12.10.2012
Справа № 2-444/2756/12 Головуючий в 1 інстанції
Провадження № 22-ц/491/2438/12 Черкасенко Т.Г.
Категорія № 27 ( І ) Доповідач - Карнаух В.В.
09 жовтня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - судді : Карнаух В.В.,
суддів : Братіщевої Л.А., Соколан Н.О.,
при секретарі - Бондаренко І.В.,
за участю : представника позивача - ОСОБА_2- ОСОБА_5,
відповідача - ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу ОСОБА_5, який діє за довіреністю в інтересах ОСОБА_2, яка діє також в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6, на рішення Центрально - Міського районного суду м. Кривого Рогу від 06 червня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2, яка діє також в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6, до ОСОБА_7, ОСОБА_4 про визнання договорів № 1 та №2 недійсними ,-
У квітні 2012 року ОСОБА_2, яка діє також в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6 звернулась до суду із зазначеним позовом.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що вона перебуває з відповідачем ОСОБА_7 в зареєстрованому шлюбі.
Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого рогу від 9 грудня 2010 року стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 суму заборгованості за договором позики № 1 від 1 лютого 2008 року у розмірі 120 000 грн, суму заборгованості за договором позики № 2 від 4 березня 2008 року у розмірі 110 000 грн та судові витрати по справі. Вказане рішення набрало чинності. Про дане рішення суду позивач дізналась у лютому 2012 року під час відвідування їх помешкання державним виконавцем.
Позивач вважає, що оскільки її чоловік - відповідач ОСОБА_7 без її згоди та відома уклав з ОСОБА_4 договори позики, які виходять за межі дрібної побутової угоди, що порушило її майнові права. Посилаючись на ст. 65 СК України, просить визнати договори позики № 1 та №2 від 1 лютого 2008 року та 4 березня 2008 року, укладені між ОСОБА_4 та ОСОБА_7, недійсними.
Рішенням Центрально- Міського районного суду м.Кривого Рогу від 06 червня 2012 року , в якому усунуто описку ухвалою суду від 20 липня 2012 року, ОСОБА_2 відмовлено в задоволенні позову до ОСОБА_7, ОСОБА_4 про визнання договорів позики № 1 та №2 недійсними.
В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_5, який діє за довіреністю в інтересах ОСОБА_2, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування обставин, які мають значення для вирішення питання , ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та постановлення нового рішення про задоволення позовних вимог.
Зокрема вважає, що судом не враховано положення ст. 65 Сімейного Кодексу, що позика отримана її чоловіком виходить за межі дрібного побутового договору, тому згода позивача повинна бути письмовою, і у суду на її думку, були законні підстави визнати договори позики недійсними.
В запереченнях на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_4 просить рішення суду, як законне та обґрунтоване, залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції керувався ст.65 СК України і ст.215 ЦК України та з того, що позивачем не надано доказів на підтвердження недійсності договорів позики.
Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_2 є жінкою відповідача ОСОБА_7 , що підтверджується копією свідоцтва про одруження від 01 листопада 2003 року (а.с.8).
Рішенням Центрально-міського райсуду м. Кривого рогу від 9 грудня 2010 року стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 суму заборгованості за договором позики № 1 від 1 лютого 2008 року у розмірі 120 000 грн, суму заборгованості за договором позики № 2 від 4 березня 2008 року у розмірі 110 000 грн та судові витрати по справі, вказане рішення набрало чинності (а.с. 11-12).
Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою для недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною ( сторонами ) вимог, які встановлені ч.1-3,5,6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом ( нікчемний правочин).
Спірні договори від 01 лютого 2008 року та від 04 березня 2008 року відповідають формі та умовам передбачених законодавством для даного виду договорів.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, проте що позивачем не надано доказів , передбачених законодавством недійсності договорів позики № 1, № 2, у зв'язку із чим доводи апеляційної скарги колегія суддів до уваги не приймає.
Положеннями п. 25 Постанови Пленуму Вищолго спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року "Про практику застосування сдами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" передбачено, що положення ст.65 Сімейного кодексу України щодо порядку розпорядження майном , що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, регулюють відносини , які стосуються розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності подружжя і не стосуються права одного із подружжя на отримання кредиту ( позики), оскільки даний договір є правочином щодо отримання у власність грошових коштів.
Доводи апеляційної скарги представника позивача щодо неврахування судом першої інстанції норм сімейного законодавства, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки судом встановлено, що кошти відповідач ОСОБА_7 взяв на власні потреби, що не заперечувалось позивачем.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.
Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_5, який діє за довіреністю в інтересах ОСОБА_2, яка діє також в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6, відхилити.
Рішення Центрально- Міського районного суду м.Кривого Рогу від 06 червня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: