Справа: № 2а-9943/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О.
Суддя-доповідач: Файдюк В.В.
Іменем України
"30" жовтня 2012 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Файдюка В.В.
суддів: Маслія В.І.
Чаку Є.В.
При секретарі: Бібко А.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 серпня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріоніт»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати противоправними дії ДПІ у Шевченківському районі м. Києва при проведенні перевірки та складанні акту позапланової виїзної перевірки № 172/23-12/36218092 від 22 лютого 2012 року «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Ріоніт»з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ВАТ «Горохівський цукровий завод»та TOB «Алекс-А ЛТД»; визнати протиправними висновки вказаного акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі міста Києва щодо встановлення нікчемності правочинів по придбанню товарів від TOB «Алекс-А ЛТД»та поставку товару ВАТ «Горохівський цукровий завод»; зобов'язати ДПІ у Шевченківському районі міста Києва відновити в обліковій картці платника ТОВ «Ріоніт»особистого рахунку, а також в усіх електронних системах, у тому числі в електронній базі даних «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»суми податкового кредиту, які ТОВ «Ріоніт»задекларувало за рахунок податкових накладних, виписаних ТОВ «Алекс-А ЛТД»в розмірі 62 769 726, 85 грн. та задекларовані суми податкового зобов'язання у частині податкового кредиту, сформованого за рахунок податкових накладних, виписаних ТОВ «Ріоліт»підприємствам-покупцям у розмірі 62 725 371, 42 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 серпня 2012 року адміністративний позов ТОВ «Ріоніт»до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії -задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позову.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва на підставі направлення від 02 лютого 2012 року № 204/23-12 виданого ДПІ у Шевченківському районі м. Києва та наказу ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 01 лютого 2012 року № 186/23-12, згідно із пп. 78.1.11 п. 78.1 статті 78 Податкового кодексу України проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Ріоніт»з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ВАТ «Горохівськиї цукровий завод»та ТОВ «Алекс-А ЛТД»за період з 01 червня 2011 року по 01 листопада 2011 року, за результатами якої складено Акт від 22 лютого 2012 року № 172/23-12/36218092.
За результатами перевірки, на думку податкового органу, встановлено, що відповідно до ч. 1, 5 статті 203, п. 1, 2 статті 215, Цивільного кодексу України, правочини мають ознаки фіктивності та є нікчемними - в силу припису закону. Правочини, укладені з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб. Таким чином незаконно змішано ознаки оспорювних та нікчемних правочинів.
Між тим, колегія суддів вважає дані висновки відповідача такими, що суперечать вимогам закону.
Відповідно до ч. 2 статті 215 ЦК України - недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), зокрема у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 3 статті 228 ЦК України).
Згідно зі статтею 204 ЦК України - правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
З наведеного чітко вбачається, що відповідач, у разі необхідності, має право звернутися до суду з метою визнання нікчемним правочину, а не самостійно вирішувати дане питання.
Таким чином, відповідач, визнавши договори, укладені між позивачем і його контрагентами, нікчемними, вийшов за межі своїх повноважень.
Разом з тим, суд зауважує, що також перевіряючі вдалися до невластивих податковому органу функцій оцінки господарської діяльності підприємства, що призвело до порушення прав позивача. Так, не зважаючи на викладені припущення акт перевірки не містить будь-якої конкретизації визначень та застосованих економічних термінів, як то «відсутність необхідних трудових ресурсів», «відсутність матеріальних активів»; в акті відсутні посилання на джерела відомостей про відсутність об'єктів нерухомості: у власності, оренді, безоплатному користуванні; перевірки дотримання вимог трудового законодавства на предмет законної реєстрації усіх працюючих на підприємстві, укладання договорів аутсорсингу персоналу. Акт перевірки не містить логічно ув'язаного зв'язку між отриманою інформацією про відсутність будь-яких засобів та кінцевою метою, спрямуванням дій на правомірну або протиправну мету.
Документальною перевіркою згідно із п.п. 75.1.2 п. 75.1 статті 75 ПК України вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Проаналізувавши зміст Акта перевірки, суд встановив, що висновки про нікчемність операцій відповідача є необґрунтованими, оскільки ним не наведено жодної підстави та не надано належних доказів вважати укладені позивачем угоди - нікчемними правочинами.
Як вбачається з матеріалів справи, за період з 01 червня 2011року по 01 листопада 2011 року ТОВ «Ріоніт»(Покупець) та ТОВ «Алекс-А ЛТД»(Постачальник) було укладено правочини з купівлі-продажу природного газу, згідно умов яких продавець зобов'язався продати покупцю для подальшої реалізації природній газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах даних договорів.
Суд зауважує, що серед умов договору відсутні положення які суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок, або спрямовані на заволодіння майном держави у дохідній частині бюджету.
Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
На виконання умов вищевказаних договорів, передачу газу за період з 01 червня 2011 року по 01 листопада 2011 року було оформлено та підтверджено актами прийому - передачі обсягів природного газу, ТОВ «Алекс-А ЛТД»було виписано податкові накладні на загальну суму 388 862 656, 09 грн., в т.ч. ПДВ 64 810 441,69 грн., копії яких наявні в матеріалах справи, що також не заперечувалось податковим органом при проведенні перевірки.
Слід зазначити, що в акті перевірки не вказано на наявність недоліків в оформленні податкових накладних від імені контрагента позивача, на підставі яких сформовано податковий кредит.
Судом не встановлено та відповідач не надав доказів на підтвердження факту анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість контрагента позивача на момент укладення договорів та видачі податкових накладних.
Оплата за отриманий природній газ ТОВ «Ріоніт»підтверджується банківськими виписками копії яких наявні в матеріалах справи.
Позивачем надано суду звітність, що ним подавалась до Національної комісії регулювання електроенергетики України, про розрахунки ліцензіата з власниками природного газу та споживачів з ліцензіатом за спожитий природний газ за жовтень 2011 року, вересень 2011 року, серпень 2011 року, липень 2011 року, червень 2011 року, про обсяг закачаного природного газу в підземне сховище газу (ПСГ) за жовтень 2011 року, вересень 2011 року, серпень 2011 року, липень 2011 року, червень 2011 року.
Придбаний газ був призначений не для власних потреб позивача, а для подальшої реалізації промисловим споживачам, що і являється основним видом господарської діяльності ТОВ «Ріоніт».
Отже, як вбачається з матеріалів справи позивачем здійснювалась господарська діяльність з поставки природного газу, в тому числі, на ВАТ «Горохівський цукровий завод»та, на підставі виписаних накладних своїм контрагентам Позивачем було сформовано та відображено податкові зобов'язання з ПДВ на загальну суму 62 725 371, 42 грн.
Отже, податкові зобов'язання підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що підтверджують факт здійснення відповідних господарських операцій.
Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПК України - податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.
Відповідно до п. 198.1, п.198.3 статті ПК України - податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно п.198.6 статті 198 ПК України - не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Відповідно до п. 201.10 статті 201 ПК України - податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні»- підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Господарська діяльність ТОВ «Алекс-А ЛТД»на момент здійснення правочинів не припинена, що не заперечувалось податковим органом, воно було платником податку, а тому податкові накладні складені належними особами та не суперечать приписам норм чинного законодавства.
Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що позивачем, контрагент якого на момент здійснення господарських операцій був належним чином зареєстрований як платник податку на додану вартість, мав оформлені договори, які не були визнані в судовому порядку недійсними, а також підтверджені виданими ним податковими накладними, правомірно сформовано та задекларовано податковий кредит.
При цьому, хоча сам факт оплати вже є достатньою та правомірною підставою для формування на підставі податкових накладних податкового кредиту, суд вважає за необхідне зазначити, що сукупність досліджених під час розгляду справи вищенаведених документів за відносинами позивача з його безпосереднім контрагентом, які зазвичай супроводжують виконання операцій такого роду, у взаємозв'язку з наведеним - договори і первинні документи щодо подальшої реалізації газу, не дають підстав для висновку про нездійснення операцій з поставки газу, щодо якого була здійснена оплата газу у червні - листопаді 2011 року, або здійснення операцій без мети використання їх результатів у власній господарській діяльності позивача, та відповідачем не надано належних та допустимих доказів які б спростовували виконання спірних операцій. Підтвердження фактичного руху газу по ланцюгу зазначених ДПІ осіб, вказує, крім іншого, на спрямованість угоди на реальне настання наслідків, передбачених зазначеними вище угодами, та зв'язок здійсненої оплати з господарською діяльністю позивача.
Вищезгадані податкові накладні видані контрагентом позивача за оподатковуваними операціями за ставкою 20%, що відповідає наведеним вище положенням податкового законодавства стосовно порядку оформлення та підстав її видачі, наведені в них дані відповідають та кореспондуються з відомостями первинних/платіжних документів.
При цьому, суд враховує, що можливі порушення податкового законодавства з боку ТОВ «Алекс-А ЛТД», не є підставою для висновку про порушення позивачем податкового законодавства та про відсутність у покупця права на формування податкового кредиту з ПДВ за фактом оплати.
Колегія суддів враховує той факт, що відповідачем не надано вироку у кримінальній справі, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності позивача, його контрагента, їх посадових осіб, а також контрагентів контрагента позивача (їх посадових осіб), з яких би вбачався зв'язок та обізнаність позивача щодо можливої протиправної діяльності певних підприємств та щодо можливої спрямованості певних угод на ухилення від сплати податків.
Враховуючи те, що викладені в Акті перевірки висновки можуть вплинути на інтереси позивача, його права та обов'язки на майбутнє, оскільки висновки відповідача про визнання угод нікчемними може призвести до невиконання контрагентами позивача своїх зобов'язань по укладеним з позивачем договорам, суд першої інстанції правомірно визнав протиправними висновки акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва № 172/23-12/36218092 від 22 лютого 2012 року
Відповідно до статті 63 ПК України - облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
Взяттю на облік або реєстрації в органах державної податкової служби підлягають всі платники податків.
Взяття на облік в органах державної податкової служби юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, а також самозайнятих осіб здійснюється незалежно від наявності обов'язку щодо сплати того або іншого податку та збору.
Податковому органу відповідно до статті 66 ПК України надано право вносити зміни до облікових даних платника податків на підставі інформації органів державної реєстрації; інформації банків та інших фінансових установ про відкриття (закриття) рахунків платників податків; документально підтвердженої інформації, що надається платниками податків; інформації суб'єктів інформаційного обміну, уповноважених вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно платника податків; рішення суду, що набрало законної сили; даних перевірок платників податків.
Внесення змін до облікових даних платників податків здійснюється у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби.
Згідно п. 63.3 статті 63 ПК України - з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік в органах державної податкової служби за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об'єктів оподаткування або об'єктів, які пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку). Об'єктами оподаткування і об'єктами, пов'язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв'язку з якими у платника податків виникають обов'язки щодо сплати податків та зборів. Такі об'єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом цього Кодексу.
Платник податків зобов'язаний стати на облік у відповідних органах державної податкової служби за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, органи державної податкової служби за місцезнаходженням таких об'єктів у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби.
Згідно п.п. 183.1, 183.12, 183.15 статті 183 ПК України - будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації чи прийняла рішення про добровільну реєстрацію як платника податку, подає, до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву. Центральний орган державної податкової служби веде реєстр платників податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих як платники податку. У разі зміни платником податку місцезнаходження (місця проживання) або його переведення на обслуговування до іншого органу державної податкової служби зняття такого платника з обліку в одному органі державної податкової служби і взяття на облік в іншому здійснюється в порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби.
Системний аналіз вказаних норм ПК України дозволяє прийти до висновку про право відповідача вносити зміни в облікові дані платника, однак, лише в ті, що не пов'язані із зміною податкового навантаження чи податкового кредиту, оскільки такі зміни за собою несуть податкові зобов'язання, які визначені п.п. 14.1.156 п. 14.1 статті 14 ПК України.
Водночас згідно з п.14.1.156 п. 14.1 статті 14 ПК України - податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Податкові зобов'язання визначаються платником податків на підставі поданих декларацій самостійно чи визначаються контролюючим органом.
Відповідно до п.п. 14.1.157 п. 14.1 статті 14 ПК України - податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.
Згідно п.п. 54.3.2 п. 54.3 статті 54 ПК України - контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Крім того, відповідно до п. 4.6 наказу ДПА України від 24 травня 2011 року № 306 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість (від'ємного значення податку на додану вартість)»- у разі якщо згідно з пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу контролюючий орган самостійно визначає суму грошових зобов'язань платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення про розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань, зроблений за результатами перевірки, за формою «Р»згідно з додатком 2 до наказу N 985.
Одночасно, згідно п.п. 6.1 п. 6 вказаного наказу - підрозділи обліку та звітності органів державної податкової служби у день надходження інформації, вказаної у пунктах 3.11, 3.12.2 розділу 3 (на підтверджену до відшкодування суму ПДВ) та пункті 4.8 розділу 4 (на суму бюджетного відшкодування ПДВ, щодо нарахування якої на дату формування довідки не виявлено фактів порушень законодавства) цих Методичних рекомендацій, здійснюють відповідні облікові операції в картках особових рахунків платників ПДВ.
Отже, зміни в облікові дані операцій по ПДВ здійснюються лише на підставі податкових повідомлень-рішень чи на підставі довідок, складених за результатами перевірок, коли контролюючим органом не виявлено фактів порушень платником податків законодавства України.
Відтак внесення змін до облікових карток платника податків, що не пов'язані із зміною податкового навантаження (тобто, податкової звітності, розшифровки результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України) з податку на додану вартість, можливе лише на підставі або самостійно поданої декларації платника податку на додану вартість або прийнятого контролюючим органом податкового повідомлення-рішення після закінчення строків його узгодження.
У матеріалах справи відсутні винесені на підставі складеного за результатами перевірки акта податкові-повідомлення рішення про визначення позивачеві сум грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.
Суд звертає увагу на те, що відповідач облікував висновки акту, зазначивши в обліковій картці, та у внутрішніх електронних базах відомості, що суперечать задекларованим позивачем відповідно до положень глави 2 ПК України. При цьому відповідач не зазначив, яким чином має бути узгоджена подана податкова звітність та облікована в електронній базі інформація.
Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги про зобов'язання відповідача відновити в обліковій картці платника ТОВ «Ріоніт»особистого рахунку, а також в усіх електронних системах, у тому числі в електронній базі даних «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»суми податкового кредиту, які ТОВ «Ріоніт»задекларувало за рахунок податкових накладних, виписаних ТОВ «Алекс-А ЛТД»в розмірі 62 769 726, 85 грн. та задекларовані суми податкового зобов'язання у частині податкового кредиту, сформованого за рахунок податкових накладних, виписаних ТОВ «Ріоніт»підприємствам-покупцям у розмірі 62 725 371, 42 грн., правомірно були задоволені судом першої інтстанції.
Таким чином, правомірним є висновок суду про задоволення даного адміністративного позову.
Отже при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.
Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби -залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 серпня 2012 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.
Головуючий суддя Файдюк В.В.
Судді: Маслій В.І.
Чаку Є.В.