Справа № 0522/6684/2012
2/0522/2034/2012
18 жовтня 2012 року м. Донецьк
Калінінський районний суд міста Донецька в складі:
Головуючого - судді Домарєва О.В.,
при секретарі Луценко А.Г.,
за участю позивачки ОСОБА_1, представника позивачки ОСОБА_2, представника відповідача: ОСОБА_3, розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 в особі законного представника ОСОБА_5 «Про стягнення суми боргу та встановлення порядку виконання судового рішення»,
У вересні 2012 року позивачка звернулася до суду із позовом, яким просила стягнути з відповідача, який є спадкоємцем боржника, суму боргу у розмірі 123500 грн., встановити порядок та спосіб виконання судового рішення шляхом передачі позивачу права власності на 1\2 частину прибудованого приміщення магазину за адресою: м.Донецьк, пр.Дзержинського, 67/69 та визнати за нею право власності на вказане приміщення в порядку виконання судового рішення.
Представник позивачки ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та суду пояснив, що позивачка дала у борг ОСОБА_6 грошові кошти у сумі 15000 грн. та 80000 грн., що підтверджується розпискою та показаннями свідків. Вказані гроші були витрачені ним для купівлі квартири за адресою: м.Авдіївка, вул..Чапаєва, 79/8 для свого сина ОСОБА_4 13.03.12 ОСОБА_6 помер. До цього часу заборгованість з відсотками за договорами позики не була погашена та складає 123500 грн. Оскільки спадкодавцем померлого є його малолітній син ОСОБА_4, законним представником якого є ОСОБА_5, позивачка протягом шестимісячного терміну звернулася з цим позовом до спадкоємця, який вважається прийнявши спадщину. Вважав, що найбільш доцільним задоволенням позовних вимог є встановлення за позивачкою в порядку виконання рішення про стягнення боргу права власності на Ѕ частку прибудованого приміщення по пр.Дзержинського, 67/69 у м.Донецьку, яка належала померлому за життя, оскільки інша Ѕ частка зазначеного приміщення уже належить позивачці .
Позивачка ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги та позицію свого представника підтримала повністю.
Представник відповідачів ОСОБА_3Є у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог та суду пояснив, що відповідачу та його законному представнику не було відомо про укладання договорів позики ОСОБА_6 за життя. Вважав, що позивачкою не надано суду доказів укладення договору позики з ОСОБА_6 на суму 80000 грн., а в розписці на суму 15000 грн. не зазначений строк виконання договору. Зазначив, що син померлого був позбавлений отримати у спадщину частину нежитлового приміщення по пр..Дзержинського, 67/69 у м.Донецьку, оскільки в нього немає правовстановлюючих документів на приміщення, а окрім нього спадкоємцями першої черги є батько та донька померлого. Також зазначив, що ОСОБА_6 не купував квартиру за адресою: м.Авдіївка, вул..Чапаєва, 79/8 для свого сина ОСОБА_4 Цю квартиру купила ОСОБА_7, для чого взяла гроші в кредит під заставу цієї квартири.
Вислухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи та документи, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_6 за щиття належала на праві приватної власності Ѕ частина прибудованого приміщення магазину літ.А1-1 по пр..Дзержинського, 67/69 у м.Донецьку на підставі договору дарування, посвідченого 18.01.10 приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_8, за реєстром №62, зареєстрованого в КП «БТІ м.Донецька»09.02.10.
Позивачкою всупереч вимогам ст..61 ЦПК України не надано доказів належності їй на праві власності іншої Ѕ частки прибудованого приміщення магазину літ.А1-1 по пр..Дзержинського, 67/69 у м.Донецьку.
ОСОБА_6 отримав у борг від ОСОБА_1 на підставі розписки грошові кошти у сумі 15000 грн. зі сплатою 10% щомісячно до дня погашення заборгованості та після погашення заборгованості 835 грн. щомісячно до кінця 2011 року. При цьому немає значення для предмету доказування, на які цілі витрачені позичені грошові кошти. Строк виконання договору не вказаний у розписці. Отже станом на день подання позову розмір заборгованості складає 15000+1500*19місяців = 43500 грн.
На підтвердження отримання 21.01.11 ОСОБА_6 від ОСОБА_1 у борг суми у 80000 грн. позивачка посилалася на пояснення свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10, допитаних у судовому засіданні. Письмовий договір або розписка не складалися.
12.03.2012 року ОСОБА_6 помер. Після його смерті відкрилася спадщина у вигляді 1894 простої іменної акції АТЗТ «Мушкетівська автобаза», автомобілю Пежо 407 д/н НОМЕР_1, Ѕ частки прибудованого приміщення магазину літ.А1-1 по пр.Дзержинського, 67/69 у м.Донецьку.
Спадщину прийняла донька померлого ОСОБА_11, оскільки постійно проживала на час відкриття спадщини зі спадкодавцем та шляхом звернення до нотаріальної контори з заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину. Окрім неї спадкоємцями за законом є син померлого - ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_1 та батько ОСОБА_13, які не проживали зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та не зверталися до нотаріуса за отриманням свідоцтва про право на спадщину.
Обговорюючи законність та обґрунтованість позовних вимог, суд виходить з наступного.
Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно з положеннями ст.1268 ЦК України - спадкоємець, який постійно проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо не заявить про відмову від неї протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України.
Відповідно до ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на момент відкриття спадщини постійно не проживав разом зі спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, коли батьки, опікуни або піклувальники зі згоди органу опіки та піклування відмовилися від прийняття спадщини.
Якщо спадкоємець протягом шестимісячного строку не подасть заяви про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для її прийняття з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини.
Згідно зі ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється шестимісячний строк, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за отриманням свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Згідно зі ст.ст.1281, 1282 ЦК України - спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.
Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у встановлені вище строки позбавляється права вимоги.
Спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
Відповідно до ст.ст.1046, 1047 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (170 грн.).
Згідно зі ст.ст. 218, 1051 ЦК України якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно ст. 545 ЦК України кредитор, прийнявши виконання зобов'язання, повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. Саме наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.
Відповідно до положень ст.ст.57, 60 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд не приймає у якості допустимих доказів пояснення свідків щодо укладання договору позики між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 на суму 80000 грн., оскільки такий договір мав бути укладений у письмовій формі, а в силу положень ст.ст.218, 1051 ЦК України позивачка як позикодавець не має права посилатися на пояснення свідків на підтвердження передання грошей позичальнику.
Таким чином, суду надані допустимі докази щодо укладання договору позики лише на суму 15000 грн. Станом на день подання позову розмір заборгованості складає 15000+1500*19місяців = 43500 грн., для отримання яких позивачка мала звернутися до спадкоємців, які прийняли спадщину, з відповідною вимогою.
Відповідач ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, є малолітньою особою, на підставі ст. 1268 ЦК України прийняв спадщину. Також прийняла спадщину донька померлого ОСОБА_11 В межах вартості успадкованого майна пропорційно часткам на спадщину вони мали задовольнити вимоги ОСОБА_1
Як вбачається з матеріалів справи та пояснень сторін, ОСОБА_1 не зверталася до спадкоємців боржника, зокрема до ОСОБА_4 з вимогою про погашення заборгованості за договором позики протягом шести місяців з дня відкриття спадщини у позасудовому порядку, як цього вимагає ст.1281 ЦК України. Оскільки строк виконання договору позики визначався датою пред'явлення вимоги, ОСОБА_1 мала звернутися до відповідача у період з 12.03.12 по 12.09.12. Звернення до суду із позовом про стягнення заборгованості має бути обумовлено відмовою спадкоємців задовольнити вимогу позикодавця. Саме дата пред'явлення вимоги до спадкоємців має значення для визначення строку виконання договору позики.
Відповідно до ст.1282 ЦК України визнання права власності на спадкове майно за позивачкою як кредитором можливо лише у тому випадку, коли спадкоємці відмовилися на вимоги позикодавця погасити заборгованість спадкодавця одноразовим платежем.
Оскільки позивачка не звернулася з вимогою до відповідача до 12.09.12 про стягнення одноразовим платежем 43500 грн., вона позбавляється права вимоги, а борг вважається погашеним.
Крім того, позивачкою не доведено, що вартість успадкованої ОСОБА_4 частки майна дорівнює розміру заборгованості за договором позики. Так інвентаризаційна вартість Ѕ частини прибудованого приміщення магазину літ.А1-1 площею 48,9 кв.м. по пр..Дзержинського, 67/69 у м.Донецьку згідно з договором дарування від 18.01.2010 року склала 78448 грн., але ринкова вартість цього нерухомого майна є вочевидь вищою.
Аналіз наведених обставин та вимог закону дозволяє суду зробити висновок про те, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з відповідача у сумі 80000 грн. є недоведеними та не підлягають задоволенню. Позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за договором позики у сумі 43500 грн. не підлягають задоволенню, оскільки позивачка не пред'явила свої вимоги відповідачу до 12.09.12 та не отримала від нього (його матері) відмову. Так само не підлягають задоволенню позовні вимоги про встановлення порядку та способу виконання судового рішення шляхом передачі позивачу права власності на 1\2 частину прибудованого приміщення магазину за адресою: м.Донецьк, пр.Дзержинського, 67/69 та визнання за позивачкою права власності на вказане приміщення як необґрунтовані та безпідставні.
На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 218, 545, 1046, 1047- 1049, 1050, 1051, 1268-1270, 1281, 1282, 1297 ЦК України, ст.ст. ст. ст. 10, 11, 60, 88, 158, 208, 209, 212-216 ЦПК України, суд -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 в особі законного представника ОСОБА_5 «Про стягнення суми боргу та встановлення порядку виконання судового рішення»- відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання її копії.
Суддя О.В. Домарєв
22.10.2012