10.10.2012
Справа № 2/0553/856/12
Україна
Червоногвардійський районний суд м. Макіївки Донецької області
10 жовтня 2012 року м. Макіївка
Червоногвардійський районний суд міста Макіївки Донецької області у складі:
Головуючого судді Маркєлова Р.І.
При секретарі Бабяк Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Макіївці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виселення без надання іншого жилого приміщення, -
Позивачка звернулась до суду з позовом до відповідачки вказуючи, що вона є співвласницею квартири АДРЕСА_1, зареєстрована за вказаною адресою і постійно проживає у квартирі разом з чоловіком ОСОБА_3, який також зареєстрований за цією адресою. Квартира належить на праві спільної часткової власності у рівних частках (по 1/3 за кожним) позивачці, її чоловіку ОСОБА_3 і сину ОСОБА_4 У лютому 2011 року ОСОБА_4 одружився і разом з дружиною (відповідачкою по справі) став проживати за місцем реєстрації останньої за іншою адресою, але з липня 2011 року разом з дружиною и малолітньою дитиною тимчасово переїхав до квартири позивачки на час пошуку іншого житла. Позивачка вказує, що своєї згоди на вселення відповідачки не давала, категорично заперечувала проти проживання відповідачки у своїй квартирі. На вимогу позивачки звільнити квартиру відповідачка відповідає нецензурною лайкою, звільнити квартиру відмовляється. Протягом усього часу проживання відповідачка своєю поведінкою зробила неможливим спільне проживання з нею в одній квартирі. Це має вираз у постійних сварках, які провокують і влаштовують її син ОСОБА_4 та відповідачка, нецензурних образах на адресу позивачки, застосуванні до неї фізичної сили з боку останніх. Намагаючись відгородити себе від протиправної поведінки відповідачки і ОСОБА_4 позивачка і її чоловік ОСОБА_3 встановили замки на тих кімнатах, в яких проживають, але відповідачка і ОСОБА_4 зривають замки, пошкоджують електропроводку і телефонний зв'язок, зривають пломби з приборів обліку водопостачання. Відповідачка свідомо перешкоджає позивачці і її чоловіку у вільному пересуванні по квартирі, а також користуванні кухнею і санвузлом з метою створення для них умов, неможливих для проживання, виганяє позивачку з квартири. Внаслідок протиправної поведінки відповідачки і ОСОБА_4 позивачка вимушена була неодноразово звертатися до органів внутрішніх справ з відповідними заявами. Своїми діями відповідачка і ОСОБА_4 спричиняють позивачці не тільки матеріальну шкоду, а також шкоду її здоров'ю, оскільки вона є інвалідом другої групи і постійні сварки і образи з боку відповідачки негативно відображаються на її стані. Позивачка також вказує, що відповідачка і ОСОБА_4 регулярно порушують громадський порядок, спільне проживання виявилось неможливим, відповідачка незаконно проживає у квартирі, яка їй не належить, не зареєстрована за вказаною адресою, своєю протиправною поведінкою робить неможливе спільне з нею проживання, тому просить суд ухвалити рішення, яким виселити відповідачку ОСОБА_2 з займаного жилого приміщення, а саме квартири АДРЕСА_2 в Червоногвардійському районі м. Макіївки без надання їй іншого жилого приміщення.
У судовому засіданні позивачка підтримала свої позовні вимоги і просила суд позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідачка в судове засідання не з'явилась, хоча про місце і час судового розгляду була повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила, заяви про розгляд справи у її відсутності до суду не надійшло, тому суд вважає можливим розглянути справу у заочному порядку у відсутності відповідачки.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснив, що він є співробітником міліції, з 2010 по 2012 рік займав посаду дільничого інспектора міліції Центрально-Міського РВ Макіївського МУ УМВС України в Донецькій області, знайомий з родиною ОСОБА_2, які проживають на території дільниці, яку він обслуговував. У квартирі, яку займає родина, проживають позивачка і її чоловік ОСОБА_3, а також їх син ОСОБА_4 і відповідачка ОСОБА_2 У родині дійсно склалися напружені стосунки між позивачкою з одного боку і ОСОБА_4 і відповідачкою ОСОБА_2 з іншого боку. З приводу неприязних стосунків позивачка дійсно зверталася до райвідділу міліції з заявами на неправомірну поведінку свого сина і відповідачки, скаржилася на образи з їх боку.
Свідок ОСОБА_3 в судовому засідання пояснив, що він є чоловіком позивачки і батьком ОСОБА_4, проживає у ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідачка є його невісткою. Квартира належить на праві спільної власності йому, його дружині і сину ОСОБА_4 Відповідачці квартира не належить і вона в ній не зареєстрована. Після переселення його сина і невістки до квартири у родині склалися неприязні стосунки між ними з дружиною і відповідачкою. Відповідачка постійно нецензурно ображає ОСОБА_1, погрожує фізичною розправою, декілька разів виганяла її з квартири в під'їзд, на зауваження не реагує. Відповідачка і ОСОБА_4 зривають замки в кімнатах, пошкоджують електропроводку і телефонний зв'язок, зривають пломби з приборів обліку водопостачання. Крім того, відповідачка постійно провокує сварки, створює всілякі перешкоди у користуванні належною їм квартирою, разом з ОСОБА_4 пошкоджують майно в квартирі. З приводу протиправної поведінки відповідачки і ОСОБА_4 позивачка вимушена була звертатись до райвідділу міліції. Такі протиправні дії відповідачки роблять неможливим спільне з нею проживання.
Суд, вислухавши пояснення позивачки, пояснення свідків, дослідивши та проаналізувавши надані по справі документальні докази вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 10 ЦПК України, сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 60 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частинами 1, 3 ст. 58 ЦПК України та ч. 1 ст. 61 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності на житло від 10 серпня 1994 року, квартира за адресою: АДРЕСА_3 у рівних частках -по 1/3 кожному, належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4. Право власності вищевказаних осіб зареєстровано КП «БТІ м. Макіївки»в порядку, встановленому законом. У квартирі зареєстровані та проживають ОСОБА_1 та ОСОБА_3 Позивачка ОСОБА_1 є інвалідом другої групи за загальним захворюванням безстроково. 22 листопада 2011 року при перевірці холодного водопостачання представником КП «Макіївський міськводоканал»виявлений зрив пломби прибору обліку, у зв'язку з чим ОСОБА_3 виданий припис про усунення вказаного порушення. 16 лютого 2012 року в квартирі позивачки виявлений обрив електропроводки, у зв'язку з чим проведені ремонтні роботи з відновлення електропостачання, про що складений відповідний акт. 13 листопада 2011 року, 3 грудня 2011 року, 1 січня 2012 року, 13 лютого 2012 року позивачка зверталась до Центрально-Міського РВ Макіївського МУ УМВС України в Донецькій області з заявами з приводу протиправних дій ОСОБА_4 і ОСОБА_2 на її адресу, зокрема погроз фізичної розправи, образ, порушення громадського порядку, провокування сварок, зриву замків у кімнатах квартири, а також пломб з приборів обліку водопостачання. З акту судово-медичного обстеження № 1343 від 15 листопада 2011 року вбачається, що 13 листопада 2011 року позивачці її сином ОСОБА_4 і відповідачкою ОСОБА_2 спричинені легкі тілесні ушкодження.
Вирішуючи позов по суті суд виходить з того, що відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту якого може бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право, зміна і припинення правовідношення. Відповідно до ст. 157 ЖК України, членів сім'ї власника жилого будинку (квартири) може бути виселено у випадках, передбачених ч. 1 ст. 116 ЖК України. Виселення провадиться у судовому порядку без надання іншого жилого приміщення. Згідно ч. 1 ст. 109 ЖК України, виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом, і проводиться добровільно або у судовому порядку. Згідно ч. 1 ст. 116 ЖК України, якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематичним порушенням правил співжиття роблять неможливим для інших проживання із ними в одній квартирі, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.
Згідно п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 квітня 1985 року з відповідними змінами «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового Кодексу України», при вирішенні справ про виселення на підставі ст. 116 ЖК України осіб, які систематично порушують правила співжиття роблять неможливим для інших проживання із ними в одній квартирі, слід виходити з того, що при триваючій антигромадській поведінці виселення винного може статися і при повторному порушенні, якщо раніше вжиті заходи попередження або громадського впливу не дали позитивних результатів.
Таким чином, на підставі досліджених у судовому засіданні доказів, судом встановлені факти систематичного порушення відповідачкою правил співжиття, що роблять неможливим для інших власників квартири спільне з нею проживання у ІНФОРМАЦІЯ_2. При цьому, суд приймає до уваги, що відповідачка не є власницею займаного жилого приміщення і не зареєстрована в квартирі, також приймає до уваги стан здоров'я позивачки, яка є інвалідом 2 групи.
Такі порушення, на думку суду, полягають у довготривалій антигромадській поведінці відповідачки і порушенні нею громадського спокою, пошкодженні майна, що належить позивачці, а також скоєнні насильницьких дій стосовно позивачки, яка проживає разом з відповідачкою і є власницею квартири, зареєстрована в ній.
Вирішуючи позов по суті суд також приймає до уваги, що, як доведено у судовому засіданні, позивачка неодноразово зверталась до органів внутрішніх справ з приводу тривалої протиправної поведінки відповідачки для вжиття відповідних заходів щодо попередження і припинення насильства в сім'ї, але такі заходи виявились безрезультатними.
Такі дії відповідачки свідчать про її небажання змінити свою поведінку, що призводить до неможливості для інших осіб проживання з нею в одному жилому приміщенні, а тому подальше проживання відповідачки у квартирі і користування житлом тягне за собою суттєве порушення охоронюваних законом прав і інтересів власників житла.
На підставі ст. 16 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 109, 116, 157 Житлового Кодексу України, п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 квітня 1985 року з відповідними змінами «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового Кодексу України», керуючись ст.ст. 6, 10, 11, 14, 57, 58, 60, 61, 88, 213-215 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виселення без надання іншого жилого приміщення - задовольнити.
Виселити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, з квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_3, без надання їй іншого жилого приміщення.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 107 (сто сім) гривень 30 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Донецької області через даний районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.