Справа № 0413/2-4173/11
Справа №2-413\828\12 Головуючий в першій
Категорія № 26 (3) інстанції - Водоп'янов С. М.
№ 22-ц/491/856/12 Доповідач - Соколан Н.О.
21 березня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Соколан Н.О.
суддів - Ляховської І. Є., Михайлів Л. В.
при секретарі - Бондаренко І. В.
за участю: представника відповідача - Кукурузи Дар'ї Сергіївни
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 25 січня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної при виконанні трудових обов'язків, -
У жовтні 2011 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (надалі - ПАТ «Кривбасзалізрудком»), і просив стягнути з відповідача на свою користь 170 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я, завданого внаслідок професійного захворювання під час роботи на підприємстві відповідача.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 25 січня 2012 року позов задоволено частково. Стягнуто на користь ОСОБА_3 у відшкодування моральної шкоди з ПАТ «Кривбасзалізрудком» 50 000 грн. Стягнуто з ПАТ «Кривбасзалізрудком» на користь держави судовий збір в розмірі 211 грн. 60 коп.
В апеляційній скарзі ПАТ «Кривбасзалізрудком» ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає рішення незаконним та необґрунтованим; судом не прийнято до уваги, що позивач також працював у шкідливих умовах на інших підприємствах гірничо-видобувної промисловості, тому ПАТ «Кривбасзалізрудком» не може нести відповідальності за шкоду, заподіяну позивачу діями інших підприємств; в суді не встановлено факту спричинення моральної шкоди; не проведено медико-соціальної експертизи для встановлення факту отримання такої шкоди; не прийнято до уваги, що позивач добровільно погодився на роботу у шкідливих умовах праці, і така робота законодавчо дозволена; не була застосована позовна давність; розмір відшкодування моральної шкоди значно завищений.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 із загального трудового стажу 35 років 5 місяців протягом 25 років 3 місяців працював в умовах пилу та 13 років 7 місяців працював в умовах тяжкої праці на підприємствах гірничо-видобувної промисловості у шкідливих умовах, в тому числі - на підприємствах відповідача.
Висновком МСЕК від 21.09.2011 року йому було первинно встановлено 40% втрати професійної працездатності.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції правильно виходив з того, що Актом розслідування хронічного професійного захворювання №30 від 10.08.2011 року встановлено, що причиною виникнення хронічного професійного захворювання позивача є тривалий час роботи ОСОБА_3 в умовах запиленості та тяжкої фізичної праці. В п. 19 цього акту також зазначено, що винними у виникненні професійного захворювання позивача є адміністрації підприємств ВСП «Вагонне депо Мудрьона», ш. «Октябрська» ім. Комінтерну ВО «Кривбасруда», ш. «Октябська» КГЖРК та ВАТ «Кривбасзалізрудком», Сервісного управління з ремонту та монтажу шахтного обладнання ВАТ та ПАТ «Кривбасзалізрудком», які порушили вимоги ст.. 13 Закону України «Про охорону праці». Тому доводи відповідача про незаконність стягнення моральної шкоди на користь позивача та відсутність доказів вини відповідача є безпідставними.
Посилання на незаконність Акту розслідування хронічного професійного захворювання №302 від 10.08.2011 року не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зазначений акт є чинним, його не оскаржено у встановленому законом порядку.
Факт спричинення моральної шкоди позивачу у зв'язку з професійним захворюванням, встановлений в судовому засіданні і підтверджується матеріалами справи. Позивач переносить моральні страждання, що позбавляє його нормальних життєвих зв'язків і вимагає додаткових зусиль для організації свого життя.
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що в даному випадку саме на органи МСЕК покладений обов'язок встановлення факту заподіяння моральної шкоди позивачу є безпідставними та такими, що суперечать «Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким нанесене ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22.11.1995 р. №212, оскільки МСЕК встановлює даний факт щодо потерпілих на виробництві, яким не було встановлено стійку втрату професійної працездатності, в той час як позивачу з 21.09.2011 року встановлено стійку втрату професійної працездатності.
Виходячи з викладеного, доводи відповідача про відсутність обов'язку підприємства відшкодовувати моральну шкоду завдану позивачу з тих підстав, що останній є суб'єктом страхування від нещасного випадку на виробництві, суперечать нормам діючого законодавства, оскільки Законом України про Державний бюджет України на 2006 рік дія абз. 4 ст. 1, п.п. «є» ч. 1 ст. 21, ч. з ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей моральної (немайнової) шкоди, отриманої внаслідок ушкодження здоров'я застрахованим і членам їх сімей моральної (немайнової) шкоди, отриманої внаслідок ушкодження здоров'я за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України була зупинена.
Висновок суду про відшкодування позивачу з боку відповідача моральної шкоди відповідає Рішенню Конституційного Суду України від 08.10.2008 року № 20-рп2008р. відповідно до якого, статтею 237-1 КЗпП України громадянам, що потерпіли від нещасного випадку або професійного захворювання, надано право на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу.
Доводи апеляційної скарги відповідача щодо незастосування позовної давності не ґрунтуються на законі, оскільки у зазначеному Законі строки позовної давності на звернення потерпілого із заявою про відшкодування моральної шкоди не передбачено.
Однак, колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди визначений судом без урахування роз'яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р., з подальшими змінами, "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до якого. розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили. Суд не врахував ступінь фізичних і моральних страждань позивача, їх тривалість і тяжкість, істотність вимушених змін у її життєвих і виробничих стосунках, а також конкретних обставин по справі, і наслідків, що наступили.
За таких обставин, колегія суддів, беручи до уваги конкретні обставини по справі, характер отриманого позивачем професійного захворювання, і пов'язані з ним фізичні і моральні страждання позивача, інтенсивність і довготривалість фізичних і психічних страждань позивача, істотність вимушених змін у життєвих стосунках, і наслідків, що наступили, вважає необхідним змінити рішення суду, зменшити розмір стягнутої моральної шкоди з ПАТ «Кривбасзалізрудком» на користь позивача з 50 000 грн. до 20 000 грн.
Крім того, на думку колегії суддів, підлягає зміні розмір судових витрат, стягнутих з відповідача за розгляд справи в суді першої інстанції. Стягуючи судовий збір в сумі 211 грн. 60 коп., суд першої інстанції невірно визначив характер спірних правовідносин, внаслідок чого неправильно визначив розмір судового збору. Відповідно до Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року, який діяв на момент ухвалення рішення, за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, до якого відноситься вимога про відшкодування моральної шкоди внаслідок професійного захворювання, сплачується судовий збір в сумі 94 грн. 10 коп. Ця сума судових витрат й підлягає стягненню з відповідача за розгляд справи в суді першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів. -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» - задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 25 січня 2012 року змінити в частині розміру стягнутої моральної шкоди та судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції, зменшивши розмір моральної шкоди до 20000 грн., розмір судового збору - до 94 грн. 10 коп.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: