Справа № Провадження №22-ц-5564/12 22-ц/1090/7689/12 Головуючий у І інстанціїКаліновська А.В.
Категорія52Доповідач у 2 інстанції Фінагєєв
24.10.2012
Іменем України
23 жовтня 2012 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Апеляційного Суду Київської області в складі:
головуючого Яворського М.А.,
суддів: за участю секретаря:Фінагєєва В.О., Кашперської Т.Ц., Бобко О.В.
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІК -Р.С.Ф.» на рішення Миронівського районного суду Київської області від 07 серпня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІК -Р.С.Ф.»про виплату середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати та відшкодування моральної шкоди, -
У липні 2012 року позивач звернувся до суду з позовом про виплату середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати та відшкодування моральної шкоди. Позовні вимоги обґрунтував тим, що з 20 вересня 2011 року по 20 листопада 2011 року працював на посаді майстра газового господарства ТЕС в ТОВ «ВІК - Р.С.Ф». На день звільнення перед позивачем існувала заборгованість по заробітній платі в розмірі 2355 гривень 31 копійки, яка в подальшому була виплачена 4 травня 2012 року у сумі 300 гривень та 12 червня 2012 року в сумі 2055 гривень 31 копійки. Таким чином, відповідач порушив вимоги трудового законодавства, а не виплата заробітної плати негативно вплинула на здоров'я позивача та його майновий стан, завдала моральної шкоди, а тому позивач просив суд стягнути з відповідача середньомісячний заробіток за час затримки виплати заробітної плати в розмірі 38 957, 73 грн. та моральну шкоду в розмірі 2000 грн.
Рішенням Миронівського районного суду Київської області від 07 серпня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_6 задоволені частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «ВІК - Р.С.Ф.»на користь ОСОБА_6 середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 26603 гривні 64 копійки та моральну шкоду в розмірі 2000 гривень, всього 28603 гривні 64 копійки.
Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «ВІК - Р.С.Ф.»в дохід держави судовий збір в розмірі 286 гривень 03 копійки.
В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову задоволенні позовних вимог, через порушення судом норм процесуального та матеріального права. В обґрунтування своїх доводів зазначив, що сума середнього заробітку зазначена в судовому рішенні є необґрунтованою, оскільки не проведено розрахунку, позивачем при зверненні до суду пропущено тримісячний строк, а розмір моральної шкоди не доведено належними та допустимими доказами відповідно до вимог процесуального закону.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що 20 вересня 2011 року позивач був прийнятий на посаду майстра газового господарства в ТЕС товариства з обмеженою відповідальністю «ВІК - Р.С.Ф», а 21 листопада 2011 року звільнений по закінченню сезону переробки цукрових буряків на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України, що підтверджується записами в трудовій книжці позивача.
Згідно довідки №230 від 21.06.2012р. ТОВ «ВІК - Р.С.Ф»заборгованість по заробітній платі на 01.12.2011р. становила 2355,31 грн. Також зазначено, що 04.05.2012р. була виплачена заробітна плата в сумі 300 грн., а 12 червня 2012 року виплачена в сумі 2055,31 грн. На даний час заборгованість відсутня.
Відповідно до ч.1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Таким чином, відповідач, виплативши заробітну плату позивачу через 7 місяців після звільнення, порушив строк, зазначений в статті 116 КЗпП, а тому відповідно до вимог ст. 117 КЗпП повинен нести відповідальність за затримку розрахунку при звільненні.
Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Доводи відповідача про те, що між сторонами існує спір про розмір заробітної плати, а тому це повинно бути враховано при визначенні розміру відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні, не заслуговують на увагу, оскільки наявність такого спору у відповідності до вимог ст. 60 ЦПК України відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами та спростовується наявними у матеріалах справи довідками про заробітну плату позивача, які були надані відповідачем та враховані судом першої інстанції під час визначення розміру відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні.
Також не заслуговують на увагу доводи відповідача про пропущення позивачем строку звернення до суду з позовом, оскільки відповідно до Рішення Конституційного Суду N 4-рп/2012 від 22.02.2012р. перебіг строку для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним.
Таким чином, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, правовідносини сторін, що випливають із встановлених обставин, правову норму, що підлягає застосуванню до даних правовідносин та навів докази на їх підтвердження.
Колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відшкодування позивачу моральної шкоди у розмірі 2000 грн., оскільки порушення законних прав позивача щодо затримки розрахунку при звільненні призвело до моральних страждань, а тому відповідно до ст. 237-1 КЗпП відповідач повинен відшкодувати завдану шкоду працівнику.
Отже, рішення суду відповідає обставинам справи, є законним та обґрунтованим, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому вимоги апелянта не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 304, 307, 309, 313-317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІК -Р.С.Ф.»відхилити.
Рішення Миронівського районного суду Київської області від 07 серпня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий: Яворський М.А.
Судді: Кашперська Т.Ц.
Фінагєєв В.О.