Справа № 1-1032/11
"30" листопада 2011 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Просалової О.М.,
при секретарі Линичук Ю.П.,
за участю прокурора Василенкова Б.М.,
захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2,
при попередньому розгляді кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_3 за ч.2 ст. 307 КК України, ОСОБА_4 за ч.1 ст. 307 та ч.2 ст. 309 Кк України, ОСОБА_6 за ч.1 ст. 309 КК України,
Дана кримінальна справа надійшла до Дарницького районного суду м. Києва 12 жовтня 2011 року.
Прокурор клопотань не заявляв, вважав можливим призначити справу до судового розгляду, оскільки на досудовому слідстві були дотримані усі вимоги закону.
Захисник ОСОБА_2 та обвинувачені ОСОБА_3, ОСОБА_4 також вважали можливим призначити справу до судового розгляду.
Захисником ОСОБА_1 заявлено клопотання, яке підтримане обвинуваченим ОСОБА_3, про повернення даної кримінальної справи на додаткове розслідування з підстав істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону під час досудового слідства та порушення права на захист обвинуваченого ОСОБА_3 Також заявлено клопотання про зміну ОСОБА_3 запобіжного заходу на заставу, оскільки він має постійне місце проживання, навчається та працює, характеризується з позитивної сторони, раніше до кримінальної відповідальності не притягався.
Прокурор заперечував проти заявлених клопотань, інші учасники процесу вказані клопотання підтримали.
Заслухавши думку прокурора та інших учасників процесу, вивчивши матеріали кримінальної справи, суд доходить до наступного висновку.
Відповідно до вимог ст. 246 КПК України при попередньому розгляді справи суд своєю постановою повертає справу на додаткове розслідування у випадках, коли під час порушення справи, провадження дізнання або досудового слідства були допущені такі порушення вимог КПК України, без усунення яких справа не може бути призначена до судового розгляду.
У відповідності до положень ст.ст. 59, 63, ч.2 ст. 129 ч.3 п.6 Конституції України й чинного кримінально-процесуального законодавства, забезпечення підозрюваному, обвинуваченому, підсудному, засудженому та виправданому права на захист є однією з основних засад судочинства та важливою гарантією об'єктивного розгляду справи та запобіганню притягнення до кримінальної відповідальності невинуватих осіб.
Відповідно до п.3 ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен, кого заарештовано або затримано на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні злочину, має право негайно постати перед суддею чи іншою службовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і бути вислуханою з питань пов'язаних з її триманням під вартою.
Про обов'язковість роз'яснення такого права особі під час її затримання зазначено у абзаці другому п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 8 «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві».
Разом з тим, з матеріалів справи вбачаться, що органами дізнання, досудового слідства не були дотримані вказані вимоги закону.
Так, дана кримінальна справа була порушена 20 червня 2011 року. У матеріалах справи наявний рапорт о/у ВБНОН Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві Поліщука В.Р. від 17 червня 2011 року про те, що ОСОБА_3 був затриманий та доставлений до приміщення ТВМ-3 Шевченківського РУ ГУ МВС України (а.с.11). Під час попереднього розгляду справи ОСОБА_3 заявив, що його затримали 17 червня 2011 року й незаконно утримували під вартою до 21 червня 2011 року. Разом з тим, документів, які б спростовували заяву ОСОБА_3, а саме про законність обмеження його прав у період з 17 червня 2011 року по 21 червня 2011, а також роз'яснення йому п.3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, дана кримінальна справа не містить.
Крім того, захисником ОСОБА_1 в судовому засіданні заявлено про те, що в матеріалах справи відсутні оригінали другої та третьої сторінок протоколу допиту обвинуваченого ОСОБА_3 від 12 серпня 2011 року (а.с. 86 88), що провадився у присутності захисника ОСОБА_7 і який ставив свій підпис на кожній сторінці вказаного протоколу.
При дослідженні матеріалів справи, судом встановлено, що у наявному в матеріалах даної кримінальної справи протоколі допиту обвинуваченого ОСОБА_3 від 12 серпня 2011 року на другій і третій сторінці підписи захисника ОСОБА_7 відсутні (т.1 а.с. 86-88).
Вказані факти свідчать про порушення досудовим слідством права обвинуваченого на захист та про істотне порушення чинного законодавства, яке перешкоджає судовому розгляду справи та у відповідності до ст.ст. 367, 370 КПК України тягне у подальшому скасування судового рішення.
На підставі наведеного суд вважає за необхідне повернути кримінальну справу на додаткове розслідування, під час якого необхідно забезпечити обвинуваченим їх право на захист.
Крім цього, судом встановлені і інші порушення вимог закону, на які суд вважає необхідним звернути увагу органу досудового слідства.
Так, в обвинувальному висновку в відомостях про особи обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_4 зазначено, що вони не навчаються, тоді як при попередньому розгляді справи судом було встановлено протилежне. Також в обвинувальному висновку неправильно вказані анкетні дані обвинуваченого ОСОБА_6 -зазначено ОСОБА_6. У додатку до обвинувального висновку у п.1 не зазначено коли саме порушена кримінальна справа; у п.9 зазначено, що обвинувачення ОСОБА_4 за ч.1 ст. 309, ч.2 ст. 307 КК України пред'явлено 21 червня 2011 року, разом з тим постанова про притягнення як обвинуваченого, яка міститься на а.с.148 датована 20 червня 2011 року; у п.12 зазначено, що на а.с. 125 знаходиться постанова про пред'явлення в кінцевій редакції обвинувачення ОСОБА_4, тоді як у даній кримінальній справі на а.с. 125 міститься інший процесуальний документ -протокол ознайомлення підозрюваного, обвинуваченого з постановою про призначення експертизи і роз'яснення йому його прав від 21 червня 2011 року.
Вказані порушення необхідно усунути органу досудового слідства під час додаткового розслідування.
Також суд вважає можливим задовольнити клопотання про зміну ОСОБА_3 запобіжного заходу. При цьому суд враховує вимоги Конвенції про захист прав і основних свобод людини та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Враховуючи тяжкість злочину, який інкримінується ОСОБА_3 його особу, який раніше не судимий, навчається на 4 курсі Університету культури та мистецтв, працює в ТОВ «Андро-Меда»експедитором, має постійне місце проживання, його молодий вік, суд вважає, що належна поведінка ОСОБА_3 та виконання процесуальних рішень можуть бути забезпечені більш м'яким запобіжним заходом, ніж тримання під вартою.
В зв'язку з тим, що матір ОСОБА_3 -ОСОБА_8 висловила намір внести заставу, є всі підстави вважати, що саме застава може забезпечити його належну поведінку і виконання процесуальних обов'язків.
Враховуючи тяжкість інкримінованого ОСОБА_3 злочину та його обставини, суд вважає визначити розмір застави 1 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 20 400 гривень і вважає за можливе змінити запобіжний захід ОСОБА_3 з тримання під вартою на заставу за умови внесення коштів заставодавцем ОСОБА_8 на депозитний рахунок суду до 3 грудня 2011 року.
Керуючись ст.ст. 237, 244, 246 КПК України,
кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_3 за ч.2 ст. 307 КК України, ОСОБА_4 за ч.1 ст. 307 та ч.2 ст. 309 Кк України, ОСОБА_6 за ч.1 ст. 309 КК України повернути прокурору Шевченківського району м. Києва для організації проведення додаткового розслідування.
Змінити обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід з утримання під вартою на заставу в розмірі 1 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 20 400 гривень, яка підлягає внесенню на депозитний рахунок Дарницького районного суду м. Києва до 3 грудня 2011 року.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_3 його обов'язок не відлучатися з місця постійного проживання або тимчасового проживання без дозволу органу досудового слідства або суду, з'являтися за кожним викликом, про що відібрати у нього розписку.
Заставодавцю ОСОБА_8 роз'яснити, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України і що у випадку невиконання ним обов'язків застава буде звернена в доход держави.
Обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_6 запобіжний захід залишити без змін - підписку про невиїзд.
На постанову протягом семи діб з дня її винесення сторони можуть подати апеляції до Апеляційного суду м. Києва.
Суддя