Справа № 2-1894/12
іменем України
"29" лютого 2012 р.
Дарницький районний суд м. Києва в складі
головуючого судді Колесника О.М.
при секретарях Ярошинській І.А.,
Козін В.Є.,
Гурській М.А.
за участю прокурора Усика М.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до КП "Київпастранс", 3-тя особа: ОСОБА_4 про поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу,
Позивачка звернулась до суду з позовом до відповідача про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_3 свої позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити, пояснивши, що вона влаштувалась на посаду кондуктора підприємства відповідача, потім була переведена на посаду бригадира кондукторів, а згодом 1.05.2010 року - на посаду прибиральниці службових приміщень. 13.07.2011 року відбулись збори профспілкового комітету АП №7 КП "Київпастранс", на яких було надано згоду на її звільнення з займаної посади за ст.40, п.3 КЗпП України, при цьому позивачку було повідомлено в усному порядку, що 24 та 27 травня 2011 року їй було оголошено догани за невиконання своїх обов'язків, про які вона не знала. 14.07.2011 року її було звільнено за систематичне порушення правил внутрішнього трудового порядку. Слід зазначити, що під час виконання своїх обов'язків по прибиранню приміщень вона відлучалась додому для догляду за дітьми, поскільки вона є матір'ю одиначкою і родичів в м. Києві у неї немає. Однак свою роботу по прибиранню приміщень вона виконувала щоденно, добросовісно і в повному обсязі. Як одиноку матір її звільнили незаконно, поскільки вона має двох дітей віком до 14 років. Тому просить поновити її на посаді прибиральниці, стягнути з відповідача на її користь суму середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з дня звільнення з роботи і по день винесення рішення.
Представник відповідача КП "Київпастранс" Пономаренко М.А. позов не визнав, пояснивши, що позивачка систематично порушувала норми трудового розпорядку, заздалегідь уходила з роботи, не виконувала свої функціональні обов'язки, тому було прийнято рішення про її звільнення, але адміністрацію підприємства вона не ставила до відома, що є матір'ю одиначкою, в її особовій справі відсутні такі документи, тому відповідач законно звільнив її з роботи і підстав для задоволення позову не має.
3-тя особа ОСОБА_4 в судові засідання не з'явився, але у направленому клопотанні до суду від 2.02.2012 року просив розглянути справу у його відсутність (а.с.116).
Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Стаття 43 Конституції України зазначає, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Суд в межах заявлених позовних вимог та наданих доказів по справі встановив наступні факти та правовідносини.
Як встановлено у судовому засіданні, згідно рішення №61/1495 від 2.10.2001 року Київської міської ради були перетворені філіали і структурні підрозділи КП "Київпастранс". В цей період АТП-13029 було перетворене на Автобусний парк №7, що є філією КП "Київпастранс" без права юридичної особи з комунальною формою власності. 8.07.2003 року за реєстраційним номером №160 Дарницькою районною в м. Києві державною адміністрацією було зареєстровано колективний договір АП-7 КП "Київпастранс" на 2002 - 2003 роки, а в подальшому і на інші роки. Дані обставини не заперечувались в судовому засіданні сторонами по справі.
Позивачка ОСОБА_3 звернулась з заявою до директора АП-7 про прийняття її на посаду кондуктора тимчасово строком на 2 місяці і наказом №76-К від 9.04.2002 року вона була прийнята на посаду кондуктора з 10.04.2002 року тимчасово на 2 місяці з повною матеріальною відповідальністю (а.с.47-49). Наказом №119-К від 7.06.2002 року позивачка була переведена на даній посаді з 9.06.2002 року на невизначений строк роботи (а.с.50-51). Далі ОСОБА_3 була переведена згідно наказу №250-К від 19.11.2002 року з посади кондуктора на посаду бригадира кондукторів з 19.11.2002 року тимчасово (а.с.52-53). Після виходу з декретної відпустки позивачка написала заяву про зарахування її на посаду контролера-касира (а.с.56) і наказом №134/06 від 14.07.2009 року вона була зарахована на вказану посаду (а.с.54-55).
29.04.2010 року звернулась з заявою до директора АП-7 про переведення її на посаду прибиральниці службових приміщень (а.с.58) і наказом №93/06 від 18.05.2010 року вона була переведена з посади контролера-касира на посаду прибиральниці службових приміщень з 1.05.2010 року з повною матеріальною відповідальністю зі встановленням режиму роботи з 8-30 годин до 17-12 годин, обідня перерва з 12-00 годин до 12-30 годин (а.с.57).
Як вбачається з п.2, розділу ІІІ правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників АП-7 КП "Київпастранс" коло обовязків (робіт), що їх виконує кожний працівник за своєю спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, та їх права визначаються посадовими (робочими) інструкціями, Положеннями, затвердженими в установленому порядку згідно з кваліфікаційними довідниками посад і тарифно-кваліфікаційними довідниками робіт і професій робітників, положеннями і правилами внутрішнього трудового розпорядку підрозділів, де ці обов'язки і права конкретизуються.
Зі змісту довідки №98 від 3.02.2012 року вбачається, що посадова інструкція прибиральниці службових приміщень на підприємстві АП-7 КП "Київпастранс" відсутня, а тривалість робочого часу та відпочинку прибиральниці, її зобов'язання і відповідальність визначаються колективним договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку затвердженими на підприємстві (а.с.115). Позивачка заперечувала про ознайомлення її з колективним договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку, а представник відповідача не надав судові документи, які б спростовували такі заперечення і підтвердили її особисте ознайомлення шляхом постановки особистого підпису.
В період роботи позивачці ОСОБА_3 наказами №81/06 від 24.05.2011 року та №84/06 від 27.05.2011 року було оголошено догани за прогул без поважних причин (відсутність на робочому місці понад 3 години 13.05.2011 року та 26.05.2011 року відповідно) (а.с.70; 75), а також оголошено догану наказом №115/06 від 13.07.2011 року за невиконання обов'язків, покладених правилами внутрішнього трудового розпорядку - уход з роботи 12.07.2011 року раніше встановленого розпорядку часу (а.с.80-81).
Згідно п.3, ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.
На підставі зазначених вище наказів АП-7 звернувся до свого профспілкового комітету з поданням (а.с.88), який надав згоду на звільнення ОСОБА_3 з посади прибиральниці за п.3, ст.40 КЗпП України (а.с.95-96). І наказом №116/06 від 14.07.2011 року позивачка була звільнена з посади прибиральниці за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених правилами внутрішнього трудового розпорядку на підставі п.3, ст.40 КЗпП України (а.с.6; 87).
У відповідності до ч.3, ст.184 КЗпП України звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.
Як вбачається зі свідоцтв про народження ОСОБА_3 є матір'ю двох малолітніх дітей: синів - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.3-4), з якими вона зареєстрована та проживає в кімнаті АДРЕСА_1 (а.с.18), і перебуває на обліку управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації як одинока мати двох дітей (а.с.7).
Поскільки позивачка ОСОБА_3 на день звільнення перебувала в статусі одинокої матері, на утриманні якої знаходяться двоє малолітніх синів віком 8 та 5 років, тобто діти віком до 14-ти років, тому відповідач не мав права її звільняти з займаної посади на підставі п.3, ст.40 КЗпП України, а безпосереднє звільнення є безпідставним та незаконним. Крім того, судові так і не було надано документів, які б засвідчили ознайомлення позивачки з правилами внутрішнього трудового розпорядку АП-7 КП "Київпастранс". За таких обставин позивачка підлягає поновленню на роботі з 14.07.2011 року.
У відповідності до п.2, ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно вирішує вимоги про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або в різниці заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більше як за один рік.
Згідно п.32 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6.11.1992 року №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" зі змінами та доповненнями у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи, невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи із заробітку за останні два календарних місяці роботи. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1995 року №348).
При поновленні на роботі працівника з цього приводу з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню весь середній заробіток за час вимушеного прогулу при звільненні з дня незаконного звільнення 14.07.2011 року по день винесення рішення 29.02.2012 року, виходячи з її заробітної плати на даній посаді за два останніх повних відпрацьованих місяці (а.с.94). А саме: позивачка за березень 2011 року та квітень 2011 року отримала 1411,50 грн. та 1440 грн., що в сумі складає 2851,50 грн. Відпрацьованих позивачкою за ці два повних місяці були 42 робочих дні (22 та 20 відповідно). Дану суму 2851,50 грн. необхідно розділити на 42 відпрацьованих за ці місяці дні і в результаті дорівнює 67 грн. 89 коп., що складає середньоденну заробітну плату позивачки. Останню суму необхідно помножити на кількість робочих днів, що містяться в періоді з 14.07.2011 року по 29.02.2012 року (67,89 грн. х 161 робочий день = 10930 грн. 29 коп.), отримавши при цьому середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Як зазначає п.1, ст.233 КЗпП України працівник може звернутись з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у м. Києві, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачи трудової книжки.
Поскільки позивачку було звільнено 14.07.2011 року з посади приибиральниці, а вона звернулась до суду з даним позовом 15.08.2011 року - у понеділок, тобто останній день подачі даного позову 14.08.2011 року припав на вихідний день - неділю, про що свідчить відбиток штампу вхідної кореспонденції суду (а.с.1), тому суд вважає, що позивачка не пропустила строк звернення до суду і подала позов вчасно.
Згідно ст.88 ЦПК України поскільки суд задовольнив позовні вимоги позивачки, тому з відповідача необхідно стягнути 1093 грн. 29 коп. судового збору, виходячи із 1% від задоволеної суми 10930 грн. 29 коп. в рахунок стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу на підставі Закону України "Про судовий збір", від якого була звільнена позивачка при зверненні до суду у відповідності з п.1, ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21.01.1993 року №7-93 зі змінами.
Керуючись ст.10; 11; 60; 88; 169; 209; 213-215; 367, ч.1, п.2, 4 ЦПК України, на підставі ст.43 Конституції України, п.3, ст.40, 184; 232-233; 235 КЗпП України, п.32 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6.11.1992 року №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" зі змінами та доповненнями, суд
Позов задовольнити.
Поновити ОСОБА_3 на посаді прибиральниці службових приміщень автобусного парку №7 КП "Київпастранс" з 14 липня 2011 року.
Стягнути з КП "Київпастранс" на користь ОСОБА_3 10930 грн. 29 коп. в рахунок середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу.
Стягнути з КП "Київпастранс" на користь держави 1093 грн. 29 коп. судового збору.
В частині поновлення ОСОБА_3 на посаді прибиральниці службових приміщень автобусного парку №7 КП "Київпастранс" з 14 липня 2011 року та стягнення з КП "Київпастранс" на користь ОСОБА_3 1440 грн. в рахунок середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць допустити обов'язкове негайне виконання.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду м. Києва протягом 10 днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення через Дарницький районний суд м. Києва.
Суддя :