Справа № 0413/7591/12
24.10.2012
Справа № 2/413/3496/12 Головуючий в 1 -й інстанції
Провадження № 22-ц/491/3073/12 Кулігіна Т.Д.
Категорія -26 ( ІІІ) Доповідач Карнаух В.В.
23 жовтня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Карнаух В.В.,
суддів: Братіщевої Л.А., Остапенко В.О.,
при секретарі: Перміновій К.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі згідно із вимогами ч.2 ст.197 ЦПК України без фіксації судового засідання технічними засобами, без участі осіб, які належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи , апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" на рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу від 27 вересня 2012 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" про відшкодування моральної шкоди, заподіяної при виконанні трудових обов'язків, -
У липні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (надалі - ПАТ "КЗРК") про відшкодування моральної шкоди, заподіяної при виконанні трудових обов'язків. Після уточнення позовних вимог просив суд стягнути з відповідача на його користь 150000 грн. у відшкодування моральної шкоди, спричиненої професійним захворюванням.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він тривалий час працював у ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат" з 1988 року по 2012 рік у шкідливих умовах праці. У зв'язку із встановленим професійним захворюванням та втратою професійної працездатності переносить моральні страждання.
Рішенням Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу від 27 вересня 2012 року позов задоволено частково: стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди 25 000 грн.. Стягнуто з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 107,30 грн.
В апеляційній скарзі ПАТ «КЗРК» ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову, оскільки суд не врахував, що позивачем не наданий висновок МСЕК про наявність факту спричинення йому моральної шкоди, а довідка МСЕК про відсоток втрати працездатності не є підтвердженням факту заподіяння моральної шкоди; не взято до уваги, що позивачем не надано доказів спричинення йому моральної шкоди; вважають, що розмір моральної шкоди, стягнутий судом першої інстанції, не відповідає засадам розумності, виваженості і справедливості; судом не застосовано тримісячний термін позовної давності.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 тривалий час, з 13 червня 1988 року по 23 квітня 2012 рік працював слюсарем та черговим слюсарем з ремонту устаткування у шкідливих умовах праці.
Згідно Акту розслідування причин виникнення професійного захворювання позивача № 4 від 14 лютого 2012 року комісією встановлено, що причиною захворювання ОСОБА_2 є тривала робота, протягом 15 років 4 міс., в умовах фізичного перевантаження та пилу, винними у професійному захворюванні позивача є, зокрема, керівництво шахти "Леніна", "Кривбасзалізрудком", у період праці позивача (а.с.15-16).
За висновком МСЕК від 21 березня 2012 року позивачу первинно встановлено 25% втрати професійної працездатності. (а.с.24).
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції правильно виходив із того, що відповідач винен у виникненні у позивача професійного захворювання.
Відповідно до ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Згідно ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Висновок суду про відшкодування позивачу з боку відповідача ПАТ «Кривбасзалізрудком » моральної шкоди відповідає Рішенню Конституційного Суду України від 08.10.2008 року № 20-рп2008р. відповідно до якого, статтею 237-1 КЗпП України громадянам, що потерпіли від нещасного випадку або професійного захворювання, надано право на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу.
Згідно роз'яснень п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Як убачається з Акту розслідування хронічного професійного захворювання позивача від 14 лютого 2012 року, причиною професійних захворювань позивача є тривалий стаж роботи в умовах важкої праці та запиленості робочої зони, яка перевищувала допустиму концентрацію, які виникли у зв'язку з порушенням керівництвом підприємства, де працював ОСОБА_2 ст. 153 КЗпП України, якою передбачено обов'язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечене додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Отже, враховуючи викладене й те, що право на відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я ОСОБА_2 пов'язано з виконанням трудових обов'язків, виникло у позивача з 21.03.2012 року, тобто з моменту встановлення йому стійкої втрати професійної працездатності, питання про відшкодування працівнику такої шкоди слід вирішувати на загальних підставах, передбачених нормами КЗпП України та Закону України «Про охорону праці», а не відповідно до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», норми якого є спеціальними.
Факт спричинення моральної шкоди позивачу у зв'язку з професійним захворюванням встановлений в судовому засіданні. Позивач періодично потребує профілактичного, амбулаторного та стаціонарного лікування, оздоровлення; обмежений у фізичній роботі по дому, переносить моральні страждання, що позбавляє його нормальних життєвих зв'язків і вимагає додаткових зусиль для організації свого життя.
У зв'язку з чим доводи апеляційної скарги стосовно ненадання позивачем доказів спричинення йому моральної шкоди не можуть бути взяті колегією суддів до уваги.
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що в даному випадку саме на органи МСЕК покладений обов'язок встановлення факту заподіяння моральної шкоди позивачу, є безпідставними та такими, що суперечать Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким нанесене ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22.11.1995 р. № 212, оскільки МСЕК встановлює даний факт щодо потерпілих на виробництві, яким не було встановлено стійку втрату професійної працездатності, в той час як позивачу встановлено стійку втрату професійної працездатності.
Також необґрунтованими вважає колегія суддів посилання відповідача ПАТ «КЗРК» щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з позовом, оскільки відносини з приводу відшкодування моральної шкоди, пов'язаної з ушкодженням здоров'я, випливають з порушення особистих немайнових прав, а тому відповідно до п.3 ч.1 ст. 268 ЦК України, не мають строку позовної давності.
Однак, колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди визначений судом без урахуванням роз'яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р., з подальшими змінами, " Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до якого, розмір відшкодування моральної ( немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров"я потерпілого, тяжкість завданої травми, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили. Зокрема: суд не врахував ступінь фізичних і моральних страждань позивача, їх тривалість і тяжкість, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі, і наслідків, що наступили.
За таких обставин, колегія суддів, виходячи із засад розумності та справедливості, беручи до уваги конкретні обставини по справі, тривалість роботи позивача на підприємстві відповідача в умовах впливу шкідливих факторів 15 років 7 місяці з загального стажу роботи 25 років 5 міс , характер отриманого позивачем професійного захворювання, втрати професійної працездатності - 25% без встановлення групи інвалідності, і пов'язані з ним фізичні і моральні страждання позивача, інтенсивність і довготривалість фізичних і психічних страждань позивача, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, і наслідків, що наступили, вважає необхідним змінити рішення суду, зменшити розмір стягнутої моральної шкоди з відповідача на користь позивача з 25 000 грн. до 8 000 грн..
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу від 27 вересня 2012 року змінити в частині розміру моральної шкоди, стягнутої на користь ОСОБА_2 з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», зменшивши цей розмір до 8 000 грн..
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий : Карнаух В.В.
Судді: Братіщева Л.А.
Остапенко В.О.