Справа № 0503/8752/2012
2-а/0503/1286/2012
«25»жовтня 2012 р.
Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі:
Головуючого: судді Чудовського Д.О.,
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні суду в м. Артемівську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці і соціального захисту населення Артемівської міської ради про визнання дій неправомірними та стягнення недоплаченої щорічної разової допомоги до 5 травня,
27.09.2012 року до Артемівського міськрайонного суду Донецької області звернувся позивач з адміністративним позовом до Управління праці і соціального захисту населення Артемівської міської ради і просив визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у виплаті на його користь недоплаченої щорічної разової допомоги до 5-го травня, як інваліду 3 групи за 2011 рік та за 2012 рік та просив стягнути з відповідача недоплачену щорічну разову допомогу до 5травня за 2011 р. та 2012 р. усього в розмірі 8 988,00 грн.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначив, що він має статус ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та є інвалідом війни 3-ої групи та інвалідом ЧАЕС 3-ої групи, а тому на підставі ч. 5 ст. 13 З.У. «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», має право на щорічну разову допомогу до 5 травня, розмір якої становить 7 мінімальних пенсій за віком (прожиткових мінімумів), що у грошовому виразі становить у 2011 році -5 348,00 грн. = 764 грн.*7 , а у 2012 році -5 866,00 грн. = 838 грн. *7. Разом з тим, позивач зазначив, що відповідач оплатив щорічну разову допомогу до 5 травня за 2011 рік -22.04.2011 р. у розмірі 510,00 грн., а за 2012 рік -20.04.2012 р. у розмірі 1 720,00 грн. Отже, за підрахунком позивача, відповідач недоплатив допомогу у 2011 році у розмірі 4 838,00 грн. (із розрахунку 5 348,00 грн. -510,00 грн.), та недоплатив допомогу у 2012 році у розмірі 4 148,00 грн., а усього разам -8 988,00 грн.
Позивач звертався до відповідача щодо виплати йому недоплаченої грошової допомоги до 5 травня, однак отримав листа, яким позивачу було відмовлено у виплаті додаткових коштів, у зв'язку із їх виплатою у повному обсязі. Позивач не погоджується з такою відмовою, так як вона ґрунтується не на положеннях законів України, а на підставі підзаконних нормативних актів -Постановах Кабінету Міністрів України, які мають відповідати законам України та не суперечити їм. Також позивач просив розглянути справу без його участі. (п. 5 позовної заяви).
Позивач повідомлений належним чином про дату, час і місце розгляду справи у судове засідання не з'явився.
Відповідач заперечував проти задоволення позову, подав через канцелярію суду заперечення та заяву, у якій просить розглянути справу без участі його представника.
За таких обставин, відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, суд приймає рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі матеріалів.
Відповідно до поданих заперечень, відповідач вважає, що позивач пропустив 6-ти місячний строк для звернення до адміністративного суду, та крім цього, вважає, що у позові слід відмовити так як відповідно до висновків Конституційного Суду України, викладених у рішенні від 26.12.2011 р. № 20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державною, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 25.01.2012 р. № 3-рп/2012 нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, якими регулюються бюджетні України, є складовою бюджетного законодавства відповідно до п.5 ч. 1 ст. 4 Бюджетного кодексу України. Тому при вирішенні справ щодо соціального захисту прав громадян повинні застосовуватись нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного кодексу України, в тому числі закону про Державний бюджет України на відповідний рік. При цьому відповідач, вважає, що позивачу у 2011 році та у 2012 році було повністю виплачена щорічна разова допомога до 5 травня.
Розглянувши адміністративний позов та додані до нього документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Позовні вимоги щодо визнання неправомірними дій відповідача щодо недоплати позивачу щорічної разової допомоги до 5 травня за 2011 рік, та стягнення з відповідача недоплачених коштів за 2011 рік, залишені судом без розгляду, оскільки позивачем пропущені строки звернення до адміністративного суду без поважних причин, та суд не знайшов підстав для їх поновлення, про що судом окремо постановлена ухвала.
Що стосується вимог щодо недоплати позивачу щорічної разової допомоги до 5 травня за 2012 рік, та стягнення з відповідача недоплачених коштів за 2012 рік суд виходить з наступного.
Судом встановлено і не оспорюється сторонами, що позивач має статус ліквідатора катастрофи на Чорнобильській АЕС. Відповідно до положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»його визнано інвалідом 3 групи ЧАЕС та інвалідом війни 3 групи, що підтверджується посвідченнями серії А № 444244 від 20.11.2006 р. та серії Б № 556466 від 22.09.2011 р. та довідкою МСЕК № 054134 від 02.11.2009 р., що видані на його ім'я (а.с. 5).
Також судом встановлено та підтверджується сторонами і листом відповідача № 08/2418 від 14.09.2012 р., що позивач, як інвалід війни 3 групи, отримав від відповідача щорічну грошову допомогу за 2011 рік -22.04.2011 року у розмірі 510,00 грн., а за 2012 рік -20.04.2012 р. у розмірі 1 720,00 грн. (а.с. 6). Підставою для виплати такої допомоги були: у 2011 році Постанова КМУ від 04.04.2011 р. № 341 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2011 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань», а підставою для виплати щорічної разової допомоги до 5 травня була Постанова КМУ від 28.12.2012 р. № 1381 «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення».
Проте, позивач не погодився з розміром даної виплати так як вважає, що відповідно до частини 5 статті 13 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» йому повинно бути виплачено гарантовану Законом щорічну разову державну допомогу до 5 травня у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до ч. 2 ст. 113, п.п. 2,3,10 статті 116, ч. 1 ст. 117 Конституції України, Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, здійснює визначені Конституцією та законами України повноваження, видає постанови і розпорядження в межах своєї компетенції, повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина, та проводити політику у сфері соціального захисту.
У Рішенні від 02 березня 1999 року № 2-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що здійснення в цілому політики соціального захисту не належить до виключних повноважень Верховної Ради України; політика соціального захисту є складовою частиною внутрішньої соціальної політики держави, забезпечення її проведення, відповідно до п. 3 статті 116 Конституції України, здійснюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» Кабінет Міністрів України забезпечує розроблення і виконання загальнодержавних програм економічного та соціального розвитку.
Відповідно до ч. 7 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2011 року № 1381 «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення»та змін до Постанови від 05.04.2012 року № 3840/0/14-12/014, відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та «Про жертви нацистських переслідувань»позивачеві як інваліду війни 3 групи виплачена щорічна грошова допомога за 2012 рік в сумі 1720 грн. та зарахована на особистий рахунок № 182863 через поштове відділення 84553 24.04.2012 року.
Згідно з частиною 2 статті 95 Конституції України будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків визначаються виключно Законом про Державний бюджет України.
У Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 Конституційний Суд України зазначив, що розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави.
Відповідно до статті 22 Загальної декларації прав людини 1948 року кожна людина, як член суспільства, має право на соціальне забезпечення і на здійснення необхідних для підтримання її гідності та для вільного розвитку її особистості прав у економічній, соціальній і культурній галузях за допомогою національних зусиль і міжнародного співробітництва та відповідно до структури і ресурсів кожної держави. Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права 1966 року встановлює загальний обов'язок держав забезпечити здійснення прав, що передбачені цим пактом, у максимальних межах наявних ресурсів.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі „Ейрі проти Ірландії" також констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі „Кйартан Асмундсон проти Ісландії" від 12 жовтня 2004 року.
У Рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 Конституційний Суд України зазначив, що верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.
Одним із елементів верховенства права є принцип пропорційності, який у сфері соціального захисту означає, зокрема, що заходи, передбачені в нормативно-правових актах, повинні спрямовуватися на досягнення легітимної мети та мають бути співмірними з нею.
Частиною другою статті 46 Конституції України передбачено, що право на соціальний захист гарантується, у тому числі, загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Конституційний Суд України виходив з того, що за рахунок бюджетних джерел забезпечується соціальний захист широких верств населення країни, серед яких особи, що отримують пенсії та інші види соціальних виплат та допомоги. Це зобов'язує державу дотримуватися частин першої, третьої статті 95 Основного Закону України, згідно з якими бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами; держава прагне до збалансованості бюджету України.
У Рішенні від 27 листопада 2008 року № 26-рп/2008 у справі про збалансованість бюджету Конституційний Суд України зазначив, що положення частини третьої статті 95 Конституції України стосовно прагнення держави до збалансованості бюджету України у системному зв'язку з положеннями частини другої цієї статті, статті 46 Конституції України треба розуміти як намагання держави при визначенні законом про Державний бюджет України доходів і видатків та прийнятті законів, інших нормативно-правових актів, які можуть вплинути на доходну і видаткову частини бюджету, дотримуватися рівномірного співвідношення між ними та її обов'язок на засадах справедливого, неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами враховувати загальносуспільні потреби, необхідність забезпечення прав i свобод людини та гідних умов її життя.
Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.
Отже, зміна механізму нарахування соціальних виплат та допомоги повинна відбуватися відповідно до критеріїв пропорційності та справедливості і є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів власне сутність змісту права на соціальний захист.
Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб»єктів владних повноважень адміністративні суду перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несправедливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Так, відповідно до п.3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік», норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік. Відповідно до положень законів України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“, „Про соціальний захист дітей війни“ та „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб“ визначення порядку та розмірів соціальних виплат віднесено до відання Кабінету Міністрів України.
25.01.2012 року Конституційним Судом України ухвалено рішення, в резолютивній частині якого зазначено: «Однією з ознак України, як соціальної держави, є забезпечення суспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів державного бюджету України, виходячи з фінансових можливостей держави, яка повинна справедливо та неупереджено розподіляти суспільні багатства між громадянами і прагнути до збалансованості бюджету України». В цьому ж рішенні Конституційний Суд роз'яснює повноваження Кабміну у розподілі соціальних виплат і соціальної допомоги, відзначаючи, що Уряд сам може готувати нормативно-правові акти з цих питань, зокрема, це стосується розробки Держбюджету.
Конституційний Суд України вказує, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян мають керуватися, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає використання судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади… в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України. Крім того, Конституційний Суд України у своєму рішенні зазначив, що органом, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, є Кабінет Міністрів України.
Відповідно до ст.69 Закону України «Про Конституційний Суд України», рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання. Невиконання рішень та недодержання висновків Конституційного Суду України тягнуть за собою відповідальність згідно з законом (стаття 70).
Вищенаведене доводить правомірність застосування відповідачем постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2011 року № 1381 «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення»та змін до Постанови від 05.04.2012 року № 3840/0/14-12/014 у спірному питанні. За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління праці і соціального захисту населення Артемівської міської ради про визнання дій неправомірними та стягнення недоплаченої щорічної грошової допомоги до 5 травня є безпідставними та необґрунтованими, а тому в задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 46, 95, 113, 116, 117 Конституції України, ст. 22 Загальної декларації прав людини, 1948 року, Рішення Європейського суду з прав людини від 09.10.1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії», Рішення Європейського суду з прав людини від 12.10.2004 року у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії», ст.ст. 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 КАС України, ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ст. 20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», п. 3 «Прикінцевих положень»Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік», суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління праці і соціального захисту населення Артемівської міської ради про визнання дій Управління праці та соціального захисту населення Артемівської міської ради про відмову в виплаті на його користь недоплаченої щорічної разової допомоги до 5 травня як інваліду 3 групи, за 2012 рік, згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»ст.ст.2, 3, 13, 22, 23 неправомірними та стягнення недоплаченої щорічної грошової допомоги до 5 травня у сумі 4 148 грн. - відмовити.
Судові витрати віднести на рахунок держави (Державного бюджету України).
Постанова прийнята, складена і підписана у нарадчій кімнаті одноособово суддею.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя Д. О.Чудовський