Справа: № 2а-6105/11 Головуючий у 1-й інстанції: Савлук Т.В.
Суддя-доповідач: Файдюк В.В.
Іменем України
"30" жовтня 2012 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Файдюка В.В.
суддів: Чаку Є.В.
Маслія В.І.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_3 та Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва на постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 15 листопада 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва про визнання відмови в перерахунку підвищення до пенсії неправомірною та зобов'язання зробити перерахунок недоплаченого щомісячного державного підвищення до пенсії дитині війни, -
Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 15 листопада 2011 року адміністративний позов ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва про визнання відмови в перерахунку підвищення до пенсії неправомірною та зобов'язання зробити перерахунок недоплаченого щомісячного державного підвищення до пенсії дитині війни -задоволено частково.
На вказану постанову суду позивачем подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позов повністю.
Крім того, з апеляційною скаргою на зазначене рішення суду звернувся відповідач.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є пенсіонером за віком та має статус дитини війни.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»- дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.
Відповідно до чинного законодавства розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка передбачає, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районним управлінням Пенсійного фонду України, яке є розпорядником бюджетних коштів по вказаним виплатам, за місцем проживання пенсіонерів, а тому відповідач є належною стороною в справі.
Крім того, відповідно до ч. 2 статті 46 Конституції України -право громадян на соціальний захист гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Виходячи з тлумачення зазначеної норми, колегія суддів приходить до висновку, що непередбаченість в Бюджеті України коштів на здійснення вказаних виплат не може позбавити позивача права на їх отримання.
Таким чином, відповідачем повинна була нараховуватися і виплачуватися щомісячна державна соціальна допомога позивачу у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, а тому колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.
Крім того, відповідно до п. 7 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»доповнено пунктом 4 такого змісту: «Установити, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 13, ст. 178 з наступними змінами), статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»(Відомості Верховної Ради України, 2005 р., N 4, ст. 94 з наступними змінами), статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»(Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 29, ст. 399 з наступними змінами) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік».
На виконання вимог даного Закону Кабінетом Міністрів України 06 липня 2011 року було прийнято постанову № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету». Дана постанова набрала чинності з 23 липня 2011 року.
Отже, до 23 липня 2011 року підвищення до пенсії дитині війни виплачується у розмірах, встановлених Законом України «Про соціальний захист дітей війни», а починаючи з 23 липня 2011 року - Постановою Кабінету Міністрів України від 06 липня 2011 року № 745.
А тому вірною є позиція суду першої інстанції про задоволення вимог даного адміністративного позову лише в період до 22 липня 2011 року включно.
Як вбачається з апеляційної скарги, позивач мотивує свої вимоги необхідністю застосування положень ч. 2 статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», відповідно до якої - суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком, та статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до яких нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Так, Законом України «Про соціальний захист дітей війни»визначено основи соціального захисту таких громадян та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної допомоги.
Фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно із визначенням, яке міститься у статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
З урахуванням цього, державна соціальна підтримка громадян, які мають статус дітей війни, зокрема, у вигляді щомісячної державної соціальної допомоги, яка за своєю правовою природою є окремим джерелом доходу пенсіонера та бюджетним фінансуванням відрізняється від пенсії, що сплачується за рахунок внесків осіб, застрахованих в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, не може розцінюватись як її складова частина.
Тобто, положення норм ч. 2 статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення»та статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»не розповсюджується відносини, врегульовані Законом України «Про соціальний захист дітей війни», а тому необхідно застосовувати строки звернення до адміністративного суду передбачені статтею 99 КАС України.
Відповідно до ч. 2 статті 99 КАС України - для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Крім того, колегія суддів критично відноситься до позиції позивача в частині застосування норм Цивільного Кодексу України для врегулювання спору.
Так, відповідно до ч. 1 статті 1 ЦКУ - цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Таким чином, враховуючи публічний характер спірних правовідносин, їх регулювання нормами ЦКУ є неможливим.
Виходячи з наведеного вище, підстави для скасування оскаржуваного рішення відсутні.
Відповідно до статті 200 КАС України -суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 183-2, 197, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,
Апеляційні скарги ОСОБА_3 та Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва -залишити без задоволення.
Постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 15 листопада 2011 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Файдюк В.В.
Судді: Маслій В.І.
Чаку Є.В.