донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
26.06.2006 р. справа №6/353пн
Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
Запорощенка М.Д.
суддів
Калантай М.В., Москальової І.В.,
за участю представників сторін:
від позивача:
Верещак Т.С., дов. № 120, від 01.11.05р.,
від відповідача 1:
від відповідача 2:
Ковеза В.Г., дов. № Н-01/155, від 24.01.06р.,
Древаль І.О., дов. № 30 , від 14.02.06р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Регіонального відділення Фонду державного майна України в Донецькій області м.Донецьк
на рішення
господарського суду
Донецької області
від
19.01.2006 року
по справі
№6/353пн
за позовом
Спільного малого підприємства "Медінтердентсервіс" м.Ясинувата
до
до
Державного підприємства"Донецька залізниця" м.Донецьк
Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області
про
спонукання до видачі дозволу на приватизацію вбудованого нежилого приміщення шляхом викупу
Рішенням господарського суду Донецької області від 19.01.2006р. у справі № 6/353пн
позовні вимоги Спільного малого підприємства “Мединтердент-сервис» м. Ясинувата до Державного підприємства “Донецька залізниця»м. Донецьк залишені без задоволення.
Позовні вимоги Спільного малого підприємства “Мединтердент-сервис» м. Ясинувата до Регіонального відділення Фонду державного майна в Донецькій області м . Донецьк задоволені у повному обсязі.
Визнано право Спільного малого підприємства “Мединтердент-сервис» м. Ясинувата на приватизацію шляхом викупу на вбудоване нежитлове приміщення площею 425, 3 кв.м., розташоване за адресою: м. Донецьк вул. Челюскінців, буд. 263, яке знаходиться на балансі Донецької дистанції цивільних споруд та водопостачання Донецької залізниці.
Зобов'язано Регіональне відділення Фонду державного майна в Донецькій області м. Донецьк до прийняття від Спільного малого підприємства “Мединтердент-сервис» м. Ясинувата заяву та пакет документів, установлений діючим законодавством України, яке регулює правовідносини щодо приватизації в України державного майна, на приватизацію шляхом викупу на вбудоване нежитлове приміщення площею 425, 3 кв.м., розташоване за адресою: м. Донецьк вул. Челюскінців, буд. 263, яке знаходиться на балансі Донецької дистанції цивільних споруд та водопостачання Донецької залізниці, та вчинити всі необхідні дії щодо приватизації цього приміщення.
Зобов'язано Регіональне відділення Фонду державного майна в Донецькій області м. Донецьк включити до переліку об'єктів, які підлягають приватизації шляхом викупу, вбудоване нежитлове приміщення площею 425, 3 кв.м., розташоване за адресою: м. Донецьк вул. Челюскінців, буд. 263, яке знаходиться на балансі Донецької дистанції цивільних споруд та водопостачання Донецької залізниці.
Рішення господарського суду Донецької області мотивоване тим , що позивач має право на викуп орендованого майна відповідно до п.51 Програми приватизації, так як ним з дозволу орендодавця відповідача-2 було здійснено поліпшення орендованого майна на суму, більш як 25 відсотків його вартості , оскільки , п. 51 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки встановлює, що у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, приміщення) орендар одержує право на викуп цього майна, коли ним за згодою орендодавця здійснено за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, вартістю не менш як 25 відсотків залишкової (відновної за вирахуванням зносу) вартості майна (будівлі, споруди, приміщення).
Рішення суду відносно позовних вимог Спільного малого підприємства “Мединтердент-сервис» м. Ясинувата до Державного підприємства “Донецька залізниця» м. Донецьк мотивоване тим , що даний відповідач є неналежною стороною по даній справі.
Відповідач , Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Донецькій області, не погоджуючись з рішенням господарського суду від 19.01.2006р. по справі № 6/353пн , звернулось з апеляційною скаргою про його скасування, так як вважає, що воно необґрунтоване та прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування заявлених вимог відповідач посилається, що суд не звернув уваги на той факт, що право на викуп майна виникає в орендаря лише у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна, та до цієї події право на приватизацію в нього відсутнє. Крім того , звертає увагу суду на те , що при наданні дозволу на реконструкцію в Листі від 30.08.05р. № 06-6467 регіональне відділення зазначало , що кошти , які будуть витрачені на підвищення вартості орендованого майна не підлягають компенсації у випадку розірвання або закінчення дії договору оренди.
До того ж , зауважив , що об'єкт , приватизацію якого вимагає Позивач, не підлягає приватизації відповідно до чинного законодавства.
До судового засідання представником Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Донецькій області надані додаткові пояснення , де зазначено , що відповідач 2 листом від 01.02.06р. № 09-02-665 повідомив позивача про те , що заяву на приватизацію не зареєстровано у зв'язку з невідповідністю форми, яка передбачена Порядком надання та розгляду заяв, затвердженого Наказом ФДМУ від 27.04.04р. № 848. До вищевказаних пояснень відповідач 2 додав копії листа від 01.02.06р. № 09-02-665, листа від 11.04.06р. № 2459/16/10-06, заяви від 11.05.06р.
Додаткові пояснення відповідача 2 та додані документи прийняті судовою колегією в судовому засіданні.
Відповідач , Донецька залізниця , у відзиві на апеляційну скаргу та представник відповідача в засіданні суду вважає апеляційну скаргу обґрунтованою, так як вважає посилання Фонду на нормативні документи правомірними. Посилається на те , що для викупу спірного приміщення позивачу слід надати до відповідного пакету документів погодження Укрзалізниці на викуп приміщення за адресою: м.Донецьк , вул. Челюскінців, 263, відповідно до положень ст. 5 Закону України « Про залізничний транспорт ». У доповненнях до відзиву зазначив , що спірне приміщення , згідно інвентарної картки відноситься до основних засобів, тобто відноситься до інфраструктури залізничного транспорту. Положення стандарту бухгалтерського обліку № 7 , яке затверджене наказом Укрзалізниці від 03.07.00р. № 254-Ц , визначає , що таке основні засоби та підтверджує відповідне відношення цього об'єкту.
Позивач, Спільне мале підприємство « Медінтердент-сервіс» м.Ясинувата, відзиву на апеляційну скаргу не надав. Представник позивача в судовому засіданні зазначив , що проти доводів викладених в апеляційній скарзі заперечує , вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області вважає необґрунтованими.
Розпорядженням від 26.06.2006р. відповідно до ст.ст.28,29 Закону України “Про судоустрій» №3018-ІІІ від 07.02.2002 року була призначена колегія суддів для розгляду апеляційної скарги Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Донецькій області.
Відповідно до положень ст.ст. 81(1), 99 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового процесу за допомогою технічних засобів.
Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення заявника скарги та позивача судова колегія встановила наступне.
29.09.2004 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Донецькій області та Спільним малим підприємством « Медінтердент-сервіс» м.Ясинувата було укладено договір оренди №1391/2004, згідно якого, останній отримав в тимчасове платне користування вбудоване нежитлове приміщення загальною площею 425,3 кв.м., яке розташоване за адресою: 83048, м. Донецьк, вул. Челюскінців, буд. 263, яке знаходиться на балансі Донецької дистанції цивільних споруд та водопостачання Донецької залізниці ( т.1 а.с. 8).
Відповідно до п. 10.1 Договору строк дії останнього визначено з 29.09.04р. до 24.09.05р. , тобто, на строк, який не перевищує один рік. Тому, вказаний договір не потребував нотаріального посвідчення.
Факт передачі приміщення підтверджено актом прийому-передачі, який є додатком до договору оренди( т.1 а.с. 13).
Згідно з положеннями п. 10.6 Договору та ст. 17 Закону України « Про оренду державного та комунального майна» у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну вказаного договору після закінчення строку його дії протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах , які були передбачені цим договором.
Як вірно встановлено судом першої інстанції , доказів отримання позивачем листа відповідача 2 від 09.09.05р. про відмову від продовження дії договору відсутні.
Крім того , сторонами не було надано ні суду першої інстанції , ні апеляційної , документів , які б підтверджували , що протягом одного місяця після закінчення дії договору, тобто після 24.09.05р. , вони запропонували одне одному припинити або змінити умови договору.
До теперішнього часу відповідач 2 з вимогами щодо повернення орендованого майна не звертався. Майно знаходиться у користуванні позивача , який своєчасно сплачує орендні платежі , а відповідач 2 їх приймає , що підтверджується матеріалами справи.
Оскільки матеріали справи не містять документів які б свідчили про здійснення дії в установленому законом порядку, спрямованих на припинення відношень за договором , з урахуванням викладених обставин суд першої інстанції правомірно дійшов до висновку , що дія вказаного договору продовжено ще на 11 місяців 25 днів.
Листом № 06-6467 від 30.08.2005р. Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Донецькій області надало дозвіл СМП “Медінтердент-сервіс» на проведення реконструкції та невід'ємних поліпшень нежитлових вбудованих приміщень ( т.1 а.с. 18).
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивачем були виконані невід'ємні поліпшення орендованого приміщення на суму 123 910 (сто двадцяти три тисячі дев'ятсот десять) гривень, у тому числі невід'ємних поліпшень на суму 51 828 (п'ятдесят одна тисяча вісімсот двадцять вісім) гривень 13 копійок, що підтверджується наданими до справи документами, зокрема контрактом №б/н від 21.03.2005 року, локальним кошторисом з розрахунком договірної ціни №1424-1425-1426 від 06.09.2005 року, актом виконаних робіт за вересень 2005 року, платіжними дорученнями №№100-103 від 08.09.2005 року та аудиторським висновком від 19.09.2005 року.
Позивач неодноразово звертався до другого відповідача з заявою щодо включення орендованого об'єкту до переліку об'єктів, які підлягають приватизації шляхом викупу. Останнє звернення було 22.12.2005 р., що підтверджується описом цінного листа від 22.12.2005 року та чеком ЕККА №1607 від 22.12.2005 року.
Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Донецькій області відмовило в прийнятті документів, посилаючись на їх неповноту, а також, що приміщення увійшло до переліків майна, які не підлягають приватизації.
Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, заслухавши пояснення та доводи повноважних представників сторін , колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про часткову обґрунтованість апеляційної скарги, та часткову не відповідність оскарженого судового акта зі справи вимогам чинного законодавства з таких підстав.
Згідно п.1 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки, яка є діючою і на цей час, вказана програма визначає основні цілі, пріоритети, завдання та способи приватизації державного майна, майна, що належить Автономної Республіці Крим та відчуження комунального майна, групи об'єктів, які підлягають приватизації, орієнтовні завдання щодо обсягів приватизації державного майна та надходження коштів від приватизації до Державного бюджету України та відповідні заходи щодо виконання цієї Програми.
Пункт 5 вказаної Програми закріплює, що група А -це цілісні майнові комплекси державних, орендних підприємств та структурних підрозділів підприємств, виділені у самостійні підприємства (далі цілісні майнові комплекси), у тому числі у процесі реструктуризації державних підприємств із середньооблікової чисельністю працюючих до 100 осіб включно або понад 100 осіб, але вартість основних фондів яких недостатньо для формування статутних фондів відкритих акціонерних товариств (далі ВАТ), а також готелі, об'єкти санітарно-курортних закладів та будинків відпочинку, які перебувають на самостійному балансі, окреме індивідуально-визначене майно ( в тому числі таке, яке не увійшло до статутних фондів ВАТ, будівлі, споруди та нежилі приміщення, майно підприємств, ліквідованих за рішенням арбітражного суду, та майно підприємств, що ліквідуються за рішенням органу, уповноваженого управляти державним майном) майно підприємств, які не були продані як цілісні майнові комплекси.
Пункт 48 Програми передбачає, що продаж об'єктів групи А здійснюється відповідно до Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію )» та цієї Програми.
Пункт 51 Програми встановлює, що у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, приміщення) орендар одержує право на викуп цього майна, якщо орендарем за згодою орендодавця здійснено за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, вартістю не менш як 25 відсотків залишкової (відновної за вирахуванням зносу) вартості майна (будівлі, споруди, приміщення).
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те , що позивач має право на викуп орендованого майна відповідно до п.51 Програми приватизації, так як ним з дозволу орендодавця (другого відповідача) було здійснено поліпшення орендованого майна на суму більш як 25 відсотків його вартості.
При цьому , судова колегія не приймає до уваги заперечення відповідача 2 з того приводу , що при наданні дозволу на реконструкцію в Листі від 30.08.05р. № 06-6467 регіональне відділення зазначало , що кошти , які будуть витрачені на підвищення вартості орендованого майна не підлягають компенсації у випадку розірвання або закінчення дії договору оренди , з наступного приводу.
Вказані вище приписи п. 51 Програми приватизації не встановлює зазначених відповідачем 2 обмежень щодо зарахування вартості здійснених поліпшень орендованого майна.
Водночас з цим, розірвання або закінчення договору оренди автоматично робить неможливим приватизацію об'єкта оренди. Оскільки у даному випадку, як це встановлено вище , договір оренди є діючим, посилання відповідача 2 з приводу зауважень , які викладені в листі № 06-6467 від 30.08.05р. не мають жодного відношення до обставин даної справи.
Стаття 7 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» встановлює, що Фонд державного майна України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві Ради затверджують за поданням органів приватизації переліки об'єктів, які перебувають відповідно у загальнодержавній власності, власності Автономної Республіки Крим та комунальній власності і підлягають: продажу на аукціоні, за конкурсом, викупом.
Включення об'єктів малої приватизації до переліків, зазначених у частині першій цієї статті, здійснюється відповідно до Державної та місцевих програм приватизації або з ініціативи відповідних органів приватизації чи покупців ( частина 3 ст. 7 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств ( малу приватизацію)».
Згідно частини 4 ст.7 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств ( малу приватизацію)», покупці подають до відповідного органу приватизації заяву про включення підприємства до одного із зазначених у цій статті переліків об'єктів, що підлягають приватизації.
Додаткові відомості та документи подаються органу приватизації лише за згодою заявника.
Я вбачається з матеріалів справи , позивач звертався до Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Донецькій області з заявою про приватизацію з доданням до неї відповідних документів згідно діючого законодавства України, яке регулює правовідношення щодо приватизації державного майна в Україні.
Згідно приписів частини 5 ст.7 цього Закону, орган приватизації розглядає подану заяву і в разі відсутності підстав для відмови у приватизації включає підприємство до переліків, зазначених у частині першій цієї статті. Результати розгляду не пізніш як через місяць з дня подання заяви доводяться до заявника у письмовій формі.
Відмова у приватизації можлива тільки у випадках, коли:
- особа, яка подала заяву, не може бути визнана покупцем підприємства згідно з цим Законом;
- є законодавчо встановлене обмеження на приватизацію цього підприємства.
Всупереч цьому, вимоги відповідача 2, щодо надання до заяви додаткових документів, які він перелічив у своїх переліках, не відповідають приписам ст.7 вищевказаного Закону. Крім того , відповідач 2 не видав з приводу відмови у прийнятті заяви та документів про приватизацію спірного майна будь-якого управлінського рішення, оформленого належним чином, що унеможливило захист своїх прав в цій частині позивачем, так як останній не міг оскаржити акту державного органу до суду.
Посилання другого відповідача, що вказане приміщення не підлягає приватизації судом до уваги не приймається з наступних підстав:
По-перше, об'єктом приватизації в даному випадку є індивідуальне-визначене майно -нежитлове приміщення, а не цілісний майновий комплекс.
По-друге, частина 3 ст.2 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств ( малу приватизацію)», встановлює, що не можуть бути об'єктами приватизації будівлі, споруди, нежитлові приміщення, якщо вони становлять національну, культурну та історичну цінність та знаходяться під охороною держави. В даному випадку вказане приміщення таким не є.
По-третє, з матеріалів справи вбачається, що інші приміщення, які також знаходяться на балансі Донецької дистанції цивільних споруд та водопостачання Донецької залізниці, були раніше приватизовані без всяких обмежень, а саме: вбудоване нежитлове приміщення, розташоване за адресою: 83048, м. Донецьк. вул. Челюскінців, буд. 275, яке знаходилося на балансі Донецької дистанції цивільних споруд та водопостачання Донецької залізниці.
По-четверте, відповідачами не надано судовій колегії будь-яких доказів , що спірне майно слід розцінювати як таке , що не підлягає приватизації у розумінні ст. 1 Закону України «Про Перелік об'єктів права державної власності , що не підлягають приватизації», оскільки сам по собі факт знаходження майна на балансі підприємства не означає того , що це майно відноситься до майнового комплексу залізниці.
До того ж , у нинішнє засідання суду відповідач 2 представив лист № 2459/16/10-06 від 11.04.06р. Міністерства транспорту та зв'язку України в якому останній пропонує включити в перелік об'єктів малої приватизації транспортної галузі, які підлягають приватизації вбудоване нежитлове приміщення загальною площею 425,3 кв.м., що знаходиться на балансі Донецького будівель-монтажного експлуатаційного управління Донецької залізниці та розташоване за адресою: м.Донецьк , вул.Челюскінців , 263.
Рішенням Конституційного суду України по справі №14-рн/2000 від 13.12.2000 року встановлено, що частиною першої статті 7 Закону “ Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) » передбачено, що Фонд державного майна України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві ради затверджують за поданням органів приватизації переліки об'єктів, які підлягають приватизації .
Пропозиція покупця щодо способу приватизації підлягає розгляду у визначений законом строк, але вона не є обов'язковою для органів, які визначають або затверджують переліки об'єктів малої приватизації, за винятком випадків, передбачених статтею 11 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» та іншими законами.
Таким чином, посилання відповідачів, що вище означеним рішенням Конституційного суду України закріплено право органів, які визначають або затверджують переліки об'єктів малої приватизації, самим визначати цей спосіб, не підтверджується фактичним обставинам, так як в цьому рішенні чітко закріплено випадки, коли таке право обмежується.
Разом з тим , з оглядом на викладене вище , та враховуючи насамперед приписи ст. 19 Конституції України , судова колегія не може погодитись з правомірністю вимог позивача в частині зобов'язання Регіональне відділення Фонду державного майна в Донецькій області м. Донецьк включити до переліку об'єктів, які підлягають приватизації шляхом викупу, вбудоване нежитлове приміщення площею 425, 3 кв.м., розташоване за адресою: м. Донецьк вул. Челюскінців, буд. 263, яке знаходиться на балансі Донецької дистанції цивільних споруд та водопостачання Донецької залізниці, оскільки такі дії не відносяться до компетенції відповідача 2 та останній не має права їх вчиняти.
За даних обставин , рішення господарського суду відносно даної вимоги прийнято з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню , а у задоволенні даної вимоги слід відмовити.
Окрім зазначеного , судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те , що Донецька залізниця є не належною стороною по даній справі, а тому позовні вимоги позивача до нього не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України суд
Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Донецькій області на рішення господарського суду Донецької області від 19.01.2006р. у справі № 6/353пн -задовольнити частково.
Рішення господарського суду Донецької області від 19.01.2006р. у справі 6/353пн- скасувати частково .
Позовні вимоги Спільного малого підприємства “Мединтердент-сервис» м. Ясинувата до Регіонального відділення Фонду державного майна в Донецькій області м . Донецьк задовольнити частково.
Відмовити Спільному малому підприємству « Медінтердент-сервіс» м.Ясинувата у задоволенні позовних вимог , щодо спонукання Регіональне відділення Фонду державного майна України в Донецькій області м. Донецьк включити до переліку об'єктів, які підлягають приватизації шляхом викупу, вбудоване нежитлове приміщення площею 425, 3 кв.м., розташоване за адресою: м. Донецьк вул. Челюскінців, буд. 263, яке знаходиться на балансі Донецької дистанції цивільних споруд та водопостачання Донецької залізниці.
В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 19.01.2006р. у справі № 6/353пн залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд.
Результати розгляду апеляційної скарги оголошенні в судовому засіданні.
Головуючий Запорощенко М.Д.
Судді: Калантай М.В.
Москальова І.В.
Надруковано: 7 прим.
1. позивачу
2,3. відповідачам
4. у справу
5,6. ДАГС
7 ГСДО