Головуючий у 1-й інстанції: Жуковська Л.А.
Суддя-доповідач:Одемчук Є.В.
іменем України
"10" жовтня 2012 р. Справа № 2а/1770/930/2012
Житомирський апеляційний адміністративний суду складі колегії:
головуючого судді Одемчука Є.В.
суддів: Бучик А.Ю.
Майора Г.І.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "10" квітня 2012 р. у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових посвідомлень - рішення ,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень від 28.02.2012 року №№ 0000811742, 0000801742.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суд від 10 квітня 2012 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м. Рівне від 28.02.2012 року №№ 0000811742, 0000801742.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції Державна податкова інспекція в м. Рівному подала апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення Рівненським окружним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, просило скасувати постанову та прийняти нову якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Державною податковою інспекцією у місті Рівне було проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_4 за період з 01.01.2008 року по 30.09.2011 року.
За наслідками проведення планової виїзної перевірки ДПІ у м. Рівне складено Акт «Про результати документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_4 за період з 01.01.2008 року по 30.09.2011 року» за № 42/17-117/НОМЕР_3 від 17.02.2012 року.
На підставі вищевказаного акту, ДПІ у м. Рівне було прийнято податкові повідомлення-рішення за № 0000791742 від 28.02.2012 року (яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість по вітчизняних товарах, на суму 502 919 грн. 50 коп.). № 0000811742 від 28.02.2012 року (яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок з доходів фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами перевірки на суму 233 0.35 грн. 25 коп.), №0000801742 28.02.2012 року яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами перевірки на суму 510 грн. 00 коп.).
Відповідно до п.1.2 ст. 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" № 889-IV від 22.05.2003 року, дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.
Відповідно до 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28.12.1994 року, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотнє, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.
Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).
Відповідно до ст. 259 Митного кодексу України ( в редакції, що діяв на момент винесення оскаржуваних податкових повідомлень рішень), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.
Відповідно до ст. 362, ст. 627 Цивільного кодексу України - сторони договору є вільними в укладенні договору та визначенні умов договору. Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування, застосовуються у випадках, встановлених законом.
Згідно зі ст. 6, ст. 44, ст. 190 та ст. 191 Господарського кодексу України - основними принципами господарювання є свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом; обмеження державного регулювання економічних процесів, заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини. Підприємництво здійснюється на основі самостійного встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону. Вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання. Державні фіксовані та регульовані ціни встановлюються на ресурси, що справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, а також на продукцію та послуги, що мають суттєве соціальне значення для населення. Перелік зазначених ресурсів, продукції, послуг затверджує Кабінет Міністрів України.
У ст. 6, ст. 7, ст. 9 Закону України "Про ціни і ціноутворення" зазначено, що в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи. Вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів. Державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари і послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку.
Згідно з п. 1.7 "Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації", затвердженої наказом Державної митної служби України № 207 від 18.04.2002 року, митна вартість - це вартість товару, що визначається відповідно до положень Закону України «Про Єдиний митний тариф» і використовується виключно для цілей митного оподаткування товарів та ведення митної статистики.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що немає підстав вважати митну вартість транспортних засобів їх звичайною ціною.
У відповідності до пп. 1.20.10 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28.12.1994 р. - донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами.
Що стосується висновків Державної податкової інспекції в м. Рівному про порушення позивачем вимог пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
Колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідно до вимог п. 9.4 ст. 9 Закон України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. - особа, яка не надсилає заяву про реєстрацію платником ПДВ, у тому випадку, коли вона підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку, відповідно до пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 цього Закону (перевищення сумою виручки 300 000 грн.), несе відповідальність за не нарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.
В той же час, п. 1 ст. 1 Указ Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" № 727/98 від 03.07.1998 р. надає фізичним особам право перебувати на спрощеній системі оподаткування за умови, якщо вони здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 000 грн. і така спрощена система оподаткування звільняє суб'єктів малого підприємництва від сплати податку на додану вартість. Указом визначено, що у разі перевищення граничної межі отриманої виручки, такі підприємці мають перейти на загальну систему оподаткування з подальшою реєстрацією платниками податку на додану вартість. рік
ДПІ у м. Рівне не вірно визначено, що в охопленому перевіркою періоді позивач отримав від реалізації транспортних засобів доходи у обумовлених актом перевірки розмірах, тобто досягнув граничного обсягу господарських операцій, що передбачають перехід на загальну систему оподаткування та реєстрацію платником податку на додану вартість, підстав для збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість та застосування штрафної санкції у податкового органу не було.
Стосовно висновків ДПІ у м. Рівне про необхідність застосування штрафу за неподання до податкового органу декларацій з податку на додану вартість, судом встановлено наступне.
До дати реєстрації платником податку на додану вартість особа (у тому числі і несвоєчасної реєстрації) не має права на подання податкової декларації, то штрафні санкції, передбачені пп. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-ІІІ від 21.12.2000 р. за неподання податкових декларацій з податку на додану вартість суб'єктом підприємницької діяльності, який не подав до органу податкової служби заяву про реєстрацію платником податку на додану вартість, не застосовуються.
За змістом ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.
З огляду на вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що постанова Рівненського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2012 року прийнята з дотриманням процесуальних та матеріальних норм.
Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160,197,198, 200, 206,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "10" квітня 2012 р. без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Є.В.Одемчук
судді: А.Ю.Бучик Г.І. Майор
Роздруковано та надіслано:
1- в справу
2 - позивачу Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 АДРЕСА_1 (рекомендоване з повідомленням)
3- відповідачу Державна податкова інспекція у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби вул. Відінська, 8,м.Рівне,33000 (рекомендоване з повідомленням)