій області, де працює відповідач ОСОБА_2, субота являється робочим днем, вихідними днями являються - неділя та понеділок, тому вихідний день -неділю суд вважає доцільним залишити матері для спілкування з донькою, оскільки мати дитини теж має право на спілкування з дитиною у вихідні дні.
Суд, враховуючи думку та висновок органу опіки та піклування ОСОБА_3 РДА Запорізької області , вважає доцільним визначити час відвідування та спілкування батька з дитиною два дні на тиждень : середу та суботу. При цьому також враховується розпорядок дня дитини її вік, стан здоров'я, те що дитина має схильність до застудних захворювань, тому час спілкування суд вважає необхідним встановити щосереди з 16.00 по 19.00 годину, та щосуботи повний світловий день з 09 до 18 години без залишення дитини на ніч, дні народження близьких родичів з 09 до 18 години та для спільного відпочинку і оздоровлення в літні місяці 30 днів із залишенням дитини на ніч. При цьому вирішуючи порядок і час сумісного відпочинку дитини та батька суд , вважає що розлучення дитини з матір'ю на 30 днів поспіль може мати тяжкі психологічні наслідки для дитини і тому суд вважає необхідним обмежити час розлуки дитини з матір'ю не більше двох тижнів поспіль два рази на календарний рік, попередивши завчасно за два тижні до початку відпочинку матір дитини..
Відмовляючи позивачу в задоволенні вимог щодо стягнення з відповідача моральної шкоди суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди , завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях , яких особа зазнала у зв'язку каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних переживаннях , яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої , членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях , яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи , а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК УКраїни, кожна сторона зобов"язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і зхаперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Позивачем при зверненні до суду не надано належних доказів спричинення йому моральної шкоди неправомірними діями відповідача ОСОБА_2
Оскільки позовні вимоги ОСОБА_18 задоволені частково, суд в порядку ст.88 ЦПК України має підстави для стягнення з відповідача на користь позивача понесених останнім судових витрат пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме сплати судового збору в сумі 107 грн. 30 коп..
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вважає, що не ґрунтується на вимогах закону вимога позивача про стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 2100 гривень, як витрат, понесених на правову допомогу.
За змістом стст.79,84 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать, в тому числі, витрати на правову допомогу.
Законом встановлюється граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу.
Статтею 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20 грудня 2011 року №4191-VI визначено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
На даний час граничний розмір визначається на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави».
Склад та розмір витрат, пов'язаних із оплатою правової допомоги, належить до предмета доказування у справі. На підтвердження таких витрат сторона має надати суду належні докази у вигляді договору про надання правової допомоги або у вигляді інших документально зафіксованих формах участі в справі особи, яка надає правову допомогу, документи, що свідчать про оплату витрат, складених у встановленому законом порядку, зокрема, квитанцію до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення, касові чеки.
Позивач, всупереч вимогам ст.ст.10,60 ЦПК України, не надав суду належних та переконливих доказів щодо вимог про стягнення на його користь витрат на правову допомогу.
За таких обставин суд у відповідності до вимог стст.79,84,85 ЦПК України дійшов висновку про відсутність підстав для компенсації позивачу витрат на правову допомогу.
Керуючись ст.157, 159 СК України , ст.ст.,212,214,215,223 ЦПК України,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 -задовольнити частково.
Встановити ОСОБА_1 можливість систематичних побачень з донькою ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, щосереди з 16.00 години до 19.00 години , щосуботи з 09.00 години до 18.00 години без залишення дитини на ніч, у дні народження близьких родичів (батька ОСОБА_1 , бабусі ОСОБА_5 , дідуся ОСОБА_6) з 09.00 години до 18.00 години.
У канікулярні та святкові дні -за домовленістю між батьками дитини та в будь-який інший час -за домовленістю між батьками дитини .
Дозволити ОСОБА_1 сумісно з своєю дочкою ОСОБА_4 без присутності матері ОСОБА_2 поза межами її проживання відпочивати за його вибором протягом двох тижнів два рази на календарний рік в літні місяці з попередженням матері ОСОБА_2 не менш, як за два тижні про дату, з якої дитина разом з батьком буде відпочивати.
Зобов'язати ОСОБА_2 надавати дитину ОСОБА_4 для спілкування та сумісного відпочинку з батьком ОСОБА_1 без її присутності у встановлені судом дні та часи.
Стягнути з ОСОБА_2, яка народилась 26 липня 1988 року в смт.Куйбишеве Запорізької області, проживаючої по провул.Мирний, буд. 25 смт.Куйбишеве Запорізької області на користь ОСОБА_1, який народився 13 жовтня 1976 року в смт.Куйбишеве Куйбишевського району Запорізької області, який проживає ІНФОРМАЦІЯ_4, ІДН НОМЕР_1, судові витрати пропорційно до задоволених вимог, понесені ним при зверненні до суду, а саме судовий збір в розмірі 107( ста семи) гривень 30 копійок.
В задоволенні решти позовних вимог -відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя: В.О.Мальований