ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ЧЕРНІВЦІ
30 липня 2012 року м. Чернівці
Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:
Головуючого судді Слободян Г.М.
при секретарі Теодорович М.
за участю позивача - ОСОБА_1 і в її інтересах представника ОСОБА_2
за участю відповідача ОСОБА_3 і в її інтересах представника ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернівці цивільну справу № 2 - 304/12 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 перо визнання майна особистої приватною власністю та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, -
В серпні 2011 року в суд звернувся ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та визнання майна особистою приватною власністю, в якій обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, просила розірвати шлюб між ним і відповідачем зареєстрований 12.12. 2007 року відділом реєстрації актів цивільного стану (актовий запис 2801) та визнати за ним право особистої приватної власності на нежитлове приміщення -магазин промислових товарів загальною площею 52,60 кв.м. розташованого за адресою: м. Чернівці вул.. Заньковецької б. 10.
У вересні 2011 року в зустрічним позовом звернулася ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя і відповідно до ухвали від 27.09.2011 року об'єднано було вимоги за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та визнання майна особистою приватною власністю та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя в одне провадження.
Відповідно до ухвали від 11.10. 2011 року роз»єднано позовні вимоги за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та визнання майна особистою приватною власністю та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя в окремі провадження.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 17.10. 2011 року шлюб між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 розірвано.
Згідно ухвали від 26.12. 2011 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання майна особистою приватною власністю залишити без розгляду за заявою від 19.12. 2011 року позивача. В іншій частині, розгляд справи, за зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя продовжено розглядом по суті. Однак, на підставі ухвали Шевченківського районного суду м. Чернівці від 31.01. 2012 року (під головуванням судді Данилюка М.І.) було об»єднано в одне провадження цивільну справу № 2 -440/12 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання майна особистою приватною власністю та цивільну справу № 2 -304/12 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя для спільного їх розгляду по суті заявлених відповідно вимог.
Таким чином, мотивуючи заявлені вимоги за первісним позовом про визнання майна особистої приватної власністю, ОСОБА_1 посилається на те, що до укладення шлюбу із відповідачем, 21.04. 2006 року на підставі договору купівлі -продажу посвідченого нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_5 ним було придбано ѕ частини квартири АДРЕСА_1, загальною площею 55,70 кв.м. Вважає, що дана частка спірної квартири була ним придбана особисто, оскільки на час її придбання, він з відповідачем не перебував в зареєстрованому шлюбі і не проживав у фактичних шлюбних відносинах. Спростовуючи доводи ОСОБА_3 у зворотньому, зазначає, що літа 2005 року до червня 2006 року він з останньою лише роз стрічалися, однак не проживали разом однією сім»єю; він мешкав за місцем свого проживання, а ОСОБА_3 разом з дитиною від першого шлюбу мешкали у своїх батьків і кожний з них розпоряджався своїм власним майном і власними коштами на свій розсуд, як він так і ОСОБА_3 були вільними у виборі поведінки в особистому житті. А, тому, придбання спочатку, частки спірної квартири в квітні 2006 року вважає, здійснене ним самостійно з метою подальшого переобладнання її під магазин і саме з цією метою ним накопичувалися кошти, отримані від підприємницької діяльності (що полягала в здійсненні купівлі -продажу квартир) і зокрема, це придбаних на його ім.»я і проданих квартир, а саме: № 47 по вул.. Худякова м. Чернівці (дата продажу -07.10.2005р.); № 12 по вул.. Комарова м. Чернівці ( 05.09.2005р.); № 68 по вул.. Чапаєва, 45А м. Чернівці (17.08.2005р.) та № 26 по вул.. Коперніка, 2Б м. Чернівці ( 14.07. 2005р.), а також нежитлового приміщення по вул.. Тургенєва м. Чернівці (13.04. 2005р.). Вказує, що частину коштів від продажу означених квартир, зокрема 200.000 грн. (а на той час по курсу відповідно це складало 40.000 доларів США) він позичив своєму знайомому; іншу частину він поклав на відкритий в ВАТ КБ Надра депозитний рахунок в розмірі 40.000 доларів США, які 12.03. 2006 року ним були зняті; повернуто було йому і 40.000 доларів позики, певна частина коштів була надана і його бабусею, однак усієї суми грошових коштів на придбання усієї спірної квартири йому так і не вдалося зібрати, а тому, по спільній домовленості, ј частина частка спірної квартири була сплачена його знайомим ОСОБА_6 і відповідно який після зібрання ним усієї суми коштів, мав переоформити на нього ј частку квартири АДРЕСА_2, що фактично і в подальшому мало місце.
Посилається на те, що влітку -27.07.2006 року за кошти від продажу ним двох квартир, а це № 1 і № 2 по вул.. Боброва м. Чернівці (здійсненних в ході своєї підприємницької діяльності) він придбав ј частину квартири № 1 по вулиці Заньковецькій м. Чернівці і саме таким чином, став її власником, право власності на яку відповідно було зареєстровано за ним в Єдиному державному реєстрі прав власності на нерухоме майно № 12370154. Вважає, що сім»ї із відповідачкою на квітень 2006 року не існувало, не було спільного ведення між ним і відповідачкою господарства і спільних коштів, а реєстрацію у власній квартирі вище означеній - 23.06. 2006 року малолітнього сина відповідачки і самої ОСОБА_3 розцінює як необхідність прохання ОСОБА_3 останньою. з метою влаштування дитини до дитячого садка. І, лише в грудні (12.12. 2007 року) між ним і відповідачем було зареєстровано шлюбні відносини, а це було зроблено значно пізніше після і виконання ним особисто ремонтних робіт в придбаному помешканні, яке на підставі рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради № 277/6 від 10.04. 2007 року було дозволено проведення реконструкції власної квартири АДРЕСА_2 під магазин промислових товарів. Однак, приймання державною комісією магазину промислових товарів за наведеною адресою відбулося вже в той період, коли він з За долею Т.В. перебували в шлюбі, однак, вважає, що заміна правовстановлюючого документу і видача 09.01.2008 року свідоцтва про право власності на нерухоме майно -спірне нежитлове приміщення носило лише формальний характер і не може бути підставою для визнання спірного майна спільним майном подружжя, так як протягом 2006 -2007 рр. за власні кошти, як відповідно була придбана квартира АДРЕСА_2, так і переобладнана під нежитлове приміщення, кошти на що ним витрачалися з доходу отриманого суто від зайняття підприємницькою діяльністю, пози чинених коштів і коштів родичів, а тому на його думку, магазин промислових товарів за адресою вул.. Заньковецькій, 10/1 м. Чернівці не є спільним майном подружжя, оскільки він придбаний ним як підприємцем і використовується ним в підприємницькій діяльності, а тому, вважає дане майно своєю особистою приватною власністю; а тому, посилаючись на вимоги ст.ст. 57 СК України, 392 ЦК України, просить визнати за ним право особистої приватної власності на нежитлове приміщення -магазин промислових товарів загальною площею 52,60 кв.м., розташоване в м. Чернівці по вул.. Заньковецькій, 10.
В обґрунтування заявлених зустрічних вимог ОСОБА_3 вказує на те, що вимоги за первісним позовом ОСОБА_1 є безпідставними. Не заперечуючи обставин укладення 12.12. 2007 року шлюбу з позивачем посилається на те, що спільно однією сім»єю з останнім вони розпочали проживати значно раніше і саме в період придбання спірного помешкання по вул.. Заньковецькій, 10/1 м. Чернівці, яке відбувалося в два етапи. Визнаючи той факт, що жодного письмового договору щодо спірного майна нею з ОСОБА_1 не укладалося, вважає, що оскільки спірне майно було зареєстроване в органах бюро технічної інвентаризації у серпні 2007 року, тобто через рік після реєстрації шлюбу, воно є таким, що належить їм на праві спільної сумісної власності і відповідно таким, що було придбано за кошти сім»ї.
Вказує, що під час спільного проживання з позивачем однією сім»єю в неї народилася їх спільна дитина -ОСОБА_7, 17.05. 2008 року.
Крім цього, зазначає, що під час шлюбу, 3.05. 2008 року нею з відповідачем було придбано транспортний засіб марки ВАЗ 21093 2008 року випуску д.н. НОМЕР_1, який був оформлений на ОСОБА_1 і останній цей автомобіль без її згоди, як спільне майно подружжя зняв з обліку для реалізації в межах України 13.07. 2011 року, а тому, оскільки транспортний засіб є неподільним, вважає, що їй має бути повернуто половину вартості автомобіля. А, тому, посилаючись на вимоги ст.ст. 60, 61, 63, 65, 70 СК України, ст. ст. 321, 331, 368 ЦК України, просить припинити право спільної сумісної власності подружжя її та ОСОБА_1 на нежитлове приміщення за адресою м. Чернівці вул.. Заньковецької 10/1, загальною площею 52,60 кв.м. та визнати на нею право власності на Ѕ частку нежитлового приміщення за вказаною адресою та Ѕ частку цього ж приміщення за За долею І.Є. та стягнути з останнього на її користь 20000 грн. компенсації за половину вартості автотранспортного засобу марки ВАЗ 21093, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1.
В лютому 2012 року ОСОБА_3 було зменшено позовні вимоги (за зустрічним позовом) в частині зменшення суми стягнення вартості автомобіля марки ВАЗ 21093, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 з 20.000 грн. до 19644.46 грн. та просить стягнути на її користь з відповідача означену суму, як Ѕ вартості цього автотранспортного засобу; в іншій частині заявлені вимоги просить також залишити без змін.
В червні 2012 року ОСОБА_3 було зменшено позовні вимоги, посилаючись на те, що ј частки квартири що по вул.. Заньковецької 10Ї1 ОСОБА_1 була придбана 27.07. 2006 року в період проживання у фактичних шлюбних відносинах (з 23.06. 2006р.) і яка в подальшому була переобладнана під нежитлове приміщення спільними силами, коштами, просить визнати спільною сумісною власністю подружжя нежитлове приміщення яке знаходиться за адресою: м. Чернівці вул.. Заньковецької 10/1 яке належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 09.01. 2008р.; визнати за нею право приватної власності на 1/8 частин нежитлового приміщення спільними силами, коштами, просить визнати спільною сумісною власністю подружжя нежитлове приміщення яке знаходиться за адресою: м. Чернівці вул.. Заньковецької 10/1 яке належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 09.01. 2008р.; стягнути з ОСОБА_1 на її користь 19644,46 грн. як Ѕ вартості автотранспортного засобу марки ВАЗ 21093, 2008 року випуску державний номер НОМЕР_1 та стягнути з ОСОБА_1 на її користь сплачені судові витрати в розмірі 533,55 грн.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 і в його інтересах представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали в повному обсязі, повністю заперечуючи зустрічні вимоги ОСОБА_3 В наданих суду поясненнях ОСОБА_1 пояснив, що познайомився з ОСОБА_3 коли остання ще перебувала в шлюбі з ОСОБА_8 На протязі певного періоду часу вони зустрічалися і фактично зареєстрували через органи РАЦС свої відносини 12.12. 2007 року. ОСОБА_3 до цієї дати, він ще в квітні 2006 р. самостійно вирішив придбати квартиру АДРЕСА_3 з метою в майбутньому її переобладнати під магазин, а тому збирав кошти, і перш за все це були гроші виручені від продажу квартир, в ході його бізнесу (зайняття підприємницькою діяльністю); частину грошей він позичив, і частину грошей йому надала бабуся. Повністю заперечував доводи ОСОБА_3 про те, що переобладнання і ремонт, придбаної ним особисто квартири АДРЕСА_3, було проведено за кошти сімейного бюджету. Вказував в поясненнях, що як суб»єкт підприємницької діяльності він зареєстрований з 1997 року і діяльність ця полягала в здійсненні купівлі -продажу квартир, різницю від продажу яких він накопичував і саме придбане спірне помешкання ним купувалося з метою переведення в нежитлове, з метою використання його в майбутньому виключно в підприємницьких цілях, що фактично і має місце на сьогоднішній день. Заперечуючи вимоги ОСОБА_3 відносно стягнення компенсації за Ѕ вартості транспортного засобу, пояснив, що ним автомобіль спірний був придбаний 3.10. 2008 року в період шлюбу, коли доньці вже виповнилося п»ять місяців; і про відчуження транспортного засобу відповідачці було відомо, оскільки метою продажу транспортного засобу було повернення боргу ОСОБА_6 в сумі 2500 доларів США , а тому вважає необґрунтованим і безпідставним і просив в їх задоволенні відмовити.
В засіданні ОСОБА_3 і в її інтересах представник ОСОБА_4 вимоги за первісним позовом ОСОБА_1 заперечували і повністю підтримали зустрічні вимоги, в наданих суду поясненнях ОСОБА_3 вказувала на те, що ОСОБА_1 придбав квартиру в два етапи: в квітні -липні 2006 р. за свої особисті кошти, які ОСОБА_1 отримав до спільного проживання з нею від продажу п»яти квартир у 2005 р. під час здійснення підприємницької діяльності, а тому, вважає не має права претендувати на квартиру АДРЕСА_4. Не заперечуючи того факту, що ОСОБА_1 займався підприємницькою діяльністю, видом якої було купівля -продаж квартир останнім, і в цьому бізнесі вона допомагала ОСОБА_1 Вважає, що оскаржуєме житлове приміщення ОСОБА_1.Є. не використовується останнім к підприємцем, а здається в оренду. В наданих суду поясненнях вказує, що придбаний за час спільного її з відповідачем проживання - автомобіль ВАЗ 21093 був проданий ОСОБА_1 без її відома з метою позбавлення законного права на відшкодування Ѕ вартості автомобіля; даний транспортний засіб зареєстровано за ОСОБА_6 Вказуючи в поясненнях, що власного житла не має, винаймає житло із двома неповнолітніми дітьми, просить заявлені нею вимоги (зменшені) від 13.06. 2012 року задовольнити в повному обсязі; в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Будучи допитаними в судовому засіданні свідки відповідно -ОСОБА_9, ОСОБА_10 пояснили, що знають відповідно сторін по справі. Їм достовірно відомо, що ОСОБА_1Є займається підприємницькою діяльністю, і разом із своєю матір»ю за життя останньої відкрили власне агентство нерухомості про купівлі -продажу квартир; власне і за кошти від відчуження квартир, ОСОБА_1 спочатку придбав ѕ частини квартири АДРЕСА_5 а згодом придбав і іншу частину. В даній квартирі ним особисто було проведено ремонт і все це відбувалося до одруження останнього з ОСОБА_3, яка на їх думку ніякого відношення ні до бізнесу ОСОБА_1, ні до придбання вказаної квартири не мала; вона після одруження не працювала, і після народження дитини доглядала за нею.
Аналогічні пояснення були надані і свідками ОСОБА_11, ОСОБА_6 Зокрема, в наданих суду поясненнях ОСОБА_11 вказував, що на протязі 20 років знайомий з ОСОБА_1 і йому достовірно було відомо про придбання ОСОБА_1 в квітні 2006 року квартири АДРЕСА_6 ще до одруження з ОСОБА_3. Пояснив, що працюючи на Калиновському ринку в м. Чернівці у 2005 році він на придбання товару позичив грошові кошти в ОСОБА_1 і в квітні 2006 року на прохання ОСОБА_1 їх повернув. ОСОБА_3 знав як дружину ОСОБА_1, яка займалася домогосподарством.
ОСОБА_6 пояснив, що знайомий з ОСОБА_1 з серпня 2004 року, з ОСОБА_3 вперше побачив у 2008 році. Оскільки в ОСОБА_1 при купівлі квартири АДРЕСА_7 не було усіх грошових коштів, тому він придбав ј частину цієї квартири по домовленості з ОСОБА_1 про те, що при наявності в останнього коштів він викупить в нього означену частину помешкання, що фактично і відбулося, та через деякий час він продав ОСОБА_1 ј частину квартири АДРЕСА_7. Вказував у поясненнях про те, що позичав гроші ОСОБА_1 і коли вийшов строк в їх поверненні, він запропонував придбати в ОСОБА_1 автомобіль ВАЗ 21093 за 25.000 доларів США і вказаний транспортний засіб переоформив на себе. Пояснив, що не бачив, щоби ОСОБА_3 допомагала ОСОБА_1 в здійсненні підприємницької діяльності.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, відповідно як за первісним позовом, так і зустрічними вимогами, заслухавши пояснення відповідно позивача ОСОБА_1 і доповнення в його інтересах представника; заслухавши пояснення відповідача ОСОБА_3В і в її інтересах доповнення представника, а також заслухавши пояснення свідків, об'єктивно дослідивши і оцінивши докази по справі в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом, належними доказами по справі, встановлені наступні факти і відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Судом встановлено, що відповідно до рішення суду від 17.10. 2011 року шлюб зареєстрований між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 12.12. 2007 року відділом реєстрації актів цивільного стану за актовим записом № 2801 розірвано.
Доводи позивача ОСОБА_1 в частині того, що ним 21.04. 2006 року було придбано ѕ частини квартири АДРЕСА_8, а решта ј цієї ж квартири придбана була ОСОБА_6 повністю підтверджуються дослідженим договором купівлі -продажу ( а.с. 8) і відповідно показаннями свідка ОСОБА_6, який 27.07. 2006 року на підставі договору купівлі -продажу ( а.с. 9) відчужив ј частину квартири АДРЕСА_8, загальною площею 55,70 кв.м. Означене вище підтверджується і дослідженими витягами про реєстрацію права власності на нерухоме майно ( а.с. 10, 11). Знайшли своє підтвердження в засіданні доводи позивача про надання дозволу на виконання будівельних робіт з переобладнання квартири АДРЕСА_8 на нежитлове приміщення і дане повністю узгоджується дослідженим дозволом ( а.с. 12) від 29.10. 2007 р. № 367. Дане узгоджується і з рішенням № 277/6 від 10.04. 2007 року виконавчого комітету Чернівецької міської ради «Про надання дозволу суб»єктам підприємницької діяльності на реконструкцію з переобладнанням… згідно якого п . 1.6. ОСОБА_1 дозволено реконструкцію з переобладнанням власної квартири АДРЕСА_8; 1.6.1. Підприємцю ОСОБА_1 виконати ремонтні роботи фасаду будинку 10 по вул.. Заньковецькій м. Чернівці. Витяг з рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради № 959/24 від 25.12. 2007 року свідчить про затвердження акту державної приймальної комісії ( п. 1.27) з прийняття в експлуатацію магазину промислових товарів на вул.. М. Заньковецької 10 (замовником, власником та експлуатаційником є приватний підприємець ОСОБА_1Є.), загальною площею 52, 60 кв.м. (а.с. 14) та акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об»єкту від 17.12. 2007р. ( а.с. 15 -18). Таким чином, судом достовірно встановлено, що ОСОБА_1 як приватним підприємцем (свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця № 463290) було проведено переобладнання спірного об»єкту за вказаною вище адресою з метою подальшого здійснення підприємницької діяльності і відповідно право власності, на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно зареєстровано за ОСОБА_1 (форма власності -приватна, частка 1/1) (ас.с. 19, 20). Доводи позивача ОСОБА_1 в частині того, останній займаючись підприємницькою діяльністю здійснював купівлю -продаж квартир повністю узгоджується з дослідженими договорами купівлі -продажу квартир ( ас. 67 -74). Знайшли своє підтвердження і пояснення позивача відносно того, що ним було відкрито строковий банківський вклад (депозит»КБ «Надра»( а.с. 75 -77). З відповідно досліджених в засіданні довідок з місця проживання видно, що як позивач, так і ОСОБА_3 з дітьми (сином відпертого шлюбу ОСОБА_12) є зареєстрованими в ІНФОРМАЦІЯ_1. (а.с. 64). Аналогічне підтверджено і актом обстеження від 12.09.2011 ( а.с. 65). Інформаційним листом від 16.09.2011 року повністю підтверджено перерахування на ім.»я ОСОБА_1 грошових коштів від його бабусі ОСОБА_13 в сумі 20.000 грн. Період перерахунку цієї суми грошових коштів узгоджується з поясненнями ОСОБА_1Є, - 27.06. 2007 року, тобто період коли останнім проводилася реконструкція спірного об»єкту майна, чим спростовуються доводи ОСОБА_3 про те, що ці грошові кошти не могли бути витрачені на ремонт спірного об»єкту.
Договір купівлі -продажу (а.с. 111) автомобіля свідчить про те, що 30.07. 2011 року ОСОБА_1, як продавець передав у власність ОСОБА_6 , як покупця транспортний засіб ВАЗ 21093 2008 оку випуску реєстраційний номер НОМЕР_1 за погоджену сторонами ціну -19928, 50 грн., що по курсу НБУ на день укладення становить 2500 доларів США. та відповідно за даними УДАІ ВРЕР ДАІ з обслуговування м. Чернівці зареєстровано за ОСОБА_6 (а.с. 120) на підставі довідки -рахунку ( а.с. 121) № 647192 вартістю 39.288.92 грн. Аналогічна ринкова вартість - 39.288.92 грн. вказаного вище автомобіля складає на дату оцінки, за висновком експертного авто товарознавчого дослідження № 1537 від 13.07. 2011 року (а.с. 122- 123).
Доводи відповідача ОСОБА_3 про незадовільний стан здоров»я дитини -ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 підтверджуються даними відповіді на запит представника з міської дитячої поліклініки № 33 від 21.02. 2012 року ( а.с. 125), а також і дослідженими діагностичними заключеннями, витягом з медичної карти стаціонарного хворого ( ас. 126 -128).
Таким чином, аналізуючи усі надані сторонами докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що вимоги ОСОБА_1 про визнання за ним право особистої приватної власності на нежитлове приміщення - магазин промислових товарів загальної площі 52,60 кв.м. розташованого в АДРЕСА_9 грунтуються на законі виходячи з наступного.
Судом з достовірністю в судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_1 є приватним підприємцем, задовго до одруження з ОСОБА_14 ним разом з матір»ю (за життя останньої) було створено агентство нерухомості по купівлі - продажу квартир і відповідно від різниці суми проданих квартир, шляхом накопичування грошових коштів, а також за рахунок позики в знайомих і перерахунку коштів від родичів ОСОБА_1 було придбано ѕ частин квартири по вул.. Заньковецькій 10/1; решта ј частину, як було встановлено в засіданні було придбано за домовленістю останнього ОСОБА_6, знайомим і другом позивача, який згодом відчужив ОСОБА_1 (при наявності в останнього коштів від зайняття підприємницькою діяльністю - продажу квартир по вул.. Баброва м. Чернівці), внаслідок чого позивач став власником даної квартири, яку в подальшому, за відповідним рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради переобладнав в нежитлове приміщення та після отримання відповідного дозволу, за актом прийняття в експлуатацію магазину промислових товарів, загальної площею 52,60 кв.м. отримав свідоцтво на останнє про право власності на нерухоме майно.
Згідно вимог ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, при цьому у відповідності до ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Отже, на думку суду відповідачем ОСОБА_3 того, що квартира АДРЕСА_4 була придбана спільно з ОСОБА_1 до реєстрації їх шлюбу за спільні кошти, а також і те, що ОСОБА_3 приймала безпосередню участь в переобладнанні і ремонті цієї квартири на нежитлове приміщення, і кошти на це витрачалися із спільного сімейного бюджету. Натомість доводи в цій частині відповідача спростовуються як її ж поясненнями наданими в судовому засіданні, так і поясненнями свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10 ОСОБА_11 які відповідно вказували на те, що тільки особистими зусиллями і за рахунок грошових коштів від підприємницької діяльності ОСОБА_1 придбав означену вище квартиру, яку згодом переобладнав на нежитлове приміщення -магазин, яким користується і в даний час; при цьому ОСОБА_3 ніякої участі в цьому не приймала; після одруження з позивачем займалася домогосподарством. Крім цього, судом з достовірністю установлено, що ОСОБА_3 підприємницькою діяльністю не займалася, доход сім»ї після 12.12. 2007 року складався суто з грошових коштів позивача, так як ОСОБА_3 як було з»ясовано в засіданні не працювала, офіційного заробітку не мала, після заміжжя очікувала народження дитини.
Суд з урахуванням наведеного, а також виходячи з позиції постанови Пленуму Верховного Суду України ( у п. 29) № 11 від 21.12. 2007 року Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», де роз'яснено, що відповідно до положень ст.ст. 57, 61 СК України, ст. 52 ЦК України майно приватного підприємства чи фізичної особи - підприємця не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, вважає. що нежитлове приміщення -магазин промислових товарів , загальною площе. 52.60 кв.м., що розташований за адресою м. Чернівці вул.. Заньковецької , 10/1 не являється об»єктом спільної сумісної власності, оскільки придбана одноосібно ОСОБА_1 задовго до одруження з відповідачем квартира за означеної адресою згодом була переобладнана в нежитлове приміщення за кошти, отримані від підприємницької діяльності та продажу майна належного ОСОБА_1 на праві приватної власності, а також і за позичені гроші, чим повністю спростовуються доводи представника відповідача в частині того, що вищенаведене нежитлове приміщення є новоствореним. А, оскільки ОСОБА_3 не визнається право особистої приватної власності ОСОБА_1, суд виходячи з положень вимог ст. 57 СК України, якою передбачено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно набуте ним, нею за час шлюбу але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти , які належали їй, йому особисто, вважає, що заявлені позовні вимоги позивача ОСОБА_1 ґрунтуються на законі і підлягають задоволенню.
Що ж стосується заявлених зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 про визнання спільної сумісної власності подружжя нежитлового приміщення магазин промислових товарів , загальною площе. 52.60 кв.м., що розташований за адресою м. Чернівці вул.. Заньковецької , 10/1, виходячи з вищенаведеного, вважає такими, що не доведені в судовому засіданні, а саме виходячи з аналізу наданих суду і належним чином досліджених доказів по справі в їх сукупності, на думку суду позивачем ОСОБА_3 (за зустрічним позовом) не доведено зазначених обставин того, що придбана 27.07. 2006 року квартира АДРЕСА_7 за спільні кошти в період з 23.06. 2006р., а тому, суд вважає, вимоги в цій частині заявленого позову не доведеними і в їх задоволенні слід відмовити за недоведеністю.
Відносно вимоги ОСОБА_3 за зустрічним позовом про стягнення з ОСОБА_1Є, на її користь 19644,46 грн. то суд, за наслідками досліджених в засіданні доказів в їх сукупності приходить до висновку про задоволення цих вимог, виходячи з того, що судом достовірно встановлено факт придбання транспортного засобу марки ВАЗ 21093 2008 року випуску, реєстраційний державний номер СЕ 7593АМ в період шлюбу, тобто спільного проживання однією сім»єю сторін по справі і за цей час було придбано означений вище автомобіль. А, оскільки ОСОБА_1 спірний автомобіль продав ОСОБА_6 за борг перед останнім в сумі 25.000 доларів, про що їй відомо нічого не було. Спірний транспортний засіб за даними Управління державної автомобільної інспекції ВРЕР ДАІ з обслуговування м. Чернівці (а.с. 120) було 13.07. 2011 року зареєстровано на підставі довідки -рахунку КІМ № 647192 від 13.07. 2011 року за ОСОБА_6, тобто ці дії було здійснено ОСОБА_1 в період шлюбу, оскільки шлюбні відносини між сторонами як встановлено в засіданні було розірвано на підставі рішення суду 17.10.2011 року.. Ринкова вартість за довідкою - рахунком № 647192 виданої ОСОБА_6 ринкова вартість транспортного засобу марки ВАЗ 21093 2008 року випуску, реєстраційний державний номер СЕ 7593АМ становить 39288,92 грн., яка фактично і визначена була експертом -товарознавцем у висновку експертного авто товарознавчого дослідження № 1537 про оцінку транспортного засобу від 13.07. 2007 року ( а.с. 121, 122).
Відповідно до ст. 60 СК України, ст.368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу є їхньої спільною сумісною власністю. У разі поділу майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, відповідно до ст.70 СК України, 370 ЦК України, якщо інше не визначено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
Згідно вимог ст. 65 СК України визначено, що дружина і чоловік розпоряджаються майном, що є об»єктом права спільної сумісної власності за взаємною згодом. При укладенні договорів одним з подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Як видно з досліджених доказів, при укладенні договору купівлі -продажу між ОСОБА_1Є, і ОСОБА_6 на відчуження автомобіля марки ВАЗ 21093 2008 року випуску, реєстраційний державний номер СЕ 7593АМ, своєї згоди ОСОБА_3 не надавала, як дружина; дане було підтверджено в засіданні і свідком ОСОБА_6 Тобто судом встановлено, що ОСОБА_1 уклавши договору купівлі -продажу транспортного засобу марки ВАЗ 21093 2008 року випуску, реєстраційний державний номер СЕ 7593АМ із ОСОБА_6 допустив перехід права власності до третіх осіб, без згоди іншого подружжя.
На підставі ст.71 СК України, майно, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. А, оскільки вище означений транспортний засіб є майном неподільним, то вимоги ОСОБА_3 про стягнення компенсації за половину вартості вищенаведеного автотранспортного засобу ґрунтуються на вимогах закону і підлягають задоволенню.
Згідно 88 ЦПК України, стягненню на користь ОСОБА_3 підлягають пропорційно і судові витрати.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 57, 60, 65, 70, 71 Сімейного кодексу України, ст.ст. 52, 368 УК України, ст.ст.3, 10,11, 212- 215 ЦПК України, постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12. 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 перо визнання майна особистої приватною власністю задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на нежитлове приміщення -магазин промислових товарів загальною площею 52,60 кв.м., розташованого за адресою -м. Чернівці вул.. Заньковецької , буд.10.
Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 мешканця ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, мешканки ІНФОРМАЦІЯ_6 одну другу (Ѕ) вартості, в розмірі 19644,46 грн., автотранспортного засобу марки ВАЗ 21093, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1.
Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 мешканця ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, мешканки ІНФОРМАЦІЯ_6 судові витрати в сумі 137,85 грн. по сплаті судового збору та 40 грн. витрат на інформаційно -технічне забезпечення розгляду справи в суді.
В решта частині заявлених вимог відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернівецької області через Шевченківський районний суд м. Чернівці, шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а особами які приймали участь в розгляді справи, однак не були присутніми при проголошенні рішення в той же строк з дня отримання його копії.
СУДДЯ Слободян Г.М.