Справа № Провадження №22-ц-5458/12 22-ц/1090/7550/12 Головуючий у І інстанції Капович В.Д.
Категорія44Доповідач у 2 інстанціїДанілов
24.10.2012
Іменем України
18 жовтня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого судді : Мережко М.В.,
суддів: Данілова О.М., Оношко Г.М.,
при секретарі: Косенко Т.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Яготинського районного суду Київської області від 19 липня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про встановлення земельного сервітуту ,-
У січні 2012 року позивач ОСОБА_3 звернулась до суду із вище зазначеним позовом, посилаючись на те, що вона є власником житлового будинку за АДРЕСА_1. Суміжним землекористувачем та власником житлового будинку є відповідач ОСОБА_2 Будинок побудований в 1989 році таким чином, що його задня стіна межує із земельною ділянкою, яка належить відповідачу.
Оскільки іншим способом вказані потреби не можуть бути задоволені , тому є необхідність встановлення земельного сервітуту на право проходу до будинку з метою його технічного обслуговування.
Просила з врахуванням уточнень встановити за нею та членами її сім'ї право безоплатного безстрокового земельного сервітуту щодо забезпечення права проходу для обслуговування задньої стінки будинку та фундаменту, який прилеглий до нього та розташований по АДРЕСА_1, стосовно земельної ділянки, яка належить ОСОБА_2 та розташована по АДРЕСА_2, терміном 7 днів в квартал з умовою попередження власника земельної ділянки яка розташована по АДРЕСА_2, не менше, як за три дні.
Рішенням Яготинського районного Київської області суду від 19 липня 2012 року позовні вимоги задоволено частково.
Встановлено за ОСОБА_3 та членами її сім'ї право безоплатного безстрокового земельного сервітуту щодо забезпечення права проходу для обслуговування задньої стінки будинку по АДРЕСА_1, стосовно земельної ділянки яка належить ОСОБА_2 та розташована по АДРЕСА_2 Київської області, терміном 7 днів в квартал з умовою попередження власника земельної ділянки яка розташована по АДРЕСА_2, не менше, як за три дні.
Визначено межі земельної ділянки для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 земельного сервітуту, та порядок користування нею:
Земельна ділянка №2 площею 8,18 кв.м. обмежена лініями: А-Б-В-Г-Д-А.
Межі земельної ділянки №2 площею 8,18 кв.м. пропонується виділити наступними точками:
Від точки А яка розташована на лівій межі земельної ділянки НОМЕР_1 на відстані 0,20 м. від лінії правого фасаду житлового будинку НОМЕР_2, по лівій межі земельної ділянки НОМЕР_1 паралельно лінії правого фасаду житлового будинку НОМЕР_2 до перетину з продовження лінії тильного фасаду вказаного житлового будинку у точку Д;
Від точки Д по лінії тильного фасаду житлового будинку НОМЕР_2 і далі по межі з земельною ділянкою НОМЕР_1 на відстані 1,00 м. від лінії лівого фасаду житлового будинку НОМЕР_2, далі перпендикулярно лінії тильного фасаду вказаного житлового будинку до перетину з паралельною лінією лінії тильного фасаду житлового будинку, що проходить на відстані 1,00 м. від нього,у точку Г;
Від точки Г паралельно лінії тильного фасаду житлового будинку НОМЕР_2 на відстані 1,00 м. від нього у точку В, яка виступає за лінію правого фасаду житлового будинку НОМЕР_2 на відстань 1,00 м.;
Від точки В паралельно лінії правого фасаду житлового будинку НОМЕР_2 до перетину з лівою межею земельної ділянки НОМЕР_1 у точку Б;
Від точки Б по межі у точку А.
В частині вимог позивачки про встановлення постійного земельного сервітуту для догляду за самочинною прибудовою до житлового будинку за АДРЕСА_1, та здійснення її поточного ремонту, відмовлено.
Не погодившись з висновками, наведеними в рішенні суду, ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності висновків суду обставинам справи, порушення та неправильного застосування норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Колегія суддів, вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню .
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд першої інстанції задовольнивши частково позов, виходив з того, що право вимоги встановлення земельного сервітуту для обслуговування житлового будинку має особа, яка на законних підставах володіє вказаним будинком, вважав, що ОСОБА_3 є власником житлового будинку АДРЕСА_1, оскільки її право власності зареєстроване Яготинським БТІ.
Проте з такими висновками колегія суддів повністю погодитись не може з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 401 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.
Відповідно до ст. 404 Цивільного кодексу України право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації, тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.
Відповідно до ст. 98 Земельного кодексу України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.
Отже, вимагати встановлення земельного сервітуту може власник або землекористувач земельної ділянки, способом найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.
Відповідно до ч.1,2 ст. 126 ЗК України - право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом у випадку набуття земельної ділянки у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення -цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладено в порядку , встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою або свідоцтвом про право на спадщину.
Згідно п. 22-2 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" № 7 від 16.04.2004 передбачено, що вирішуючи спори про встановлення сервітуту, суд має враховувати, що земельний сервітут встановлюється відносно певного об'єкта і не залежить від власників цих об'єктів, оскільки його дія зберігається у разі переходу прав на земельну ділянку, щодо якої його встановлено, до іншої особи (частина перша статті 401 ЦК, частина перша статті 101 ЗК), а при встановленні особистого сервітуту права закріплюються за певною особою і він припиняється внаслідок її смерті (частина друга статті 401, пункт 6 частини першої статті 406 ЦК).
Встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, що звертається відносно обмеженого користування чужим майном.
За ст. 375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.
Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно.
Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.
Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються статтею 376 цього Кодексу.
Згідно ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на будівництво, якщо право власності на нерухоме майно визнано за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій воно розміщене.
У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
Згідно ч. 1 ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Відповідно до ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).
Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
Судом встановлено, що рішенням Яготинського районного суду Київської області від 12.11.2008 року ОСОБА_4 прийняла спадщину після смерті свого чоловіка ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2. Встановлено, що ОСОБА_6 прийняла спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1. Визнано за ОСОБА_6 право власності на житловий будинок за АДРЕСА_1, який належав ОСОБА_5, померлому ІНФОРМАЦІЯ_2.(а.с.19.20)
Відповідно до рішення виконкому Яготинської міської ради за №9 ОСОБА_5 було надано дозвіл на перебудову житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, після чого новий будинок необхідно було ввести в експлуатацію, а старий будинок знести протягом одного місяця після введення в експлуатацію нового будинку./а.с.21/
На підставі рішення Яготинського районного суду Київської області від 17.12.2008 року, ОСОБА_3 є власником житлового будинку за АДРЕСА_1 (а.с. 4-6).
Згідно довідки Яготинської міської ради за № 72 від 09 лютого 2011 року, земельна ділянка площею 0,06 га яка призначена для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1, облікується у приватній власності за колишнім власником житлового будинку ОСОБА_7. / а.с. 29 /
Відповідно до листа інспекції державного архітектурно-будівельного контролю ОСОБА_3 без проектної документації та дозволу на початок будівельних робіт побудувала літню кухню по АДРЕСА_1. За допущені порушення містобудівного законодавства, ОСОБА_3 притягнута до адміністративної відповідальності за ст.96 КУпАП (а.с. 14).
Згідно виписки з протоколу засідання адміністративної комісії при виконкомі Яготинської міської ради народних депутатів від 27.07.1992 року, зобов'язано ОСОБА_5 припинити будівництво сарая І за адресою АДРЕСА_1 до 15.08.1992 року, знести частину фундаменту, який знаходиться на межі з садибою ОСОБА_8 за адресою АДРЕСА_1 (а.с.64).
З урахуванням наведеного колегія суддів прийшла до висновку про те, що згідно рішення Яготинського районного суду Київської області від 12 листопада 2008 року (а.с.19-20) ОСОБА_6 прийняла спадщину, яка належить ОСОБА_5 у вигляді житлового будинку АДРЕСА_1, який йому належав згідно договору купівлі-продажу від 13.06.1990 року.
Також в рішенні вказано, що позивачка прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, тому колегія суддів вважає, що за ОСОБА_6 на те майно, що належало ОСОБА_5 на період заключення договору купівлі-продажу від 12.06.1990 року ОСОБА_6 придбала житловий будинок площею 12,10 кв.м., який залишився після смерті ОСОБА_5
Згідно рішення Яготинського районного суду Київської області від 17 грудня 2008 року (а.с.5-6) за ОСОБА_3 визнано право власності на житловий будинок АДРЕСА_1, без дати побудови та строку прийняття в експлуатацію.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_3 зареєструвала право власності на будинок по АДРЕСА_1, згідно рішення суду від 17.12.2008 року, що не може свідчити про його побудову в 1989 році на межі з земельною ділянкою відповідача, оскільки ОСОБА_6 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_5, а саме житловий будинок загальною площею 12,10 кв.м., тоді як в технічному паспорті розмір житлового будинку (а.с.25-26) вказаний - 25,00 кв.м., який виготовлено 20.01.2009 року про що повідомив відповідач в судовому засіданні, що ОСОБА_3 будувала будинок після 2008 року, тому колегія суддів вважає, що позивачка не була власником майна на період спору, самовільна будова була побудована нею, реєстрація права власності без згоди відповідача, тому законних підстав для встановлення права власності за ОСОБА_3 не було, а тому цій в частині відповідно до ст.309 ЦПК України необхідно скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення.
Позивач не довела, що є законним власником будівлі, що знаходиться на межі земельних ділянок НОМЕР_2 та АДРЕСА_2 будівництво якої було розпочато в 1992 році, і відносно якої просить встановити сервітут.
Будь-яких доказів, що позивач користується зазначеною земельною ділянкою на правових підставах, в зв'язку з набуттям нею права власності на нерухомість, що розміщена на даній земельній ділянці надано не було,також не було доведено що вона є власником чи законним користувачем земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1.
Враховуючи те, що нерухомість для обслуговування якої позивач просила встановити сервітут не являється власністю останньої, з огляду на те, що вказана будівля до цього часу не введена в експлуатацію, що ставить її в статус самочинного будівництва, а позивач не є власником чи законним користувачем земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1, - тобто не являється особою, яка може бути носієм права сервітуту, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог з ухваленням по справі нового рішення про відмову у задоволенні позову, в решті рішення залишити без відповідно до вимог ст.ст. 303, 309 ЦПК України.
Керуючись ст. 303,304, 307, 309, 313, 314,316 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Яготинського районного суду Київської області від 19 липня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про встановлення земельного сервітуту в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 скасувати та ухвалити нове рішення.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про встановлення земельного сервітуту відмовити.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді