Справа № 2-1360/12
"15" лютого 2012 р. Дарницький районний суд міста Києва в складі:
головуючого -судді Коренюк А.М.
при секретарі Столярець І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в міста Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики, суд -
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення суми боргу за договором позики, посилаючись на те, що 14 вересня 2009 року він передав відповідачу кошти в сумі 1 000 доларів 00 центів США та 05 листопада 2010 року 600 доларів 00 центів США у якості безвідсоткової позики. Фактична передача та отримання цієї суми підтверджується розписками від 14 вересня 2009 року та 05 листопада 2010 року, в яких відповідач вказав про отримання та обов»язок повернення боргу у строк до 05 травня 2011 року. Проте, в зазначений строк позичальник кошти не повернув, чим взяті на себе зобов»язання не виконав.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав з тих же підстав, посилаючись на вимоги закону про виконання боргових зобов»язань, належне виконання умов договору позики, й просив їх задовольнити: стягнути з відповідача на його користь 1 600 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 12 757 грн. 60 коп. -суму боргу за договором позики, 1 450 грн. 04 коп. -процентів за користування коштами, що у цілому становить 14 207 грн. 64 коп.
Відповідач в судове засідання не з»явився, про час та місце розгляду справи повідомлений згідно чинного законодавства належним чином -рекомендованим листом з повідомленням про вручення, телеграмою.
За таких підстав судом відповідно до положень статті 224 ЦПК України визнано за можливе ухвалити по даній справі заочне рішення на підставі наявних у справі доказів та заяви позивача.
Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з»ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об»єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню із наступних підстав.
Судом встановлено, що сторони перебувають у договірних відносинах.
Так, 14 вересня 2009 року позивач передав відповідачу кошти в сумі 1 000 доларів 00 центів США та 05 листопада 2010 року 600 доларів 00 центів США у якості безвідсоткової позики. Фактична передача та отримання цієї суми підтверджується розписками від 14 вересня 2009 року та 05 листопада 2010 року, в яких відповідач вказав про отримання та обов»язок повернення боргу у строк до 05 травня 2011 року.
Таким чином між сторонами був укладений Договір безвідсоткової позики грошей на визначений термін (а.с.7, 8). За умовами якого позивач передав відповідачу зазначену грошову суму у позику, а відповідач зобов»язався відповідно повернути отримані кошти готівкою у строк до 05 травня 2011 року, що підтверджується розписками відповідача про отримання зазначеної суми коштів від 14 вересня 2009 року та 05 листопада 2010 року (а.с.7, 8) у визначений спосіб.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов»язковим для виконання сторонами.
Договір є укладеним, відповідно до ст. 638 ЦК України, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. На підтвердження чого, відповідно, посвідчують своїми підписами, що відповідає даним правовідносинам.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За договором позики, відповідно до статті 1046 ЦК України одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов»язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Так, ст. 1046 ЦК України чітко передбачені істотні умови договору позики: він є публічним, іменним, двостороннім, реальним, платним. Згідно ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менша як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, у випадку, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми, що не суперечить даним правовідносинам.
Позивач згідно даних зобов»язальних правовідносин належним чином виконав умови договору позики -передав відповідачу зазначену суму, а відповідач зобов»язання не виконав, отримані у борг кошти у визначений термін не повернув.
З урахуванням вказаних фактів як кожен окремо, так і в сукупності, суд вважає доведеним факт отримання відповідачем в борг у позивача коштів у сумі 1 600 доларів США, що засвідчений розписками, написаними відповідачем від 14 вересня 2009 року та 05 листопада 2010 року (а.с.7) про зобов»язання повернути зазначену суму в строк та на умовах, визначених умовами договору позики від 05 травня 2011 року.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ч.2 ст. 1046 ЦК України).
Закінчення строку договору, відповідно до ч.4 ст. 631 ЦК України, не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Відповідно до частини 2 статті 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).
Частино першою статті 1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов»язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Боржник, відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України, вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов»язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Позивач просить стягнути з відповідача на його користь 1 600 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 12 757 грн. 60 коп. -суму боргу за договором позики, 1 450 грн. 04 коп. -процентів за користування коштами, що у цілому становить 14 207 грн. 64 коп.
Суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 1 232 грн. 66 коп. -процентів за користування позиченими грошовими коштами задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Статтею 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного Банку України.
Однак, пунктом 3 розділу VІІІ «Прикінцевих положень» Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» передбачено, що до приведення законодавства у відповідність з цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону, якщо інше не передбачено цим Законом.
Відповідно до п. 6 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», надання грошових коштів у позику є фінансовою послугою. Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону, фінансова послуга надається з метою отримання прибутк, різновидом якого є проценти.
Фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також фізичними особами -суб'єктами підприємницької діяльності, якщо це прямо передбачено законом. В інших випадках надання грошових коштів на умовах позики зі сплатою процентів не допускається.
Отже, оскільки законом не допускається можливості надання фізичною особою коштів під проценти, то позовні вимоги в цій частині є безпідставними, тому в їх задоволенні необхідно відмовити.
Позичальник зобов»язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 1049 ЦК України). За таких підстав, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 1 600 доларів 00 центів США, що в гривневому еквіваленті становить 12 757 грн. 60 коп. -сума боргу за договором позики.
Таким чином суд вважає, що вимоги позивача є частково обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
Приймаючи до уваги предмет даного спору, наслідки його розгляду судом, суд вважає за необхідне застосувати положення частини першої статті 88 ЦПК України.
Так, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при подачі позову до суду сплачено державне мито в сумі 142 грн. 07 коп. та 120 грн. інформаційно-технічного збору забезпечення судового процесу (а.с.5-6), з урахуванням частини задоволених вимог -90%, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 235 грн. 80 коп. -судових витрат.
Керуючись ст.ст. 610, 625, 626, 1046, 1049, 1050 ЦК України, п. п. «а»ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»від 21 січня 1993 року (зі змінами та доповненнями) № 7-93, Постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1258 «Про затвердження Порядку оплат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов»язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів», ст. ст. 10, 11, 60, 81, 88, 213-215, 218, 224 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики -задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 12 757 грн. 60 коп. - суму боргу за договором позики, 235 грн. 80 коп. -судових витрат, а всього -12 993 (дванадцять тисяч дев»ятсот дев»яносто три) грн. 40 (сорок) коп.
В решті позовних вимог -відмовити.
За письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом 10 днів з дня отримання копії заочного рішення до суду першої інстанції, заочне рішення може бути переглянуто судом, який постановив рішення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, рішення може бути оскаржене сторонами до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.
Строк, протягом якого розглядатиметься заява відповідача про перегляд заочного рішення не включається до строку на апеляційне оскарження рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Копію заочного рішенні невідкладно направити відповідачу після його проголошення рекомендованою поштою (зі зворотнім повідомленням).
Суддя: Коренюк А.М.