Справа № 2-А-72/12 р.
15 травня 2012 року Шевченківський районний суд м.Чернівці в складі:
головуючого судді - Чебан В.М.
при секретарі - Костащук І.І.
з участю представника відповідача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Чернівці адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання незаконною відмову у відновленні виплати військової пенсії за вислугу років та зобов'язання відновити виплату воєнної пенсії за вислуги років,-
Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання незаконною відмову у відновленні виплати військової пенсії за вислугу років та зобов'язання відновити виплати воєнної пенсії за вислуги років. Посилається на те, що він являється громадянином України, з 30.08.1958 року по 01.11.1985 року служив в Збройних силах СССР. В 1985 року в Одеському обласному військоматі ОСОБА_2 було призначено пенсію за вислугу років в ЗС СССР, яку він отримував спочатку в м. Одеса, а потім в м. Чернівці до 1992 року. В 1992 році ОСОБА_2 виїхав на постійне місце проживання в Ізраїль, після чого йому було виплачено аванс в сумі пенсії за 6 місяців і в подальшому виплати були припинені. До виїзду в Ізраїль ОСОБА_2 проживав за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.
07 жовтня 2009 року Конституційний Суд України у справі № 1-32/2009 року за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України положення пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 З.У. «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»вирішив : визнати такими, що не відповідають Конституції України ( є неконституційними), положення пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 З.У. «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року № 1058, положення З.У. «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби і деяких інших осіб»№ 2262-12 від 09 квітня 1992 року в другому абзаці ст. 62 даного закону зазначено, що пенсії призначені зазначеним особам в Україні до виїзду на постійне місце проживання за кордон, виплачуються в порядку, передбаченому З.У. «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
На підставі викладеного позивач 21 серпня 2011 року звернувся до ОСОБА_3 Управління Пенсійного Фонду в Чернівецькій області про відновлення виплати йому пенсії за вислугу років в ЗС СССР у відповідності з рішенням Констутиційного суду України від 07 жовтня 2009 року.
1-го вересня 2011 року ОСОБА_2 отримав відмову від ОСОБА_3 Управління Пенсійного Фонду в Чернівецькій області.
На основі викладеного позивач просить визнати незаконною відмову відповідача у відновленні виплати йому військової пенсії за вислугу років та зобов'язання Головне Управління Пенсійного Фонду в Чернівецькій області відновити йому виплату військової пенсії за вислуги років.
Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився в позовній заяві позивач просив розгляд справи провести без його участі.
Представник відповідача ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, пояснив, що ОСОБА_2 ніколи не перебував на обліку в ОСОБА_3 управлінні пенсійного фонду України в Чернівецькій області, як військовий пенсіонер, тому відповідач і не може відновити виплату пенсії. Також згідно ст. 52 З.У. «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» зазначено, що органи Пенсійного фонду України, які виплачують пенсії пенсіонерам з числа військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей здійснюють виплати такої пенсії за місцем фактичного проживання пенсіонера незалежно від реєстрації місця проживання. Також представник відповідача зазначив, що на даний час законодавством України не регулюється питання та механізм виплати державних пенсій особам, які проживають постійно за кордоном і з якими Україна немає міжнародних договорів з цього приводу, так як наприклад з Ізраїлем. Крім цього, вважає, що рішення Конституційного Суду України № 25-рп/2009 від 07.10.2009 року жодним чином не може розповсюджуватись на позивача, який на час прийняття рішення Конституційного Суду України не отримував пенсію за законодавством України, а отже враховуючи той факт, що пенсія позивачем станом на 07.10.2009 року не отримувалася, то фактично після 07.10.2009 року не могла бути припинена органом Пенсійного фонду України. На підставі викладеного представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2
До початку розгляду даної справи по суті від позивача надійшла письмова заява про збільшення позовних вимог, згідно яких ОСОБА_2 просить зобов'язати відповідача відновити виплату йому військової пенсії на відкритий рахунок в ПАТ «Державний ощадний банк України»№ 26207000227554, установа банку 10025/052.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справ, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.
Судом встановлено, що позивач являється громадянином України, з 30.08.1958 року по 01.11.1985 року він служив в Збройних силах СССР. В 1985 року в Одеському обласному військкоматі ОСОБА_2 було призначено пенсію за вислугу років в ЗС СССР, що підтверджується пенсійним посвідченням ( а.с.10), яку він отримував спочатку в м. Одеса, а потім в м. Чернівці до 1992 року. В 1992 році ОСОБА_2 виїхав на постійне місце проживання в Ізраїль, після чого на підставі ст. 51 З.У. «Про загальнообов'язкове держане пенсійне страхування» йому було виплачено аванс в сумі пенсії за 6 місяців і в подальшому виплати були припинені.
В ст. 46 Конституції України зазначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин , а також у старості та в інших випадках передбачених законодавством. Тобто право на отримання пенсії в Україні є конституційним правом громадян України.
Згідно ст. 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законами. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Також як зазначено в ч. 1 ст. 7 З.У. «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами: рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов'язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Таким чином позивач проживаючи в державі Ізраїль, як громадянин України, має такі ж самі конституційні права, як і інші громадяни України, так як Конституція України та пенсійне законодавство України не допускає обмеження права на соціальний захист, зокрема права на отримання пенсії, за ознакою місця проживання громадянина України.
Також судом встановлено, що 21 серпня 2011 року позивач звернувся до ОСОБА_3 Управління Пенсійного Фонду в Чернівецькій області про відновлення йому виплати пенсії за вислугу років в ЗС СССР у відповідності з рішенням Констутиційного суду України від 07 жовтня 2009 року. (а.с.11).
01.09.2011 року ОСОБА_2 від ОСОБА_3 Управління Пенсійного Фонду в Чернівецькій області отримав відмову в задоволенні заяви про відновлення йому виплати пенсії за вислугу років в ЗС СССР у відповідності з рішенням Констутиційного суду України від 07 жовтня 2009 року. (а.с.13).
У відповідності з ч. 3 ст. 2 Протоколу № 4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини кожна людина має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишити будь-яку країну, включаючи свою власну.
Згідно ч. 2 ст. 2 З.У. «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмежень.
За таких обставин, кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання, зі збереженням усіх конституційних прав.
Посилання представника відповідача на те, що у них немає документів, щоб точно визачити суму пенсії ОСОБА_2, на думку суду не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимогах позивачу. Крім цього, як зазначено в запереченні відповідача, справи військовослужбовців передані до органів Пенсійного фонду України для призначення ( перерахування) та виплати пенсії військовослужбовцям з 01.01.2007 року органами, які до вищезазначеної дати виконували відповідні функції.
В ч. 3 ст. 22 Конституції України зазначено, що при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження зміни та обсягу існуючих прав і свобод.
Рішенням Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року у справі № 1-32/2009 року за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України ( конституційності) положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 З.У. « Загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»визнано таким, що не відповідають Конституції України ( є неконституційними), положення пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 З.У. « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058 положення З.У. «Про загальнообов'язкове держане пенсійне страхування», які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Згідно з ч. 2 ст. 49 З.У. «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Наявність умов для відновлення виплати і є рішенням Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року у справі № 1-32/2009 року про визнання такими, що не відповідають Конституції України ( є неконституційними), положення пункту 2 частини першої ст. 49, другого речення ст. 51 З.У. «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року.
Посилання представника відповідача на те, що Україною з Ізраїлем не укладено міжнародних договорів, які б регулювали механізми виплати пенсію пенсіонерам, які є громадянами України та проживають за кордоном, то вони є безпідставними оскільки позивачем відкрито рахунок, на який він просить виплачувати відновлену пенсію на території України. Крім того суд вважає, що правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на виплату пенсії основані на принципі юридичної визначеності, що не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.
Що стосується посилань представника відповідача на те, що рішення Конституційного Суду України № 25-рп/2009 від 07.10.2009 року жодним чином не може розповсюджувати на позивача, який на час прийняття рішення Конституційного Суду України не отримував пенсію за законодавством України, що згідно листа Управління пенсійного фонду України , дане рішення розповсюджується тільки на осіб, що виїхали за межі України після даного рішення, тобто після 2009 року, то воно теж не заслуговує на увагу і не може бути підставою для відмови в задоволенні даного позову, оскільки лист Управління пенсійного фонду України не являється законодавчим актом.
На основі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 слід задовольнити.
На підставі викладеного, відповідно до ст.ст. 8, 22, 24, 46 Конституції України, ч. 1 ст. 7, ч. 4 ст. 42, ч. 2 ст. 40, ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, керуючись ст. ст. 2, 6-12, 17, 69-71,158-163, 167 КАС України, суд, -
ОСОБА_4 Йосифовича до ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання незаконною відмову у відновленні виплати військової пенсії за вислугу років та зобов'язання відновити виплати військової пенсії за вислуги років -задоволити.
Визнати відмову ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо відновлення і виплати ОСОБА_2 пенсії за вислугу років -незаконною.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області поновити ОСОБА_2 нарахування та виплату пенсії за вислугу років з 03.07.2011 року, шляхом перерахування такої пенсії на розрахунковий банківський рахунок № 26207000227554, відкритий в ПАТ «Державний ощадний банк України».
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції може бути подана протягом десяти днів з дня її проголошення, а у випадку застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови до Вінницького адміністративного апеляційного суду через Шевченківський районний суд м.Чернівці.
СУДДЯ: Чебан В.М.