Справа № 0413/2-739/12
Справа № 2-413/4006/12 Головуючий в 1-й інстанції
Провадження № 22-ц/491/2766/12 Кулігіна Т.Д.
Категорія - 45 (ІУ) Доповідач - Турік В.П.
Іменем України
10 жовтня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Турік В.П.
суддів: Зубакової В.П., Грищенко Н.М.
при секретарі: Бондаренко І.В.
за участю: позивача - ОСОБА_2 та її представника - ОСОБА_3,
представника відповідача Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» - Шаніної Ірини Володимирівни,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 20 червня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», третя особа - Криворізька міська рада, про відшкодування вартості земельної ділянки (матеріальної шкоди), -
У листопаді 2005 року ОСОБА_2, ОСОБА_6 звернулися до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат» (далі - ПАТ «Кривбасзалізрудком») про відшкодування вартості земельної ділянки розміром 0,1811 га, яка належить їм на праві приватної власності в рівних частках й призначена для обслуговування належного їм на праві власності житлового будинку АДРЕСА_1, який у грудні 2004 року було знесено у зв'язку з виділенням земельної ділянки площею 10,56 га під санітарно-захисну зону від шахти ім. Леніна, правонаступником якої став відповідач.
Оскільки вартість знесеного будинку позивачам відповідачем була компенсована, тоді як вартість земельної ділянки, яку вилучено, відповідач компенсувати відмовляється, уточнивши позовні вимоги позивачі просили суд стягнути на їх користь з відповідача 60309,91 грн. в якості компенсації за земельну ділянку, 10000 грн. моральної шкоди та 1000 грн. витрат на правову допомогу.
Ухвалою суду від 19.06.2012 року за заявою позивачів позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди та стягненні витрат на правову допомогу залишено без розгляду.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 20 червня 2012 року, описку в якому виправлено ухвалою того ж суду від 20 серпня 2012 року, позов ОСОБА_2 та ОСОБА_6 задоволено.
Стягнуто з ПАТ «Кривбасзалізрудком» на користь ОСОБА_2 30154,95 грн. та ОСОБА_6 30154,95 грн.
Припинено право власності ОСОБА_2 та ОСОБА_6 на земельну ділянку площею 0,1811 га, яка належить їм обом в рівних частках, по ? частині, по праву спільної сумісної власності, на підставі державного акту на право приватної власності на землю, виданого 11.04.2000 року на підставі рішення виконкому Криворізької міської ради народних депутатів № 469 від 11.11.1998 року.
Стягнуто з ПАТ «Кривбасзалізрудком» на користь ОСОБА_2 392,11 грн. у відшкодування судових витрат, а також - на користь держави 211 грн. судового збору.
В апеляційній скарзі відповідач ПАТ «Кривбасзалізрудком» ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на те, що ПАТ «Кривбасзалізрудком» не є належним відповідачем по справі, оскільки ст. 146 ЗК України передбачено, що правом викупу (вилучення) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для суспільних потреб, наділені органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які є належними відповідачами. Крім того, вважає, що факт порушення прав позивачів відповідачем не доведено й судом не обґрунтовано розмір компенсації вартості земельної ділянки, який стягнуто на час розгляду справи судом, а не на час виникнення спірних правовідносин й не враховано відсутність майнових претензій з боку позивачів, про що свідчить їх заява від 28.12.2004 року на ім'я відповідача.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ПАТ «Кривбасзалізрудком» підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивачам по справі - ОСОБА_2 та ОСОБА_6 на праві приватної власності належало домоволодіння АДРЕСА_1 й земельна ділянка розміром 0,1811 га, яка призначена для його обслуговування в розмірі по ? частці кожному з позивачів.
В грудні 2004 року у зв'язку з виділенням земельної ділянки площею 10,56 га під санітарно-захисну зону від шахти ім. Леніна на підставі рішення № 20/368 виконкому Криворізької міської ради від 04.10.1978 року знесено будинок АДРЕСА_1 та вилучено земельну ділянку, на якій він розташований.
Компенсацію за знесені будівлі відповідач відшкодував для позивача ОСОБА_2 шляхом придбання двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_2 вартістю 25436 грн., та для позивача ОСОБА_6 - шляхом виплати грошової компенсації у розмірі 12464,50 грн.
Відшкодувати вартість земельної ділянки площею 0,1811 га позивачам відповідач відмовляється.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з доведеності позову та обов'язку відповідача відшкодувати спричинені позивачам збитки в розмірі вартості земельної ділянки, яка становить 60309,91 грн., у зв'язку з вилученням належної їм на праві приватної власності земельної ділянки під санітарно-захисну зону.
Проте, повністю погодитися з такими висновками суду колегія суддів не може з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст. 214 ЦПК України, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції, вірно визначив характер спірних правовідносин та правову норму, яка підлягає застосуванню до їх вирішення, враховуючи час виникнення останніх, дійшовши правильного висновку про право позивачів, передбачене ст. 90, п. «в» ст. 156, ч.1 ст. 157 ЗК України (в редакції 2001 року) на відшкодування збитків, завданих відповідачем, як юридичною особою, діяльність якої обмежує права власників земельної ділянки, яка в них вилучена.
Вказаний висновок суду відповідає також і роз'ясненням, наданим Пленумом Верховного Суду України в п. 13 Постанови «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді земельних справ» від 25.12.1996 року № 13, а також в п.12 Постанови «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді земельних справ» від 16.04.2004 року № 7, яка є чинною.
Доводи апеляційної скарги про те, що ПАТ «Кривбасзалізрудком» є неналежним відповідачем по справі, оскільки відповідно до ст. 146 ЗК України правом викупу (вилучення) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для суспільних потреб, наділені органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які є належними відповідачами колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки земельна ділянка, яка є власністю позивачів була вилучена в них на користь ПАТ «Кривбасзалізрудком» для виробничих потреб останнього, що підтверджується рішенням виконкому Криворізької міськради Дніпропетровської області № 130 від 20.08.2001 року (а.с. 13 т.1).
Отже, саме ПАТ «Кривбасзалізрудком» є тією юридичною особою, виробнича діяльність якої на належній позивачам на праві власності земельній ділянці обмежує права позивачів як її власників, й на яку у відповідності до положень ч.1 ст. 157 ЗК України (в редакції 2001 року) й покладається обов'язок з відшкодування на користь позивачів збитків, що завдані таким обмеженням. Доводи апеляційної скарги відповідача правильності висновків суду в цій частині не спростовують.
Крім того, матеріалами справи підтверджено, що позивачам саме ПАТ «Кривбасзалізрудком» компенсовано вартість знесеного домоволодіння, розташованого на належній їм на праві власності земельній ділянці розміром 0,1811 га по АДРЕСА_1 (а.с. 39, 58 т.1).
Разом з тим, правильно встановивши наявність у позивачів права на відшкодування збитків та особу, яка повинна нести відповідальність за їх заподіяння, суд першої інстанції невірно визначив їх розмір з огляду на наступне.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.14 Постанови «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді земельних справ» від 16.04.2004 року № 7 розміри збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам вилученням (викупом) або тимчасовим зайняттям земельних ділянок у встановленому порядку, визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад відповідно до Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 р. № 284.
Відповідно до п. 4 зазначеного Порядку розміри збитків визначаються в повному обсязі відповідно до реальної вартості майна на момент заподіяння збитків, проведених витрат на поліпшення якості земель (з урахуванням ринкової або відновної вартості).
Однак, визначаючи збитки в сумі 60309,91 грн. (довідка № 340-р1 від 03.04.2012 року а.с. 116 т.2), суд першої інстанції виходив з реальної вартості земельної ділянки на момент розгляду справи, а не на момент заподіяння збитків.
Так, як вбачається з матеріалів справи, на момент заподіяння збитків вартість земельної ділянки складає 39017,16 грн., що підтверджується довідкою Криворізького міського управління земельних ресурсів № 9 від 13.01.2003 року (а.с. 6).
Отже, саме з цієї суми й повинен бути визначений розмір збитків, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивачів у відповідності до їх частки у праві власності на земельну ділянку, тобто у розмірі по 19508,58 грн. на користь кожного з них (39017,16 грн./2).
При цьому, посилання в апеляційній скарзі на відсутність у позивачів майнових претензій до відповідача колегія судів не може прийняти до уваги як підставу для звільнення від відшкодування збитків, оскільки заявою, на яку посилається відповідач, підтверджено відсутність майнових претензій позивачів з приводу компенсації вартості, належного їм на праві власності домоволодіння по АДРЕСА_1 у зв'язку з його зносом на підставі рішення Криворізького міськвиконкому № 368 від 04.10.1978 року, а не з приводу збитків, завданих, вилученням земельної ділянки за цієї адресою (а.с. 58 т.1).
Перевіряючи правильність висновків суду в частині припинення права власності позивачів на земельну ділянку розміром 0,1811 га по АДРЕСА_1, колегія суддів не погоджується з ними, оскільки суд першої інстанції застосував Закон України «Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» від 17.11.2009 року, який регулює суспільні відносини, зокрема, які пов'язані з примусовим відчуженням земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб з мотивів суспільної необхідності, що виникли після набрання ним чинності, в той час як спірні правовідносини по даній справі виникли ще до прийняття вказаного Закону.
Крім того, відповідно до роз'яснень, наведених в п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді земельних справ» від 16.04.2004 року № 7, питання про припинення права власності на земельну ділянку з підстави, передбаченої п. ґ. ст. 140 ЗК України в редакції 2001 року вирішується судом у разі пред'явлення особою, яка має на це право, такої вимоги.
Оскільки така вимога в передбаченому законом порядку в суді першої інстанції заявлена не була, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не мав права вирішувати це питання в судовому порядку.
Отже, на підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених п.3, п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України у зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального права, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.
Відповідно до ч.с.1, 5 ст. 88 ЦПК України стягненню з відповідача на користь позивача ОСОБА_2 підлягає судовий збір в сумі 392,11 грн.
Керуючись ст.ст. 303, 307, п.3, п.4 ч.1 ст. 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» - задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 20 червня 2012 року - скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_2, ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», третя особа - Криворізька міська рада, про відшкодування вартості земельної ділянки (матеріальної шкоди) - задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_2 19508,58 грн. та ОСОБА_6 - 19508,58 грн.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_2 392,11 грн. судового збору.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: