Справа № 712/1331/2012
22.03.2012 м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області
в складі: головуючого -судді Данко В.Й.,
при секретарі Павлюх Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціально захисту населення Ужгородської міської ради про виплату щорічної разової грошової допомоги, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціально захисту населення Ужгородської міської ради про виплату щорічної разової грошової допомоги. Мотивуючи свої вимоги вказує на те, що він інвалідом війни другої групи та відповідно до ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»йому повинна виплачуватися одноразова щорічна грошова допомога в розмірі восьми мінімальних пенсії за віком до 5 травня. Оскільки, казана допомога у 2010 -2011 роках виплачена йому не у повному обсязі, просить суд винести постанову, якою визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради та зобов'язати його виплатити ОСОБА_1, як інваліду війни другої групи одноразову грошову допомогу за 2010 -2011 рокуи.
Позивач в судове засідання не з'явився. Однак, надіслав суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі, та, просив суд винести постанову, якою їх задовольнити. А також просив розглянути справу в письмовому провадженні.
Представник відповідача надіслав письмові заперечення, в яких позовні вимоги не визнати, та, просить суд відмовити позивачу в задоволені позову, так як такий є необґрунтованим та безпідставним.
Сторони в судове засідання не з'явилися, надіславши письмові заяви про розгляд справи у їх відсутності, а тому суд вважає за можливе розглянути справу за наявними доказами в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, суд приходиться до переконання, що позовна заява є обґрунтованою та підлягає до задоволення з наступних підстав.
Із змісту позовної заяви встановлено, що позивач 01.08.2011 року звернувся до суду з адміністративним позовом за захистом своїх прав за період з 2010 -2011 року.
У відповідності до ч.1 ст.99 КАС України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду.
Однак, позивачем не було зазначено жодного доказу, який би підтверджував поважність причин пропуску встановленого законом строку для звернення за захистом своїх порушених прав, свобод чи інтересів.
Виходячи з вимог ч.1 ст.100 КАС України, приходжу до переконання про необхідність залишення позовної заяви ОСОБА_1 в частині вимог щодо виплати щорічної грошової разової допомоги за період з 01.01.2009 року по 01.02.2011 року без розгляду.
Судом встановлено, що позивач є інвалідом війни 2 групи, що підтверджується посвідченням серії Серії Б №056900 від 20.11.2006 року. Згідно з листом відповідача у 2011 ОСОБА_1 отримав щорічну разову допомогу до 5 травня у сумі 900 грн.
У статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»(в редакції від 25.12.1998 року чинній на час виникнення спірних правовідносин) зазначено, що щорічно до 5 травня інвалідом війни другої групи виплачується одноразова грошова допомога у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
Фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відповідно до ст.17 здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів, а виплата одноразової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, відповідно до статті 17-1 даного Закону здійснюють органи праці та соціального захисту населення. У зв'язку із цим суд вважає, що на відповідача покладений обов'язок здійснення виплати одноразової грошової допомоги саме в розмірах, передбачених цим Законом.
Згідно ст.5 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” від 05.10.2000 року №2017 державні соціальні стандарти та норми формуються, встановлюються та затверджуються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за участю та погодженням з іншими сторонами соціального партнерства, якщо інше не передбачено Конституцією України та законами України. Відповідно до ст.6 вказаного Закону базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово - коммунального, побутового, соціально - культурного обслуговування, охорони здоров'я та освіти.
Ст. 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»прожитковий мінімум для особи, яка втратила працездатність, визначений: з 1 квітня -764 грн.
Таким чином, неправомірність дій відповідача щодо нарахування позивачу щорічної грошової допомоги до 5 травня у 2011 році в розмірі 900 гривень, є очевидною.
Кабінет Міністрів України 04 квітня 2011 року прийняв постанову № 341 “Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2011 році відповідно до Законів України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та “Про жертви нацистських переслідувань”. Цією постановою для інвалідів війни другої групи розмір виплати разової грошової допомоги у 2011 році становить 900 гривень.
Саме у зазначеному розмірі позивач отримав, а відповідач виплатив разову грошову допомогу у 2011 році.
Статтею 22 Конституції України встановлено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Тому, суд не приймає до уваги постанову Кабінету Міністрів України від 04 квітня 2011 року № 341 “Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2011 році відповідно до Законів України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та “Про жертви нацистських переслідувань ”.
Враховуючи наведене, керуючись ст.22 Конституції України, ст.ст.12, 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту», Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.ст.159, 160, 161, 163, 167 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціально захисту населення Ужгородської міської ради про виплату щорічної разової грошової допомоги -задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 у 2011 році щорічної одноразової допомоги до 5 травня в розмірах, що не відповідають вимогам ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту».
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну разову допомогу до 5 травня 2011 року відповідно до ст.13 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», як інваліду війни другої групи, у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком з урахуванням виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог -відмовити.
Постанова може бути оскаржено в загальному порядку шляхом подання через суд першої інстанції протягом десяти днів апеляційної скарги до Апеляційного суду Львівської області і набере законної сили в разі неподання такої в установлений строк.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду: (підпис) ОСОБА_2
Копія вірна:
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду: ОСОБА_2