Справа № 2-6609/11
13 березня 2012 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі
головуючого - судді Деметрадзе Т.Р.,
при секретарі Секереш О.В..
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аваль Інвест»про визнання договору № 005114 від 24 березня 2011 року недійсним та стягнення коштів,
ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до «Аваль Інвест»про визнання договору № 005114 від 24 березня 2011 року недійсним та стягнення коштів, мотивуючи свої вимоги тим, що 24.03.2011 року між ним та відповідачем було укладено угоду № 005114, згідно умов якої він повинен був отримати грошовий кредит в розмірі 50 000 грн. на умовах програми «Інвест»для придбання автомобіля. Цю суму він повинен був отримати в 10-ти денний термін з моменту підписання угоди, про що був запевнений працівниками компанії. При зустрічі консультант пояснив йому умови, які необхідні для отримання грошей, тобто він повинен був сплатити на банківський рахунок відповідача суму 1750 грн. та отримати кредит в сумі 50 000 грн. А далі виплачувати кредит на умовах близько 5 % річних. У визначений термін він грошей не отримав, а звернувшись до ТОВ «АВАЛЬ Інвест», йому сказали, що грошей поки що не має. Йому було запропоновано сплачувати щомісячні платежі в розмірі 487 грн. 78 коп, для того щоб гарантовано отримати передбачену договором суму грошей. Сплативши чотири платежі, обіцяних грошей він так і не отримав. Вважає, що ця угода була укладена під впливом обману та застосуванням нечесної підприємницької практики. Тому, просив визнати угоду укладену між ними недійсною та покласти судові витрати на відповідача.
В свою чергу, відповідач подав до суду заперечення проти позову, відповідно до якого вважає позовні вимоги необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню, оскільки між ними було укладено договір, який відповідає вимогам законодавства, в ньому були прописані всі умови і сторони фактично приступили до їх виконання, так-як позивач здійснив сплату реєстраційного платежу, а адміністратор здійснив реєстрацію учасника у програмі «Інвест»і йому був присвоєний код у групі. Вказує, що товариство не є фінансовою установою та не потребує реєстрування в Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг та ліцензування. Підписуючи договір сторони повністю розуміли значення, мову та умови договору, його правові наслідки та те, що договір не є фіктивним або удаваним, а підписання договору є свідченням того, що сторони дійшли повного розуміння і визначили, що договірні умови є зрозумілими і обов'язковими для виконання сторонами. Твердження позивача, що програма ТОВ «АВАЛЬ Інвест»являє собою пірамідальну схему не підтверджене жодними доказами, відтак не може слугувати підставою для розірвання договору.
Позивач в судове засідання не з'явився, водночас надав суду заяву згідно якої просив розгляд справи провести у його відсутності, позовні вимоги підтримав. Також, просив застосувати наслідки недійсності за оспорюванню угодою у вигляді повернення всіх сплачених коштів в сумі 3 701,12 грн.
Представник відповідача в судове засідання повторно не з'явився, будучи повідомленим про час та місце розгляду справи належним чином.
У зв'язку з неявкою позивача та повторною неявкою представника відповідача в судове засідання, належним чином повідомленого про час і місце розгляду справи, суд провів розгляд справи у їх відсутності.
Дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
В ході судового розгляду встановлено що 24.03.2011 року між сторонами було укладено угоду № 005114, згідно умов якої ТОВ «Аваль Інвест», зобов'язується вчинити від імені та за рахунок позивача певні юридичні дії, спрямовані на придбання товару, зазначеного у додатку №1, на умовах діяльності Програми «Інвест»(Додаток № 2 до договору), в тому числі: а) сформувати групу учасників, здійснити її адміністрування; б) організувати та проводити асигнаційні заходи, здійснити оплату товару на користь учасника або надати йому відповідну суму у позику; в) надавати інші послуги і здійснювати інші правочини, погоджені сторонами.
В свою чергу, позивач зобов'язався одноразово сплатити реєстраційний платіж та адміністративний платіж, який сплачується не пізніше 15 календарних днів з моменту отримання кредиту, а також своєчасно не пізніше 15 числа кожного місяця, сплачувати загальний платіж, який включає у себе чистий внесок, за рахунок якого адміністратор надає відповідні суми у позику чи здійснює оплату вартості товару, та адміністративні витрат, що є платою за послуги адміністратора з організації діяльності програми.
З змісту позовної заяви та заперечень відповідача вбачається, що сторони фактично приступили до виконання умов договору, а саме: позивач (Учасник) здійснив сплату реєстраційного платежу в сумі 1750,00 грн., а ТОВ «Аваль Інвест»(Адміністратор) здійснив реєстрацію учасника у програмі «Інвест» і йому був присвоєний код у групі. При цьому, дані обставини сторонами не оспорюються.
З дослідженого в судовому засіданні договору №005114 встановлено, що в ньому докладно і зрозуміло прописано порядок, механізм надання послуг відповідачем і функціонування групи. Зокрема, п.4.5. цього договору визначено, що сторони повністю розуміють його значення, мову, умови та правові наслідки та те, що він не носить характер фіктивного або удаваного правочину. Підписання договору є свідченням того, що сторони дійшли повного порозуміння і визначили, що договірні умови є зрозумілими та обов'язковими для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
За змістом вимог ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності правочину).
Відповідно до вимог ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.
Ч.1 ст. 230 ЦК України встановлено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування, а згідно ч.1 ст. 235 цього ж Кодексу, - удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.
Натомість, позивачем в судовому засіданні, не доведено наявність умислу в діях відповідача та сам факт обману, а також встановлення між сторонами інших правовідносини, ніж ті, що передбачені договором.
Крім цього, зі змісту наданої відповідачем копії заяви позивача від 24.03.2011 року встановлено, що позивач уважно прочитав та зрозумів умови оскаржуваного договору та отримав всі коректно викладені відповіді від продавця -консультанта товариства.
За таких обставин, суд не бере до уваги доводи позивача про те, що він був введений в оману, а відповідач використовував нечесну підприємницьку практику, оскільки він мав можливість ознайомитись зі змістом договору, який підписував і в якому не передбачався обов'язок відповідача, саме протягом десяти днів надати кошти позивачу.
Відтак, суд констатує, відсутність підстав для визнання договору недійсним, оскільки відповідно до положень, п.19 Постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильне його тлумачення однієї зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.
У відповідності до вимог ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Враховуючи наведене, відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України, виходячи з принципів диспозитивності та змагальності сторін передбачених нормами цивільного судочинства, щодо обов'язку сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що достатніх підстав для визнання недійсною угоди та повернення всього отриманого за договором не має, а тому в задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 58-60, 212-215 ЦПК України,
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аваль Інвест» про визнання договору № 005114 від 24 березня 2011 року недійсним та стягнення коштів -відмовити.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Закарпатської області через Ужгородський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Т.Р. Деметрадзе