Справа № 2-2515/12
іменем України
Справа № 02/2-9100/2011
"14" лютого 2012 р. Дарницький районний суд міста Києва в складі:
головуючого -судді Коренюк А.М.
при секретарі Вікуловій О.В., Столярець І.В.
розглянувши в судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільним сумісним майном подружжя та його поділ шляхом визнання права власності на його частку, суд -
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання майна спільним сумісним майном подружжя та його поділ шляхом визнання права власності на його частку -квартири АДРЕСА_1, земельної ділянки площею 0,14 га, розташованої на території Новобасаньської сільської ради АДРЕСА_2, недобудований будинок, що розташований на зазначеній земельній ділянці житловою площею 65 кв м з господарськими спорудами загальною площею 39 кв м, приблизна вартість якого 200 000 грн., автомобіль «Шевроле лачетті», 2004 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, придбаний відповідачем в автосалоні в Росії на його ім»я, приблизна вартість якого 80 000 грн. Вважаючи, що ними як подружжям за спільні кошти було набуто вказане майно, відтак воно має належати їм на праві спільної сумісної власності як подружжю, й визнано за нею право власності на Ѕ його частку -квартири, земельної ділянки, автомобіля, а недобудований будинок -ѕ, за відповідачем -1/4 його частини, в порядку компенсації половини вартості автомобіля просить стягнути на її користь 40 000 грн., залишивши автомобіль відповідачу.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала з тих же підстав, просила їх задовольнити. Вважаючи, що вказане майно набуто за спільні кошти сторін у період шлюбу, відтак воно має належати їм на праві спільної сумісної власності як подружжю. Проте відповідач відмовляється у добровільному порядку визнавати за нею право власності на його частину, та належним чином провести юридичне оформлення її майнових прав, вважаючи квартиру та автомобіль особистою власністю, що й стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3, діюча на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 15 серпня 2011 року (а.с.43), позовні вимоги визнала частково, не заперечуючи проти поділу всього майна по Ѕ частині кожному із подружжю.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з»ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об»єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню із наступних підстав.
Судом встановлено, що сторони є колишнім подружжям; в шлюбі перебували з 25 квітня 1979 року (а.с.21), який рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 12 січня 2012 року розірваний (а.с. 47).
У період шлюбу сторонами набуто наступне майно: квартира АДРЕСА_1, яка складається з трьох кімнат загальною площею 73, 61 кв м, в тому числі житловою площею -41,69 кв м, що належить на праві приватної власності відповідачу на підставі договору купівлі-продажу від 23 березня 1993 року (реєстраційний напис за № 37121/37143 від 30 березня 1993 року Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об»єкти нерухомого майна) (а.с.20); земельна ділянка площею 0,14 га, розташовану на території Новобасаньської сільської ради АДРЕСА_2, що належить позивачці на праві приватної власності згідно державного акту на право власності на земельну ділянку, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010685500026 від 16 березня 2006 року (а.с.15).
Оскільки вказане майно набуте сторонами в період шлюбу, тому є об»єктом спільної сумісної власності подружжя.
Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60 СК України, ч.3 ст. 368 ЦК України), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім»я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартира, жилі й садові будинки, земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі, грошові кошти та майно, належне подружжю та іншими зобов»язальними правовідносинами, тощо, відповідно до п.23 Постанови № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділу спільного майна подружжя»зокрема є майно, належне подружжю за іншими зобов»язальними правовідносинами.
Згідно частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 3 статті 368 ЦК України).
Судом встановлено, що домовленості чи шлюбного договору у сторін немає.
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 3 статті 368 ЦК України).
За таких підстав суд вважає за необхідне визнати за кожним із подружжя право власності на його Ѕ частку - квартири та земельної ділянки.
Таким чином суд вважає, що вимоги позивача в даній частині вимог є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню, обставини, що спростовують позовні вимоги, судом не встановлені.
Проте не всі об»єкти, що вказані позивачем як предмети поділу підлягають поділу. Так, позивачем не надані до суду правовстановлюючі документи на автомобіль, за відсутності яких суд не вправі вирішувати спір про його поділ.
Згідно частини першої статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обов»язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Проте позивач звертаючись до суду, не надав достовірності, повноти доказів, які обґрунтовують його вимоги, із заявою про забезпечення доказів в порядку ст.ст. 133, 134 ЦПК України не звертався. Оскільки позивачем не надані належні докази -оригінали правовстановлюючих документів на автомобіль, суд розцінює доказування позивача, як таке, що ґрунтуються на припущеннях.
Крім того, не може бути предметом поділу недобудований будинок, що розташований на земельній ділянці площею 0,14 га, що на території Новобасаньської сільської ради АДРЕСА_2, оскільки даний об»єкт нерухового майна в стадії недобудови -незавершеного будівництва (а.с.22-23, 25-27), який в експлуатацію не прийнятий і право власності на який у жодної особи не виникло, правовстановлюючі документи на нього відсутні.
Приймаючи до уваги предмет даного спору, наслідки його розгляду судом, суд вважає за необхідне застосувати положення частини першої статті 88 ЦПК України.
Так, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при подачі позову до суду сплачено державне мито в сумі 1 700 грн. 00 коп. та 120 грн. інформаційно-технічного збору забезпечення судового процесу (а.с.1, 2), з урахуванням частини задоволених вимог - 50%, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 910 грн. 00 коп. -судових витрат.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 68-71 СК України, Постанови № 11 від 21 грудня 2007 року Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділу спільного майна подружжя»ст. ст. 5, 6, 7, 8, 10, 11, 15, 57, 58, 59, 60, 62, 64, 195, 196, 208, 209, 212, 213, 214, 215, 218, 293 та 88ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільним сумісним майном подружжя та його поділ шляхом визнання права власності на його частку -задовольнити частково.
Визнати квартиру АДРЕСА_1, земельну ділянку площею 0,14 га, розташовану на території Новобасаньської сільської ради АДРЕСА_2, спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1, яка складається з трьох кімнат загальною площею 73, 61 кв м, в тому числі житловою площею -41,69 кв м, що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 23 березня 1993 року (реєстраційний напис за № 37121/37143 від 30 березня 1993 року Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об»єкти нерухомого майна).
Визнати за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1, яка складається з трьох кімнат загальною площею 73, 61 кв м, в тому числі житловою площею -41,69 кв м, що належить йому на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 23 березня 1993 року (реєстраційний напис за № 37121/37143 від 30 березня 1993 року Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об»єкти нерухомого майна).
Визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину земельної ділянки площею 0,14 га, розташованої на території Новобасаньської сільської ради АДРЕСА_2, що належить їй на праві приватної власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010685500026 від 16 березня 2006 року.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину земельної ділянки площею 0,14 га, розташованої на території Новобасаньської сільської ради АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010685500026 від 16 березня 2006 року.
В решті позовних вимог -відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 910 (дев»ятсот десять) грн. 00 коп. судових витрат.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя?: Коренюк А.М.