Справа № Провадження №11-1426/12 11/1090/7372/12 Головуючий у І інстанціїЧірков
Категорія81Доповідач у 2 інстанції Капічон
22.10.2012
Іменем України
18 жовтня 2012 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Київської області в складі :
головуючого судді: Миколюка О.В.
суддів : Капічон О.М., Габрієля В.О.
за участю : ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали справи за апеляцією ОСОБА_2 на постанову Вишгородського районного суду Київської області від 23 серпня 2012 року, якою відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, -
ОСОБА_2 в порядку ст. 27 КПК України, звернулася до суду із скаргою про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 125 КК України, пославшись на те, що 30 березня 2012 року приблизно об 11 години ОСОБА_1, знаходячись на кухні, під час конфлікту щодо використання газової плити, наніс удар кулаком правої руки по правій руці ОСОБА_2, внаслідок чого заподіяв легкі тілесні ушкодження.
Постановою судді Вишгородського районного суду Київської області від 23 серпня 2012 відмовлено в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_1 за відсутністю в діянні складу злочину. Дане рішення суд мотивував тим, що в матеріалах справи відсутні дані про нанесення ОСОБА_1 удару заявниці і заподіяння їй тілесного ушкодження саме 30 березня 2012 року. Так, заявниця, звернувшись до працівників міліції, не повідомляла про заподіяння їй тілесних ушкоджень ОСОБА_1 30 березня 2012 року, а лише пояснювала, що саме 29 березня 2012 року між ними стався конфлікт і ОСОБА_1 намагався її побити, опитані в ході перевірки ОСОБА_1 та ОСОБА_3 стверджували про неприязні стосунки з заявницею і заперечували факт завдання ударів. Окрім цього, з акту судово-медичного дослідження від 03 квітня 2012 року № 43 вбачається, що у ОСОБА_2 виявлено тілесні ушкодження на задній поверхні правого передпліччя, які могли бути заподіяні внаслідок ударів 30 березня 2012 року, що суперечить поясненням заявниці про заподіяння тілесних ушкоджень на зап'ясті внаслідок удару.
В апеляції заявниця просить постанову суду скасувати, а справу повернути на новий судовий розгляд. В обґрунтування апеляції посилається на те, що в скарзі чітко вказано, про заподіяння тілесних ушкоджень 30 березня 2012 року, працівники міліції при винесенні постанови про відмову в порушенні кримінальної справи невірно вказали дату події -29 березня 2012 року. Окрім цього, висновок суду про заподіяння удару по зап'ястю руки є надуманим, оскільки в скарзі вказано, що ОСОБА_1 вдарив ОСОБА_2 сковорідкою по правій руці. Також, суддя, фактично справу не розглядав, а лише вручив ОСОБА_2 копію оскаржуваної постанови.
Заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_1, який просив залишити без зміни постанову суду; перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 27 КПК України, справи про злочини, передбачені ст. 125 КК України порушуються не інакше як за скаргою потерпілого, якому і належить в такому разі підтримувати обвинувачення.
Згідно ст. 251 КПК України, яка регламентує особливості попереднього розгляду в справах, які порушуються за скаргою потерпілого, суддя, одержавши від потерпілого скаргу з проханням порушити справу, приймає одне із таких рішень:
1/ залишає скаргу без розгляду, якщо вона не відповідає вимогам ст.ст. 223, 224 цього Кодексу та повертає її особі, яка подала скаргу;
2/ за наявності до того підстав відмовляє в порушенні кримінальної справи або надсилає її за належністю прокурору;
3/ за наявності достатніх даних, які вказують на вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.27 КПК України, порушує кримінальну справу і призначає її до розгляду.
Суддя, встановивши, що скарга відповідає вимогам, встановленим ст.ст.223, 224 КПК України та керуючись ст.94 КПК України перевіряє тільки наявність підстав для порушення кримінальної справи. Якщо таких підстав немає, суддя, дотримуючись положень ст.6 КПК України, відмовляє в порушенні кримінальної справи, не вдаючись до оцінки доказів та не розглядаючи ті питання, які вирішуються судом при розгляді кримінальної справи по суті.
На думку колегії суддів, висновок суду про відсутність в діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України є обґрунтованим, а доводи заявниці, зазначені в апеляції, не знаходять свого підтвердження, виходячи з наступного.
В ході попереднього розгляду скарги ОСОБА_2 складався протокол /а.с.14/, який підтверджує факт судового засідання, та приєднаний до матеріалів справи, що спростовує посилання заявниці на відсутність судового розгляду.
Як убачається з постанови, суд розглянув доводи ОСОБА_2 в межах скарги, яку в судовому засіданні вона підтримала та зазначила, що 30 березня 2012 року ОСОБА_1 вдарив її кулаком по руці в область зап'ястя. Проте дані свідчення стороною обвинувачення доведені не були, оскільки акт судово-медичного освідування від 03.04.2012 № 43осв-2012 не підтвердив наявність тілесних ушкоджень на зап'ясті заявниці.
Крім того, в заяві, поданій ОСОБА_2 на ім'я начальника Вишгородського РВ ГУ МВС України в Київській області 30.03.2012 року сама заявниця вказала, що саме 29 березня 2012 року у нею з сусідом ОСОБА_1 виник конфлікт, в ході якого він образив її нецензурною лайкою, штовхнув та кидався битися / а.с.2 відмовного матеріалу/.
Суд, приймаючи рішення про відмову в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_1 вірно вказав на відсутність підстав до її порушення.
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б давали підстави для скасування постанови з направленням справи на новий судовий розгляд, колегією суддів не встановлено.
Керуючись ст.ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Київської області, -
Апеляцію ОСОБА_2 -залишити без задоволення, а постанову Вишгородського районного суду Київської області від 23 серпня 2012 року про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України залишити без зміни.