12 жовтня 2012 року Ленінський районний суд м. Донецька у складі:
головуючого судді: Бескровної О.Л.
при секретарі: Стрижак О.О.,
за участю:
позивачки ОСОБА_1
представника позивачки ОСОБА_2
відповідачки ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Донецька цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 районної у м.Донецьку ради, ОСОБА_3, ОСОБА_5 про встановлення факту володіння земельною ділянкою і визнання права власності у порядку спадкування за законом,-
Позивачка звернулась до суду з позовом до відповідачів про встановлення факту володіння майном і визнання права власності у порядку спадкування за законом. В обґрунтування своїх вимог вказала, що 11 листопада 2005 року помер її чоловік, ОСОБА_6. Після його смерті залишилось спадкове майно, у тому числі земельна ділянка площею 0,0547 га, яка розташована за адресою: м.Донецьк, Ленінський район, садове товариство «Зірка», 207. ОСОБА_7 зазначила, що факт укладення шлюбу між ними підтверджується відміткою у її паспорті серії ВС №242540, виданого Ворошиловським РВ УМВС України в місті Донецьку 11.03.2000 року. Шлюб зареєстровано міським відділом ЗАГС м.Черкаси 25.03.1961 року. За життя ОСОБА_6 склав заповіт, відповідно до якого спадкоємцями за заповітом стали ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2. Все майно, крім вказаної вище земельної ділянки, було розподілено між вищевказаними спадкоємцями. Жодного заповіту щодо земельної ділянки її чоловіком не складалося. Посилаючись на ст. 1261 ЦК України вказала, що спадкоємицями першої черги після смерті ОСОБА_6 є вона, його дружина, а також доньки ОСОБА_3 і Рева ОСОБА_7, спірна ділянка була набута її чоловіком на підставі рішення Виконавчого комітету Донецької міської ради народних депутатів від 24.03.1994 року №43 «Про передачу у приватну власність земельних ділянок, наданих раніше для садівництва». Вважає, що на підставі ст. 23 Земельного кодексу України, п.3 Декрету КМУ «Про приватизацію земельних ділянок»№15-92 від 26 грудня 1992 року, її чоловік за життя набув право власності у порядку приватизації. З огляду на це, на підставі ст. 24 Кодексу України про шлюб та сім»ю, що також узгоджується з положеннями п.18-2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», вказана земельна ділянка є особистою приватною власністю ОСОБА_6 Крім того, оскільки приватизація є процесом зміни власника шляхом передачі об»єктів державної власності в приватну власність, вважає, що фактично це дарування державою свого майна, а тому правовий режим майна, що приватизується є аналітичним правовому режиму майна, що переходить в дар одному з подружжя. Крім того, право на приватизацію є законодавчим втіленням, передбачених Конституцією благ. Зауважила, що Земельним кодексом України встановлено захист права власності на землю і з урахуванням ст.ст. 152, 153, 158 ЗК України і ст.ст. 1218, 1225 ЦК України, вважає, що її чоловік не зважаючи на те, що не отримав за життя державного акту на вказану ділянку, фактично нею володів. З огляду на це вона звернулась до Першої Донецької Державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадкового майна - земельної ділянки площею 0,0547 га, що розташована за адресою: м.Донецьк, Ленінський район, садове товариство «Зірка», 207., однак постановою державного нотаріуса їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв»язку із відсутністю документів, що підтверджують склад спадкового майна. ОСОБА_7 із аналогічною заявою до нотаріальної контори звернулась донька спадкодавця, ОСОБА_5 Але на теперішній час вона єдина із спадкоємців першої черги спадкування за законом претендує на вказане спадкове майно, оскільки і ОСОБА_5 і ОСОБА_3 не мають наміру його приймати. З огляду на це, просила суд встановити факт володіння ОСОБА_6, який помер 11 листопада 2005 року, земельною ділянкою площею 0,0547 га, яка розташована за адресою: м.Донецьк, Ленінський район, садове товариство «Зірка», 207, а також визнати за нею право власності на вказане майно у порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_6
Позивачка ОСОБА_1 і її представник, за довіреністю ОСОБА_2, у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, надали пояснення аналогічні тим, що викладені у позовній заяві.
Відповідачка ОСОБА_3 у судовому засіданні позов визнала у повному обсязі, не заперечувала проти його задоволення.
У судове засідання відповідачка ОСОБА_5 не з»явилась, надала суду заяву, відповідно до якої позовні вимоги визнала у повному обсязі, вказала, що не зважаючи на те, що зверталась до Першої Донецької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_6, вона на теперішній час не має наміру приймати спадщину і не заперечує проти задоволення вимог позивачки у повному обсязі, крім того, просила справу слухати у її відсутність (а.с. 109).
Представник відповідача ОСОБА_4 районної у м.Донецьку ради, за довіреністю ОСОБА_10, у судове засідання не з'явилась, надала заяву, якою позовні вимоги визнала, просила справу слухати без її участі (а.с. 24).
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, спадкової справи №222 Першої Донецької нотаріальної контори, оцінивши докази по справі в їх сукупності, прийшов до наступних висновків.
У судовому засіданні встановлено і матеріалами справи підтверджено, що позивачка ОСОБА_1 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 (а.с. 6-8, 58), який помер 11.11.2005 року (а.с. 9).
Як встановлено з матеріалів спадкової справи № 222 Першої Донецької державної нотаріальної контори, після смерті ОСОБА_6 відкрилась спадщина, до складу якої входить частина квартири АДРЕСА_1, котру померлий заповідав онуку ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_3, про що приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу за реєстровим №7260 21 жовтня 2005 року посвідчено заповіт (а.с. 56); автомобіль марки ЗАЗ 3110, 2004 року випуску, який також відповідно до заповіту, посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу за реєстровим №509 від 24.01.2005 року, померлий ОСОБА_6 заповів онуку ОСОБА_11 (а.с. 55); земельна ділянка площею 2,86 га, розташована та території Богодухівської сільської Ради Чернобаївського району Черкаської області, яка за вищевказаним заповітом передавалась у власність ОСОБА_9 (а.с. 55), житловий будинок з надвірними спорудами та земельною ділянкою площею 0,401 га, що знаходиться у селі Богодухівка Чернобаївського району Черкаської області по вул. Гоголя,68, які заповідач передав своєму онуку ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.55). Відповідно до заяви ОСОБА_1, наданої у Першу Донецьку державну нотаріальну контору від 12 квітня 2006 року, вона має право на отримання обов»язкової частки в вищевказаній спадщині, що відкрилась після смерті ОСОБА_6, проте не виявила бажання її приймати (а.с.49).
Крім того, судом також встановлено, що на підставі рішення виконавчого комітету Донецької міської ради народних депутатів № 43 від 24.03.1994 року «Про передачу у приватну власність земельних ділянок, наданих раніше для садівництва», ОСОБА_6, який помер 11.11.2005 року, передана у приватну власність безоплатно земельна ділянка № 207 площею 547 кв.м., яка розташована за адресою: м.Донецьк, Ленінський район, садове товариство «Зірка»із зобов»язанням отримати в Управлінні з землекористування і землеустрою державні акти на землю (а.с. 10-12). Однак, як у судовому засіданні встановлено, а матеріалами справи і показами сторін підтверджено, ОСОБА_6 за життя вказаний державний акт на зазначену земельну ділянку не отримав, а тому відсутні документи, що підтверджують склад вказаного майна і право власності на майно.
Відповідно до ст. 23 Земельного кодексу України від 18.12.1990 року (зі змінами від 05.05.1993 року), що діяв на дату прийняття рішення Виконавчого комітету Донецької міської ради народних депутатів «Про передачу у приватну власність земельних ділянок, наданих раніше для садівництва»право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.
Згідно до п.3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про приватизацію земельних ділянок»№15-92 від 26 грудня 1992 року право приватної власності громадян на земельні ділянки, передані їм для особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва, посвідчується відповідною Радою народних депутатів з наступною видачею державного акта на право приватної власності на землю.
З аналізу вказаних норм вбачається, що право власності на земельну ділянку виникає з моменту прийняття рішення відповідною радою народних депутатів.
Крім того, оскільки вказані правовідносини виникли до набрання чинності Сімейного Кодексу України в редакції 2004р., суд вважає за необхідне при розгляді справи також застосувати положення КпШС в редакції 1963 року.
Так, відповідно до ст. 24 КпШС в редакції 1963 року передбачено, що особистою приватною власністю є майно, придбане в шлюбі на підставі договору дарування.
З огляду на вказану нору закону, а також прав і обов»язків ОСОБА_6 щодо переданої йому у власність спірної земельної ділянки, суд дійшов висновку, що правовий режим майна, що приватизується є аналогічним правовому режиму майна, що переходить в дар одному з подружжя, а тому є особистою приватною власністю, що також узгоджується з положеннями постанови Пленуму ВСУ від 16 квітня 2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»
Згідно ст. 256 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих або майнових прав громадян, якщо чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення.
Таким чином, сукупністю зібраних по справі доказів, які були повністю досліджені у судовому засіданні, дають суду можливість встановити факт володіння ОСОБА_6, померлим 11.11.2005 року, земельною ділянкою № 207 площею 547 кв.м., яка розташована за адресою: м.Донецьк, Ленінський район, садове товариство «Зірка».
Відповідно до положень статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
ОСОБА_7, з матеріалів спадкової справи встановлено, що вказана земельна ділянка не ввійшла до складу спадщини і ніким не була успадкована.
За правилами ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування, зокрема, у разі відсутності спадкоємців попередньої черги.
Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який пережив, та батьки.
Судом встановлено, що спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_6 є його дружина -позивачка ОСОБА_1, і доньки - відповідачки ОСОБА_5 і ОСОБА_3 (а.с. 58, 69, 70, 75, 76).
Так позивачка ОСОБА_1 вказує на те, що доньки померлого ОСОБА_6 відмовляються успадковувати земельну ділянку № 207 площею 547 кв.м., яка розташована за адресою: м.Донецьк, Ленінський район, садове товариство «Зірка», що також знайшло своє підтвердження у судовому засіданні відповідно до пояснень відповідачів.
Однак, позивачка з огляду на те, що Державний акт на спірну земельну ділянку на ім'я померлого ОСОБА_6 не видавався, позбавлена можливості оформити у нотаріальній конторі право власності у порядку спадкування за законом після смерті її чоловіка, що підтверджується постановою Першої Донецької державної нотаріальної контори про відмову у вчиненні нотаріальної дії (а.с. 99).
Згідно до вимог ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Ч.1 ст. 1225 ЦК України встановлює, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах із збереженням її цільового призначення.
Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування»у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі, встановити факт володіння ОСОБА_6, померлим 11.11.2005 року, земельною ділянкою № 207 площею 547 кв.м. (0,0547 га), яка розташована за адресою: м.Донецьк, Ленінський район, садове товариство «Зірка»і визнати за ОСОБА_1 право власності на вказану земельну ділянку у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, який помер 11 листопада 2005 року.
На підставі ст. ст. 1218, 1225, 1258, 1261 Цивільного кодексу України, ст. 23 Земельного кодексу (в ред. 1990р.), ст. 23 Земельного кодексу (в ред. 1990 р.), п.3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про приватизацію земельних ділянок»№15-92 від 26 грудня 1992 року, постанови Пленуму ВСУ від 16 квітня 2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», керуючись ст. ст. 10, 11, 36, 209, 212, 214-215,256 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 районної у м.Донецьку ради, ОСОБА_3, ОСОБА_5 про встановлення факту володіння земельною ділянкою і визнання права власності у порядку спадкування за законом -задовольнити.
Встановити факт володіння ОСОБА_6, який помер 11 листопада 2005 року, земельною ділянкою площею 547 кв.м. (0,0547 га), розташованої за адресою: м.Донецьк, Ленінський район, садове товариство «Зірка», 207.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, право власності на земельну ділянку № 207 площею 547 кв.м. (0,0547 га), яка розташована за адресою: м.Донецьк, Ленінський район, садове товариство «Зірка», у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, померлого 11 листопада 2005 року.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10- денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги
Суддя: