Справа № Провадження №22-ц-4774/12 22-ц/1090/6400/12 Головуючий у І інстанціїСтасенко Г.В.
Категорія44Доповідач у 2 інстанції Мережко
30.10.2012
Іменем України
04 жовтня 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі :
Головуючого судді: Мережко М.В.,
Суддів: Данілова О.М., Оношко Г.М.
при секретарі: Косенко Т.Г.
розглянула в відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бородянського районного суду Київської області від 03 липня 2012 року в справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні земельними ділянками, які перебувають в приватній власності та довгостроковій оренді та за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Блиставицької сільської ради Бородянського району Київської області, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання рішення сільської ради недійсним та скасування державних актів на право приватної власності на землю.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
У травні 2007 року позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись до суду із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні земельними ділянками, які перебувають в приватній власності та довгостроковій оренді. Свої вимоги обґрунтовували тим, що відповідно до рішень 10-ї сесії 23 скликання від 11 лютого 2000 року та 16 сесії 4 скликання від 31 грудня 2004 року Блиставицької сільської ради Бородянського району Київської області вони є власниками земельних ділянок, які розташовані по АДРЕСА_1 відповідно.
ОСОБА_1, як приватний підприємець, є орендарем земельної ділянки водного фонду на території Блиставицької сільської ради, відповідно до договору довгострокової оренди, укладеного з Бородянською районною державною адміністрацією 16 березня 2004 року.
Рішенням 4 сесії 23 скликання Блиставицької сільської ради Бородянського району Київської області від 22 жовтня 1998 року було передано в приватну власність земельні ділянки АДРЕСА_2, відповідно, ОСОБА_8 та ОСОБА_4 Свою ділянку НОМЕР_1 ОСОБА_8 в подальшому продав ОСОБА_3 До складу переданих відповідачам у власність земельних ділянок увійшли: частини дороги загального користування і частина водоохоронної смуги ставу, орендарем якого є ОСОБА_1 Крім того відповідачі на своїх ділянках створили водойми (копанки), ведуть будівельні роботи.
Вважали, що відповідачі чинять перешкоди у користуванні належними ним земельними ділянками.
Просили суд зобов'язати відповідачів не чинити перешкод в користуванні належними їм на праві приватної власності земельними ділянками і зобов'язати відповідачів припинити будівництво в прибережній смузі ставу, звільнити прибережну смугу від будь-якого будівельного матеріалу, засипати штучно створені ними водойми (копанки), звільнити від огорожі під'їзд до земельних ділянок позивачів і ставу.
08 черевня 2007 року ОСОБА_3 звернулась до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 та третіх осіб: Бородянської РДА Київської області, Блиставицької сільської ради, Державного комітету України по водному господарству Київського обласного виробничого управління меліорації і водного господарства про визнання договору довгострокової оренди недійсним та усунення перешкод в користуванні ставками.
Ухвалою Бородянського районного суду Київської області від 25 червня 2007 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 залишено без розгляду.
Справа слухалася судами неодноразово.
Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 09 квітня 2008 року позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні земельними ділянками, які перебувають в приватній власності та довгостроковій оренді задоволено. Зобов'язано ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не чинити ОСОБА_1 і ОСОБА_2 перешкод у користуванні належними їм на праві приватної власності земельними ділянками, що знаходяться на АДРЕСА_1. Зобов'язано ОСОБА_3 та ОСОБА_4 припинити будівництво на прибережній смузі ставка, звільнити прибережну смугу від будь-якого будівельного матеріалу, засипати штучно створені ними водойми (копанки) , звільнити від огорожі під'їзд до їхніх земельних ділянок і орендованого ставка.
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 15 липня 2008 року апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відхилено, рішення Бородянського районного суду Київської області від 09 квітня 2008 року залишено без змін.
Ухвалою Верховного Суду України від 26 серпня 2008 року відмовлено ОСОБА_3 у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні земельними ділянками, які перебувають в приватній власності та довгостроковій оренді.
Ухвалою Верховного Суду України від 02 грудня 2009 року касаційну скаргу ОСОБА_4, до якої приєдналась Блиставицька сільська рада Бородянського району Київської області задоволено частково, рішення Бородянського районного суду Київської області, ухвалу Апеляційного суду Київської області від 15 липня 2008 року та ухвалу судді Верховного Суду України від 26 серпня 2008 року скасовано в частині вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, передано справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстації.
В березні 2012 року позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 ОСОБА_7 в порядку ст. 31 ЦПК України звернулися до суду з доповненою позовною заявою до Блиставицької сільської ради, ОСОБА_3 і ОСОБА_4, в якій просили визнати недійсним рішення 4 сесії 23 скликання Блиставицької сільської ради Бородянського району Київської області від 22 жовтня 1998 року в частині передачі у приватну власність земельних ділянок: ОСОБА_4 площею 0,44 га, яка розташована на території АДРЕСА_2, з яких 0,25 га для обслуговування житлового будинку, а 0,194 га для ведення підсобного господарства, а також ОСОБА_8 -площею 0,36 га, яка розташована на території АДРЕСА_3, з яких 0,25 га для обслуговування житлового будинку та 0,11 га для ведення підсобного господарства, а також просили скасувати державні акти на право власності на зазначені земельні ділянки, видані на ім'я ОСОБА_4 та ОСОБА_8., оскільки їм (позивачам) створюються перешкоди щодо користування додатковим під'їздом до їхніх земельних ділянок, розташованих на АДРЕСА_3.
Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 03 липня 2012 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить скасувати рішення Бородянського районного суду Київської області від 03 липня 2012 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити їхні позовні вимоги в повному обсязі, з підстав порушення норм процесуального та матеріального права. Інші позивачі апеляційні скарги не подавали.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу свої вимог і заперечень.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно з рішенням 4 сесії 23 скликання Блиставицької сільської ради Бородянського району Київської області від 22 жовтня 1998 року, ОСОБА_4 було передано у приватну власність земельну ділянку по АДРЕСА_2 площею 0,25 га для обслуговування жилого будинку та 0,194 га для ведення підсобного господарства, а ОСОБА_8 земельну ділянку по АДРЕСА_3 площею 0,25 га для обслуговування жилого будинку і 0,11 га для ведення підсобного господарства.
На підставі цього рішення 01 лютого 1999 року ОСОБА_4 був виданий державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,4442 га для обслуговування житлового будинку та ведення підсобного господарства по АДРЕСА_2 а 05 квітня 1999 року ОСОБА_8 був виданий державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,3572 га для обслуговування житлового будинку і ведення підсобного господарства по АДРЕСА_3, що підтверджується копіями державних актів.(т.1, а.с.46, т.2, а.с.29).
Як видно з копії договору купівлі-продажу від 4 жовтня 2005 року ОСОБА_8 продав, а ОСОБА_3 придбала земельну ділянку площею 0,3572 га по АДРЕСА_3.
Позивач ОСОБА_1 став власником земельної ділянки по АДРЕСА_1 відповідно до державних актів від 28 листопада 2003 року, ОСОБА_2 є власником земельної ділянки по АДРЕСА_1 відповідно до державних актів від 09 вересня 2005 року, ОСОБА_7 є власником земельної ділянки по АДРЕСА_6 відповідно до державного акту від 15 жовтня 2004 року, ОСОБА_6 є власником земельної ділянки по АДРЕСА_4 відповідно до державного акту від 08 жовтня 2004 року, а ОСОБА_5 є власником земельної ділянки по АДРЕСА_5 відповідно до державних актів від 14 січня 2005 року.
Відповідно до копії договору довгострокової оренди земельної ділянки водного фонду від 16 березня 2004 року, на який посилається позивач ОСОБА_1, як на підтвердження своїх вимог, Бородянською РДА Київської області ОСОБА_1 було передано на умовах оренди земельну ділянку загальною площею 5,57 га, з яких під водою - 2,67 га, пасовища - 2,9 га на території Блиставицької сільської ради, проте цей договір, в зв'язку з порушенням законодавства та обмеженням прав загального користування іншими громадянами, у липні 2007 року припинив свою дію.
Судом встановлено, та визнано у судовому засіданні позивачем ОСОБА_1, що земельні ділянки ОСОБА_4 та ОСОБА_3 огороджені відповідно до меж, визначених в державних актах, будь-яке будівництво за межами цих ділянок не ведеться, що підтверджується також показаннями свідків ОСОБА_9 і ОСОБА_10, висновком земельної комісії.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що вимоги ОСОБА_1 і ОСОБА_2 щодо засипання штучних водойм (копанок) на земельних ділянках відповідачів є необгрунтованими, оскільки зазначені копанки на земельних ділянках виникли значно раніше до приватизації земельних ділянок, що відображено у відповідних інвентаризаційних планах (т.1, а.с.45), утворились в результаті попереднього добування торфокрошки, і не з'єднані з будь-якими іншими сусідніми природними водоймами, що підтверджується також показаннями свідка ОСОБА_9, актом депутата від 12 жовтня 2005 року (т.1, а.с.49) і актом депутата від 15 червня 2007 року. (т.3, а.с.17).
Як встановлено судом, право власності на земельні ділянки ОСОБА_3 і ОСОБА_4 відповідно до державних актів виникло в 1999 році на підставі рішення Блиставицької сільської ради від 22 жовтня 1998 року.
Суд критично ставиться до тверджень позивачів щодо порушення їх прав, як власників земельних ділянок при прийнятті оспорюваного рішення і при видачі оспорюваних державних актів, а позивача ОСОБА_1, як орендаря земельної ділянки водного фонду, так як право власності вони набули значно пізніше - після 2003 року.
Разом з тим, доводи позивачів, що при приватизації земельних ділянок відповідачів була перекрита дорога загального користування, по якій вони їздили до своїх городів з тильної сторони їхніх земельних ділянок, спростовуються наявними у справі доказами.
Так, відповідно до довідки архівного відділу Бородянської райдержадміністрації від 26 березня 2006 року, відсутні будь-які відомості щодо продовження АДРЕСА_1 згідно з рішенням загальних зборів членів колгоспу "Шлях Правди" с. Блиставиця від 03 лютого 1990 року № 1. (т. 1, а.с. 103).
Згідно з довідкою виконкому Блиставицької сільської ради від 20 листопада 2007 року, в спірному місці відповідно до схеми с.Блиставиця дорога не передбачена, (т. 1, а.с. 102).
Будь-яких належних доказів того, що спірні частини ділянок відповідачів відносились до земель загального користування, зокрема були дорогами загального користування відповідно до законодавства України, не надано. Той факт, що позивачі самовільно використовували частину вільної земельної ділянки, як стихійний проїзд до городів, за наявності вільного проїзду до ділянок з вул. Петровського, не свідчить про порушене право позивачів, яке підлягало б захисту.
Суд першої інстанції вірно не взяв до уваги доводи позивача ОСОБА_1 в тій частині, що земельні ділянки відповідачів частково знаходяться в прибережній захисній смузі орендованих ним водних об'єктів, розташованих біля АДРЕСА_1, оскільки на даний час чинним є договір оренди водного об'єкту та земель водного фонду від 06 липня 2007 року, який був укладений із ОСОБА_1. після пред'явлення ним первинного позову і, відповідно, позовні вимоги з підстав порушення цього договору не заявлялись.
Крім того, відповідно до листа Державного управління охорони навколишього природного середовища в Київській області від 5 червня 2012 року, дозвіл на спеціальне водокористування ПП ОСОБА_1 (Блиставицька сільська рада) не видавався, а інформація щодо відведення прибережної водоохоронної смуги вздовж ставків "Верхній" та "Нижній" відсутня. (т.3, а.с.. 43).
В Ірпінському міжрайонному управлінні водного господарства відсутня будь-яка інформація щодо виготовлення проекту водоохоронних зон в с. Блиставиця, що підтверджується відповідним листом від 28 травня 2012 року (т.3, а.с.24), і в Блиставицькій сільській раді проекти водоохоронних зон біля зазначених ставків протягом 2006-2012 років також не розглядались. (т.3, а.с.44).
Доказів наявності проекту водоохоронних зон в с. Блиставиця позивачем ОСОБА_1. не надано.
Колегія суддів, з огляду на зазначене, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг і вимог, заявлених в суді першої інстанції, відповідно до ст. 303 ЦПК України, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 303 ,307, 308, 313-315, 317,319 ЦПК України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Бородянського районного суду Київської області від 03 липня 2012 року -залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: