Пр. № 2/0532/1730/2012 р.
29 жовтня 2012 р. Ленінський районний суд м. Донецька у складі:
головуючого судді: Олещенко Л.Б.
при секретарі: Шаповаловій А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Донецька цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу, -
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення суми боргу. В обґрунтування позовних вимог зазначивши, що 26.12.2011 року він позичив в борг відповідачу грошові кошти у розмірі 2200 гривень та у сумі 2500 гривень, про отримання зазначених сум відповідач написав власноручно розписки, та зобов'язався повернути борг до 27.01.2012 року, проте свої зобов'язання не виконав, та до теперішнього часу борг не повернув. Крім того, 27.12 2011 року він знову позичив відповідачу грошові кошти у сумі 500 гривень шляхом перерахування вищезазначених коштів на картковий рахунок відповідача, про що свідчить квитанція, дане зобов'язання відповідач за усною домовленістю зобов'язався виконати також до 27.01.2012 року, але до теперішнього часу відповідач борг не повернув. Таким чином, загальна сума простроченого боргового зобов'язання відповідача складає 5200 гривень, яку він і просив стягнути з відповідача на його користь.
Позивач у судове засідання не з'явився, надав суду заяву з проханням справу розглянути без його участі, підтримавши позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач до судового засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином шляхом опублікування оголошення у газеті «Донбасс неделя» від 18.10.2012 року. Причини своєї неявки відповідач не повідомив, своїх заперечень до суду не надіслав, тому суд вважає можливим, відповідно до ст. 224 ЦПК України, ухвалити рішення при заочному розгляді справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Так, відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Матеріалами справи встановлено, що 26.12.2011 р. відповідач ОСОБА_2 позичив у позивача ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 2200,00 гривень та у сумі 2500,00 гривень, що підтверджується розписками, написаними відповідачем особисто (а.с.3,4). Відповідно до розписок, ОСОБА_2 зобов'язався повернути позику до 27 січня 2012 року. Проте, до теперішнього часу відповідач суму позики ані у розмірі 2200,00 гривень, ані у розмірі 2500,00 гривень не повернув.
Крім того, 27.12.2011 р. відповідач ОСОБА_2 позичив у позивача ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 500,00 гривень, що підтверджується квитанцією №1 про здійснення термінового переказу від 27.12.2011 року (а.с.5), відповідно до усної домовленості ОСОБА_2 зобов'язався повернути позику також до 27 січня 2012 року. Проте, до теперішнього часу відповідач суму позики у розмірі 500,00 гривень не повернув.
Відповідно до ст. 526 Цивільного Кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у тій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої кількості, що були передані йому позикодавцем) у строк в порядку, що встановлені договором.
Таким чином, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сума боргу у розмірі 5200,00 гривень.
Крім того, на підставі ст. 88 ЦПК України, та ст. 4 ЗУ «Про судовий збір»підлягає стягненню з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 214,60 гривень.
На підставі ст. ст. 525, 526, 1046 -1050 ЦК України, керуючись ст.ст. 10,11, 60, 88, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики у загальному розмірі 5200,00 гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 214,60 гривень.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10 - денний строк з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя: