Головуючий у 1-й інстанції: Стратович О.В.
Суддя-доповідач:Бондарчук І.Ф.
іменем України
"05" квітня 2012 р. Справа № 2-а-683/11
Житомирський апеляційний адміністративний суду складі колегії:
головуючого судді Бондарчука І.Ф.
суддів: Охрімчук І.Г.
Хаюка С.М.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області на постанову Олевського районного суду Житомирської області від "16" травня 2011 р. у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області про визнання бездіяльності протиправною і зобов'язання вчинити дії ,
Позивач 09.03.2011 року звернувся до Олевського районного суду Житомирської області з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області про зобов'язання провести перерахунок та виплату пенсії в розмірах, передбачених ст. ст. 50, 54 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 01серпня 2010 року по 01 лютого 2011 року.
Постановою цього суду від 16 травня 2011 року позов задоволено частково,визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області, зобов'язано відповідача провести перерахунок та виплату ОСОБА_4 зазначених виплат за період з 21 серпня 2010 р. по 01 лютого 2011 р.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є інвалідом 3-ї групи внаслідок захворювання, пов'язаного з наслідками аварії на ЧАЕС та отримує пенсію у відповідача та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначених у відповідності до ст.ст. 50, 54 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
У відповідності до статті 49 Закону пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ст. 50 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали наслідок Чорнобильської катастрофи"(далі за текстом - Закон) особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: 6 мінімальних пенсій за віком, інвалідам ІІІ групи - 50 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Частиною 4 статті 54 зазначеного вище Закону передбачено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по ІIІ групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком.
Всупереч ст. ст. 50, 54 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" позивачу вказані доплати виплачувалися частково, у фіксованому розмірі, визначеному відповідно до постанов КМУ №1 від 03.01.2002 р., № 530 від 28.05.2008 р., № 654 від 16.07.2008 р., №1252 від 26.11.2009 р., №1375 від 23.12.2009 р., а не в кратному відношенні до мінімальної пенсії за віком, як того вимагає вказаний Закон.
З огляду на те, що ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має вищу юридичну силу в порівняні з ПКМУ №1 від 03.01.2002 р., № 530 від 28.05.2008 р., № 654 від 16.07.2008 р., №1252 від 26.11.2009 р., №1375 від 23.12.2009 р. відповідач не правомірно виплачував пенсію та додаткову пенсію в меншому розмірі ніж це передбачено ст. ст. 50, 54 зазначеного Закону.
Мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом (ч. 1 ст. 28 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування").
В свою чергу, чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого даною правовою нормою, мінімального розміру пенсії за віком.
Що стосується доводів апеляційної скарги про відсутність джерел фінансування виплат, то ці твердження колегією суддів відхиляються, оскільки реалізація встановленого законом права не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом до уваги не приймаються. (У справі "Кечко проти України" Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.) Отже, безпідставними є посилання відповідача на відсутність надходжень з державного бюджету України як на підставу не нарахування позивачу зазначеного підвищення до пенсії.
Щодо посилання апелянта на постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2002 р., №894 від 13.07.2004 р., №1293 від 27.12.2005 р., №654 від 16.07.2008 р. колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
В даному випадку мають враховуватися засади пріоритетності Законів України над урядовими нормативними актами та вимоги ст. 92 Конституції України, згідно якої виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина (п.1) та основи соціального захисту (п.6).
Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року №9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.
Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Згідно приписам ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Таким чином, колегія суддів приходить до однозначного висновку про правомірність доводів суду першої інстанції про наявність у позивача права на перерахунок та виплату пенсій у розмірах, визначених ст.ст.50,54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Доводи апеляційної скарги не спростовують законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, яка прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 197, 198, 200, 205, 206, КАС України, cуд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області залишити без задоволення, а постанову Олевського районного суду Житомирської області від "16" травня 2011 р. без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя І.Ф.Бондарчук
судді: І.Г. Охрімчук С.М.Хаюк
Роздруковано та надіслано:
1- в справу
2 - позивачу ОСОБА_4 АДРЕСА_1
3- відповідачу Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області вул.Свято-Миколаївська , 31,м.Олевськ,Житомирська область,11001