Справа № 1019/2413/12
2/1019/802/12
Іменем України
29 жовтня 2012 року Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді Овдієнко К.М.
при секретарі Домантович О.П.
з участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3»яненка О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Переяславі-Хмельницькому
справу за позовом ОСОБА_1 до Державної організації "Лісове господарство "Білоозерське" про визнання наказу частково недійсним, стягнення компенсації за невикористану відпустку та моральної шкоди , -
встановив:
Позивач просить визнати частково недійсним наказ директора Державної організації "Лісове господарство "Білоозерське" № 12/56-К від 26.06.2012 р. про поновлення його на посаді заступника директора в частині строку поновлення на роботі; зобов"язати відповідача внести зміни до цього наказу, зазначивши дату поновлення на роботі 01.06.2010 р. замість 26.06.2012 р.; стягнути з відповідача на його користь компенсацію за невикористану відпустку за період з 01.06.2010 р. до 26.06.2012 р. та 5000 грн. моральної шкоди.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що згідно з рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду від 09.09.2011 року його поновлено на роботі з 01.06.2010 року. Тривалий час дане рішення суду не виконувалося, що стало підставою для його звернення до органів прокуратури. 26.06. 2012 р. відповідач видав наказ про поновлення його на роботі, але не з дати звільнення, а з дня видачі наказу. Окрім цього відповідач не виплатив йому компенсації за невикористані дні відпустки тривалістю 58 днів. Моральну шкоду позивач обґрунтовує умисним тривалим невиконанням рішення суду в результаті чого він переніс нервові потрясіння, моральні страждання, що негативно вплинуло на стан його здоров»я.
В судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_2 вимоги підтримали.
Представник відповідача ОСОБА_3»яненко О.В. позов в частині зміни дати поновлення на роботі визнав в повному обсязі та надав суду копію наказу про внесення змін до наказу про поновлення на роботі позивача. В частині виплати компенсації за невикористану відпустку позов визнав частково, зазначивши, що розмір компенсації менший вказаного в позові. Проти стягнення моральної шкоди заперечує в повному обсязі, вважаючи вимоги в цій частині необґрунтованими.
З письмових доказів, які маються в матеріалах справи встановлені такі обставини.
Згідно з рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду від 09.09.2011 р. позивача ОСОБА_1 поновлено на посаді заступника директора Державної організації «Лісове господарство «Білоозерське» з 01.06.2010 року та стягнуто на його користь компенсацію за вимушений прогул.
На підставі зазначеного судового рішення наказом директора Державної організації «Лісове господарство «Білоозерське» від 26.06.2012 р. № 12/56-К ОСОБА_1 поновлено на посаді заступника директора з 26 червня 2012 року. Внесено відповідний запис в його трудову книжку під № 27.
Наказом № 12/91-К від 24.10.2012 р. внесено зміни до наказу від 26.06.2012 р. № 12/56-К в частині дати поновлення на роботі ОСОБА_1 , а саме: 26.06.2012 року змінено на 01.06.2010 року.
Сторонами визнаються обставини, що компенсація за вимушений прогул позивачеві виплачена. За ухвалами суду стягувався середній заробіток за затримку виконання рішення суду про поновлення на роботі. При цьому компенсація за невикористану відпустку за період з 01.06.2010 р. по 26.06.2012 р. позивачеві не виплачена.
З трудової книжки позивача вбачається, що 28.08.2012 р. його звільнено з роботи у зв»язку із скороченням штату працівників.
Після поновлення на роботі позивач хворів з 26.07.2012 р. по 10.08.2012 р. включно, про що свідчать копії листків непрацездатності №№ 629183,609574.
Згідно з наданою відповідачем довідкою від 15.10.2012 р. № 16/72-238 середньомісячна заробітна плата позивача за цей період становить 2193 грн. 69 коп., середньоденна - 70 грн. 76 коп. Тривалість його щорічної відпустки - 28 календарних днів.
Позивач не використав відпустку за період з 01.06.2010 р. по 26.06.2012 р. (25 місяців). Виходячи з тривалості щорічної відпустки (28 календарних днів) йому не виплачена компенсація за 58 днів відпустки.
З наданого відповідачем розрахунку вбачається, що позивач фактично працював у червні 2012 р. - 4 дні, в липні - 18 днів, загалом - 22 дні. Виходячи з розміру заробітної плати за два місяці перед звільненням середньоденна зарплата позивача становить 99 грн.71 коп.
Правовідносини, які виникли між сторонами регулюються ст.ст.82,235,236,237-1 КЗпП України.
Згідно з ч.5 ст.235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
В ст. 236 КЗпП України визначено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Відповідно до ст. 82 КЗпП України до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку зараховується, зокрема, час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно з законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково ( в тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу).
Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику, відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв"язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Суд дійшов до висновку, що відповідач безпідставно тривалий час не виконував рішення суду про поновлення позивача на роботі; з порушенням вимог трудового законодавства вказав дату його поновлення на посаді, виправивши цю помилку лише після звернення позивача до суду. Окрім цього, при звільненні з роботи позивача не виплатив йому компенсацію за 58 днів невикористаної відпустки.
Приймаючи до уваги добровільне задоволення відповідачем вимог позивача щодо зміни дати поновлення його на роботі , суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позову в цій частині.
Позовні вимоги в частині стягнення компенсації за невикористану відпустку підлягають задоволенню в повному обсязі.
Визначаючи розмір належної позивачеві компенсації, суд виходив з того, що позивачеві при звільненні з роботи не виплачена компенсація за 58 календарних днів; середньоденний заробіток за останні два місяці роботи позивача перед звільненням становить 99,71 грн. (406,78+1786,91=2193,69):22 дні). Таким чином загальний розмір компенсації мав становити 5783 грн.18 коп. ( 99,71х58).
Оскільки позивач розмір своїх вимог не збільшив, позов, відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України, задовольняється в межах заявлених вимог.
Судом встановлено, що в результаті неправомірних дій відповідача порушені законні права позивача на негайне поновлення його на роботі на підставі судового рішення, що призвело до моральних страждань, які виразилися в тому, що позивач вимушений був неодноразово звертатися до суду за стягненням середнього заробітку за час затримки. Ці обставини вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Враховуючи характер і тривалість правопорушення, яке відбулося з вини відповідача, глибину моральних страждань заподіяних позивачеві з його вини, виходячи з засад розумності і справедливості, суд визначає розмір відшкодування моральної шкоди 2000 грн.
Судові витрати у справі складаються з судового збору в розмірі 321,90 грн. (107,3+214,60).
Приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволені частково відповідачем вже після звернення до суду, з нього підлягає стягненню на користь держави судовий збір за вимоги немайнового характеру (107,3 грн.) та пропорційно до задоволених вимог 69,23 % судового збору за вимоги майнового характеру в розмірі 148,57 грн. (214,6х69,23:100), а разом 255,87 грн. (107,3+148,57).
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п 1) ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».
На підставі ст.ст. 82,235,236,237-1 КЗпП України, керуючись ст.ст.10,11,60, 212,213,214 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Державної організації "Лісове господарство "Білоозерське" про визнання наказу частково недійсним, стягнення компенсації за невикористану відпустку та моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з Державної організації "Лісове господарство "Білоозерське" на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку за період з 01.06.2010 року по 26.06.2012 р. в розмірі 4750 (чотири тисячі сімсот п»ятдесят) грн.20 коп. та 2000 (дві тисячі) грн. моральної шкоди, а разом 6750 (шість тисяч сімсот п»ятдесят) грн.20 коп.
Зазначені суми присуджуються без утримання прибуткового податку і інших обов"язкових платежів.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державної організації "Лісове господарство "Білоозерське" на користь держави судовий збір в розмірі 255 (двісті п»ятдесят п»ять) грн. 87 коп.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано в установлений строк.
У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Головуючий суддя