Справа № Провадження №22-ц-4661/12 22-ц/1090/6245/12 Головуючий у І інстанціїВолчко А.Я.
Категорія21Доповідач у 2 інстанції Малород
24.10.2012
Іменем України
16 жовтня 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
Головуючого: Поліщука М.А.,
суддів: Малорода О.І., Коцюрби О.П..
при секретарі: Лопатюк В.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 грудня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області про зобов'язання здійснити перебудову самочинно реконструйованого будинку, -
У жовтні 2011 року позивач звернувся до суду із позовом, в якому вказав, що відповідачі, які є співвласниками житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, самовільно здійснили реконструкцію житлового будинку, з облаштуванням в мансардному поверсі двох лоджій, розташованих навпроти фасадної частини його будинку.
Вказував, що проведена самовільна реконструкція житлового будинку порушує його охоронювані законом права та інтереси, зокрема право на безпечне для життя і здоров'я довкілля, а також створює йому незручності у користуванні його присадибною ділянкою. Відповідачі з лоджій витрушують постіль, ковдри, чим забруднюють городину, кущі та інші насадження.
Просив зобов'язати відповідачів перебудувати самочинно реконструйований мансардний поверх належного їм житлового будинку шляхом демонтажу лоджій, за власний рахунок.
Рішенням суду у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Апеляційну скаргу слід відхилити.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 є власником домоволодіння та земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, а ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є співвласниками домоволодіння та земельної ділянки, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1.
Право власності зазначених осіб, на вказані земельні ділянки засвідчено Державними актами на право приватної власності на землю.
Також суд встановив, що в матеріалах справи є акт інспекції ДАБК у Київській області від 9 червня 2011 року де указано, що відповідачі самовільно виконали реконструкцію будинку з облаштуванням приміщень на мансардному поверсі.
За встановлених обставин суд з посиланням на ст.. 376 ч.7 ЦК України відмовив в задоволенні позовних вимог з тих підстав, що позивач не наділений правом звернення до суду з вказаним позовом.
Колегія погоджується з висновками суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог.
Однак колегія не погоджується з висновками суду в частині мотивів відмови в позові з тих підстав, що позивач не наділений правом звернення до суду.
На думку колегії позивач має право на звернення до суду поскільки вважає, що неправомірними діями відповідачів порушуються його права.
Така позиція викладена і в п. 5 Постанови Пленуму ВСС України № 6 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України».
В ході апеляційного розгляду позивач зазначив, що надав суду усі докази по справі. Також пояснив, що облаштування в мансардному поверсі двох лоджій відповідачі виконали приблизно в 1986 році.
Зазначив, що доказів про забруднення відповідачами його земельної ділянки та насаджень суду не надавав.
Відповідачі заперечуючи проти апеляційної скарги просили врахувати рішення виконавчого комітету від 4 квітня 1988 року /а.с.25/ та від 20 січня 1991 року /а.с.39/, якими узаконено самовільно обладнані на мансарді їх будинку житлові кімнати і які спростовують акт інспекції про самовільну забудову.
Колегія вважає, що за встановлених обставин облаштовані відповідачами в мансардному поверсі дві лоджії не є самочинним будівництвом.
Позивач в силу ст.. 60 ЦПК України не надав суду доказів, про порушення відповідачами будівельних, санітарних чи протипожежних норм та його охоронюваних законом інтересів.
За таких обставин колегія вважає, що підставою для відмови в задоволенні позовних вимог є недоведеність обставин на які позивач посилається як на підставу позовних вимог.
Відповідно до ст.. 308 ЦПК України рішення суду не може бути скасоване лише з формальних підстав.
Тому колегія вважає, за можливе змінити підставу відмови в задоволенні позовних вимог без скасування самого рішення.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
За встановлених обставин та відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Керуючись ст. 308, 315 ЦПК України колегія ,-
Апеляційну скаргу -відхилити.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 грудня 2011 року -залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів.
Головуючий :
Судді :