Справа № 2а/1770/3714/2012
24 жовтня 2012 року м. Рівне
Суддя Рівненського окружного адміністративного суду Кравчук Т.О., при секретарі судового засідання Чередняка В.В.,
за участю:
представника позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - Троянчука Д.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_3
до Державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
До Рівненського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_3 з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:
від 11.09.2012 року №0003521742, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах на суму 24735,87 грн., з яких: 21014,05 грн. - за основним платежем; 3721,82 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;
від 11.09.2012 року №00035317442, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності на суму 18227,70 грн., з яких: 14582,16 грн. - за основним платежем; 3645,54 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
В основу визначення податкових зобов'язань згідно із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями податковим органом покладено дані акта перевірки про неправомірне віднесення позивачем до складу валових витрат коштів, сплачених контрагентам за поставку товарів (вторсировина поліамід, поліетилен, поліетилен вторинний), та формування податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок сум податку, сплачених позивачем контрагентам у складі ціни вказаних товарів, оскільки, на думку посадових осіб податкового органу, ніякі товари контрагентами фактично не поставлялись, позивач не мав мети дійсного придбання товарів, а правочини уклав з метою мінімізації податкових зобов'язань. Підставами для таких висновків податкового органу були акти перевірок податковими органами контрагентів позивача, за результатами яких податковими органами зроблені висновки про укладання зазначеними контрагентами цивільно-правових відносин та проведення безтоварних операцій, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту. Крім того, у ході перевірки позивача податковим органом визначено як неправомірне включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченого у ціні придбаного товару (комплектів металоконструкцій), який не призначався для використання у господарській діяльності позивача, та неправомірне віднесення до складу валових витрат сплаченого позивачем земельного податку, оскільки дані витрати не пов'язані з отриманням доходу від підприємницької діяльності позивача.
Таким чином, укладені правочини з контрагентами, на думку податкового органу, є нікчемними і такими, що порушують інтереси держави та суспільства, а формування валових витрат та податкового кредиту здійснено позивачем неправомірно і це призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю та податку на додану вартість.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає висновки податкового органу безпідставними, оскільки операції з придбання товарів мали реальний характер - товари доставлені контрагентами в повному обсязі й оплачені позивачем, а використання придбаного товару та земельної ділянки у господарській діяльності позивача підтверджується належними документами. Зазначені факти підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у податковому обліку і податковій звітності, наявними документами, а тому податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю та податку на додану вартість визначені позивачем правильно. Таким чином, позивач просив суд податкові повідомлення-рішення визнати протиправними і скасувати.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.
Відповідач проти позову заперечував, обґрунтовуючи заперечення тим, що вважає податкові повідомлення-рішення правомірними, просив суд у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
ОСОБА_3 зареєстрований як фізична особа-підприємець 07.04.1992 року виконавчим комітетом Рівненської міської ради, з 29.05.1998 року перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у м. Рівне, як платник податку на додану вартість з 21.05.1999 року, з 01.01.2012 року є платником єдиного податку.
Основним видом діяльності позивача є виробництво інших виробів з пластмаси; виробництво плит, штаби, труб та профілів з пластмас; здавання в оренду власного нерухомого майна; інші види оптової торгівлі. Основні види продукції, що реалізується: заглушки, мірні стаканчики, втулки, ніжки меблеві. Як пояснив у судовому засіданні представник позивача, сировиною для виробництва зазначеної продукції є поліетилен та поліамід, а постачальниками вищевказаних товарів є Товариство з обмеженою відповідальністю "Профіт Голд", Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Валкер", Товариство з обмеженою відповідальністю "Захист Центр Плюс".
У серпні 2012 року посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 30.06.2012 року (акт перевірки від 27.08.2012 року №234/17-117/НОМЕР_1).
За результатами перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем:
пункту 138.2 статті 138, пункту 177.2, пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, що призвело до заниження оподатковуваного доходу за 2011 рік на 97215,60 грн., в результаті чого донараховану суму податку на доходи фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю - 14582,16 грн.;
абзацу 6 пункту 6 статті 128 Господарського кодексу України від 16.01.200 року №436-IV та пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, чим встановлено неналежне ведення обліку доходів та витрат, що виявилось у незаповненні граф "Витрати" та "Чистий дохід" у книзі обліку доходів та витрат;
пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 199.1 статті 199 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, що призвело до заниження податку на додану вартість у періоді, який перевірявся, на загальну суму 21014,05 грн., в тому числі по періодах: у березні 2011 року - на суму 6130,80 грн.; у жовтні 2011 року - на суму 4429,86 грн.; у листопаді 2011 року - на суму 10453,39 грн.
Висновки посадових осіб податкового органу про порушення позивачем вимог законодавства ґрунтуються на припущенні, що правочини, укладені, між позивачем і Товариством з обмеженою відповідальністю "Профіт Голд", Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Валкер", Товариством з обмеженою відповідальністю "Захист Центр Плюс", є нікчемними і такими, що суперечать інтересам держави і суспільства, оскільки, позивачем перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, призвело до втрат державного бюджету.
Такий висновок посадових осіб податкового органу базується на результатах перевірок, відображених у акті від 01.06.2012 року №708/22-00/37868142 від Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби про результати позапланової документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Валкер" щодо правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 06.10.2011 року по 30.04.2012 року, відповідно до якого встановлено, що правочин, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Валкер" та контрагентами покупцями та постачальниками в період з 06.10.2011 року по 30.04.2012 року має ознаки нікчемності; у акті від 30.01.2012 року №19/232/34423651 від Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання Товариства з обмеженою відповідальністю "Захист Центр Плюс" щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами, їх реальності та повноти відображення в обліку за період жовтень - грудень 2011 року, відповідно до якого встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Кабельпласт" здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам та без мети реального настання правових наслідків та з метою заниження об'єкта оподаткування, несплати податків; а також даних автоматизованого співставлення податкової звітності з податку на додану вартість по Товариству з обмеженою відповідальністю "Профіт Голд" за березень 2011 року, на основі яких податковим органом встановлено фіктивність цивільно-правових відносин та проведення безтоварних операцій з контрагентами.
Також, за результатом перевірки податковим органом зроблено висновок про неправомірне включення до складу валових витрат позивача сплачену суму земельного податку у розмірі 14316,00 грн., оскільки до складу витрат приватного підприємця можливе включення сум сплачених податків як по рухомому, та і по нерухомому майну за умови використання їх в господарській діяльності, та зареєстрованих лише на суб'єкта господарювання, а не на приватну особу, а отже дані витрати, на думку відповідача, не пов'язані з отриманням доходу від підприємницької діяльності позивача.
Крім того, відповідачем зроблено висновок про неправомірне віднесення до податкового кредиту 4433,33 грн. суми сплаченого податку на додану вартість під час придбання п'яти комплектів металоконструкцій у Науково-виробничого і комерційного Приватного підприємства "Оберон", оскільки даний товар не призначався для використання в господарській діяльності позивача, а отже зазначена сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням, не включається до складу податкового кредиту за відповідний період.
За результатами перевірки позивача Державною податковою інспекцією у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби прийнято податкові повідомлення-рішення:
від 11.09.2012 року №0003521742, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах на суму 24735,87 грн., з яких: 21014,05 грн. - за основним платежем; 3721,82 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;
від 11.09.2012 року №00035317442, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності на суму 18227,70 грн., з яких: 14582,16 грн. - за основним платежем; 3645,54 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.
З приводу господарських операцій з придбання товарів у Товариства з обмеженою відповідальністю "Профіт Голд" судом встановлено наступне.
Згідно з довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Товариство з обмеженою відповідальністю "Профіт Голд" є юридичною особою, що зареєстрована 26.10.2010 року Солом'нською районною у місті Києві державною адміністрацією, згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Товариство з обмеженою відповідальністю "Профіт Голд" стан юридичної особи - зареєстрована, дата реєстрації рішення засновників (учасників) або уповноважених ними органів про припинення юридичної особи: відомості відсутні.
У березні 2011 року позивач придбав у Товариства з обмеженою відповідальністю "Профіт Голд" товар - вторсировину поліамід в кількості 1,965 тонн на загальну суму 36784,81 грн. в т.ч. ПДВ 6130,80 грн. Підтвердженням здійснення вказаної господарської операції є видаткова накладна №РН-011502 від 17.03.2011 року та податкова накладна №8 від 15.03.2011 року. Розрахунки за придбаний Позивачем товар з Товариством з обмеженою відповідальністю "Профіт Голд" було здійснено в безготівковій формі платіжним дорученням №34 від 15.03.2011 року, кредиторська заборгованість у позивача з вказаним контрагентом відсутня.
Як пояснив позивач, зазначений товар було отримано позивачем особисто у місті Києві. Доставку товару до міста Рівне було здійснено фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6, який зареєстрований як фізична особа-підприємець 25.12.2006 року Виконавчим комітетом Рівненської міської ради та має ліцензію на перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування та здійснював такий вид господарської діяльності як внутрішні перевезення вантажів (копія ліцензії наявна в матеріалах справи). Оскільки вказаний суб'єкт підприємницької діяльності у 2011 році перебував на спрощеній системі оподаткування (сплачував єдиний податок), то позивач оплатив послуги перевізника готівкою та не відносив їх до витрат і не відображав у обліку.
На підтвердження факту поставки товару позивач надав суду наступні первинні фінансово-господарські документи:
видаткову накладну від 17.03.2011 року №РН-011502 на суму 36784,81 грн. в т.ч. ПДВ 6130,80 грн., підписану уповноваженою особою Товариства з обмеженою відповідальністю "Профіт Голд" і позивачем;
товарно-транспортну накладну від 17.03.2011 року №17/03 про транспортування вторсировини поліаміду в кількості 1,965 тонн на загальну суму 36784,81 грн., в якій зазначено вантажовідправником Товариство з обмеженою відповідальністю "Профіт Голд", вантажоодержувач - ОСОБА_3
облікову картку руху матеріальних цінностей по складу - картку субконто ТМЦ Поліамід вторинний за період з 17.03.2011 року по 31.12.2011 року, що відображує оприбуткування придбаного товару в складському обліку;
платіжне доручення від 15.03.2011 року №34 про сплату Товариству з обмеженою відповідальністю "Профіт Голд" 36784,81 грн. за полімерні матеріали.
В оплату за придбані товари позивач перерахував на рахунок Товариству з обмеженою відповідальністю "Профіт Голд" кошти на загальну суму 36784,81 грн., у тому числі ПДВ - 6130,80 грн., факт перерахування коштів підтверджується копіями банківських виписок по рахунку позивача, що містяться у матеріалах справи.
На підтвердження розрахунків та сплати у складі ціни послуг сум податку на додану вартість за вказаною господарською операцією позивач отримав від Товариства з обмеженою відповідальністю "Профіт Голд" податкову накладну від 15.03.2011 року №8 на вторсировину поліамід в кількості 1,965 тонн на загальну суму 36784,81 грн. в т.ч. ПДВ 6130,80 грн., підписану уповноваженою особою Товариства з обмеженою відповідальністю "Профіт Голд", та зареєстровану в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних до декларації з податку на додану вартість за березень 2011 року за порядковим №5 (копії наявні в матеріалах справи).
Позивач надав суду документи, що підтверджують використання придбаного товару в господарській діяльності позивача, а саме: калькуляції вартості виробництва продукції від 17.05.2011 року № КА-0000049, від 20.06.2011 року № КА-0000009, № КА-0000010, від 05.07.2011 року № КА-0000011, від 08.07.2011 року № КА-0000012, № КА-0000013, від 14.07.2011 року № КА-0000053, від 22.08.2011 року № КА-0000014, № КА-0000057, від 16.09.201 року № КА-0000016, № КА-0000058, від 11.10.2011 року № КА-0000015, № КА-0000017, від 21.10.201 року № КА-0000018, від 09.11.2011 року № КА-0000060, від 27.12.2011 року № КА-0000019, відповідно до яких поліамід вторинний використовувався у виробництві ручок ТН, гвинтів регулюючих М 10 х 80 мм, ніжок меблевих М 10 х 40 мм.
Позивач також надав суду документи, що підтверджують подальшу реалізацію зазначених товарів, виготовлених з використанням продукції придбаної у Товариства з обмеженою відповідальністю "Профіт Голд", Приватному акціонерному товариству "Агроресурс":
видаткові накладні від 17.05.2011 року № РН-0000018, від 20.06.2011 року № РН-0000027, від 05.07.2011 року № РН-0000033, від 08.07.2011 року № РН-00000034, від 14.07.2011 року № РН-0000035, від 22.08.2011 року № РН-0000043, від 16.09.2011 року № РН-0000049, № РН-0000050, від 11.10.2011 року № РН-0000053, від 21.10.2011 року № РН-0000057, від 09.11.2011 року № РН-0000061, від 01.12.2011 року № РН-0000070, від 27.12.2011 року № РН-0000075;
податкові накладні від 17.05.2011 року №2, від 20.06.2011 року №6, від 05.07.2011 року №1, від 08.07.2011 року №2, від 14.07.2011 року №3, від 22.08.2011 року №4, від 16.09.2011 року №3, №4, від 11.10.2011 року №2, від 21.10.2011 року №3, від 09.11.2011 року №3, від 01.12.2011 року №1, від 27.12.2011 року №7;
товарно-транспортні накладні про транспортування продукції від позивача до Приватного акціонерного товариства "Агроресурс" від 05.07.2011 року №1, від 08.07.2011 року №2, від 14.07.2011 року №3, від 22.08.2011 року №5, від 16.09.2011 року №6, №7, від 11.10.2011 року №9, від 21.10.2011 року №10, від 09.11.2011 року №11, від 01.12.2011 року №14, від 27.12.2011 року №16.
Згідно з даними акта перевірки від 27.08.2012 року №234/17-117/НОМЕР_1, що також не заперечувалось сторонами у судовому засіданні, витрати на оплату товарів включені позивачем до складу валових витрат у відповідному періоді та відображені у податкових деклараціях з податку на прибуток, а сума податку на додану вартість (6130,80 грн.) на підставі податкових накладних, виданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Профіт Голд", включена до складу податкового кредиту відповідного періоду, відображена у реєстрі отриманих податкових накладних, та відповідає даним податкових декларацій з податку на додану вартість позивача за відповідні періоди (березень, жовтень, листопад, грудень 2011 року).
З приводу господарських операцій з придбання товарів у Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Валкер" судом встановлено наступне.
Згідно з довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Валкер" є юридичною особою, що зареєстрована 04.10.2011 року Вишгородською районною державною адміністрацією Київської області, згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Валкер" стан юридичної особи - зареєстрована, дата реєстрації рішення засновників (учасників) або уповноважених ними органів про припинення юридичної особи: відомості відсутні.
У жовтні та листопаді 2011 року позивач придбав у Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Валкер" товар - поліетилен на загальну суму 36120,34 грн. Так, поставка поліетилену в кількості 1,25 тонн на суму 21600,00 грн. в т.ч. ПДВ 3600,00 грн., відбулася 28 жовтня 2011 року. Підтвердженням здійснення вказаної господарської операції є видаткова накладна № РН-0002801 від 28.10.2011 року та податкова накладна №2801 від 28.10.2011 року. Поставка поліетилену в кількості 0,825 тонн на суму 14520,34 грн. в т.ч. ПДВ 2420,06 грн., відбулася 25 листопада 2011 року. Підтвердженням здійснення вказаної господарської операції є видаткова накладна № РН-0002501 від 25.11.2011 року та податкова накладна №2501 від 25.11.2011 року. Розрахунки за придбаний позивачем товар з ТОВ "Компанія Валкер" було здійснено в безготівковій формі платіжним дорученням №196 від 31.10.2011 року та платіжним дорученням №226 від 30.11.2011 року, кредиторська заборгованість у позивача з вказаним контрагентом відсутня.
Як пояснив представник позивача, зазначений товар було отримано позивачем особисто та начальником виробництва Усачук І.В. у місті Києві. Доставку товару до міста Рівне було здійснено позивачем особисто на транспортному засобі Опель Мовано ВК 56-88 АІ, тому в нього відсутні товарно-транспортні накладні.
На підтвердження факту поставки товару позивач надав суду наступні первинні фінансово-господарські документи:
видаткову накладну від 28.10.2011 року №РН-0002801 на суму 21600,00 грн. в т.ч. ПДВ 3600,00 грн., підписану уповноваженою особою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Валкер" і позивачем; видаткову накладну від 25.11.2011 року № РН-0002501 на суму 14520,34 грн. в т.ч. ПДВ 2420,06 грн., підписану уповноваженою особою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Валкер" і позивачем;
облікову картку руху матеріальних цінностей по складу - картку рахунку ТМЦ Поліетилен ВТ за 4 квартал 2011 року, що відображує оприбуткування придбаного товару в складському обліку;
платіжне доручення від 31.10.2011 року №196 та платіжне доручення від 30.11.2011 року №226 про сплату Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія Валкер" 36120,34 грн. за полімерні матеріали.
В оплату за придбані товари позивач перерахував на рахунок Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія Валкер" кошти на загальну суму 36120,34 грн., у тому числі ПДВ 6020,06 грн., факт перерахування коштів підтверджується копіями банківських виписок по рахунку позивача, що містяться у матеріалах справи.
На підтвердження розрахунків та сплати у складі ціни послуг сум податку на додану вартість за вказаною господарською операцією позивач отримав від Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Валкер" податкову накладну від 28.10.2011 року №2801 на поліетилен ВТ в кількості 1,250 тонн на загальну суму 21600,0 грн. в т.ч. ПДВ 3600,00 грн., підписану уповноваженою особою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Валкер", та зареєстровану в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних до декларації з податку на додану вартість за жовтень 2011 року за порядковим №24; податкову накладну від 25.11.2011 року №2501 на поліетилен ВТ в кількості 0,825 тонн на загальну суму 14520,34 грн. в т.ч. ПДВ 2420,06 грн., підписану уповноваженою особою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Валкер", та зареєстровану в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних до декларації з податку на додану вартість за листопад 2011 року за порядковим №10 (копії наявні в матеріалах справи).
Позивач надав суду документи, що підтверджують використання придбаного товару в господарській діяльності позивача, а саме: калькуляції вартості виробництва продукції від 09.11.2011 року № КА-0000041, від 24.116.2011 року № КА-0000043, відповідно до яких поліетилен ВТ використовувався у виробництві мірних стаканів V-50 мл та мірних стаканів V-30 мл.
Позивач також надав суду документи, що підтверджують подальшу реалізацію зазначених товарів, виготовлених з використанням продукції придбаної у Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Валкер", Товариству з обмеженою відповідальністю науково-виробничій фірмі "ВАССМА":
видаткові накладні від 24.11.2011 року № РН-0000068, від 09.11.2011 року № РН-0000063;
податкові накладні від 02.11.2011 року №1, від 03.11.2011 року №2, від 11.11.2011 року №6, від 16.11.2011 року №7, від 23.11.2011 року №10, від 24.11.2011 року №13.
Згідно з даними акта перевірки від 27.08.2012 року №234/17-117/НОМЕР_1, що також не заперечувалось сторонами у судовому засіданні, витрати на оплату товарів включені позивачем до складу валових витрат у відповідному періоді та відображені у податкових деклараціях з податку на прибуток, а сума податку на додану вартість (361230,34 грн.) на підставі податкових накладних, виданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Валкер", включена до складу податкового кредиту відповідного періоду, відображена у реєстрі отриманих податкових накладних, та відповідає даним податкових декларацій з податку на додану вартість позивача за відповідний період.
З приводу господарських операцій з придбання товарів у Приватного підприємства "Захист Центр Плюс" судом встановлено наступне.
Згідно з довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Приватне підприємство "Захист Центр Плюс" є юридичною особою, що зареєстрована 08.06.2006 року Голосіївською районною у місті Києві державною адміністрацією, згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Приватне підприємство "Захист Центр Плюс" стан юридичної особи - зареєстрована, дата реєстрації рішення засновників (учасників) або уповноважених ними органів про припинення юридичної особи: відомості відсутні.
У жовтні 2011 року позивач придбав у Приватне підприємство "Захист Центр Плюс" товар - поліетилен вторинний на загальну суму 26579,16 грн. Так, у жовтні було здійснено поставку поліетилену вторинного в кількості 1,5608 тонн на загальну суму 18479,16 грн. в т.ч. ПДВ 3079,86 грн., підтвердженням здійснення вказаної господарської операції є видаткова накладна № ЗЦП-0001342 від 31.10.2011 року та податкова накладна №159 від 28.10.2011 року, а також поставку поліетилену вторинного в кількості 0,6841 тонн на загальну суму 8100,00 грн. в т.ч. ПДВ 1350,00 грн., підтвердженням здійснення якої є видаткова накладна № ЗЦП-0001342 від 31.10.2011р. та податкова накладна №170 від 31.10.2011 року. Розрахунки за придбаний позивачем товар з Приватним підприємством "Захист Центр Плюс" було здійснено в безготівковій формі платіжним дорученням №191 від 28.10.2011 року та платіжним дорученням №195 від 31.10.2011 року, кредиторська заборгованість у позивача з вказаним контрагентом відсутня.
Як пояснив представник позивача, зазначений товар було отримано позивачем особисто та начальником виробництва Усачук І.В. у місті Києві. Доставку товару до міста Рівне було здійснено позивачем особисто на транспортному засобі Опель Мовано ВК 56-88 АІ, тому в нього відсутні товарно-транспортні накладні.
На підтвердження факту поставки товару позивач надав суду наступні первинні фінансово-господарські документи:
видаткову накладну від 31.10.2011 року № ЗЦП-0001342 на суму 26579,16 грн. в т.ч. ПДВ 4429,86 грн., підписану уповноваженою особою Приватного підприємства "Захист Центр Плюс" і позивачем;
облікову картку руху матеріальних цінностей по складу - картку рахунку ТМЦ Поліетилен вторинний за 4 квартал 2011 року, що відображує оприбуткування придбаного товару в складському обліку;
платіжне доручення 28.10.2011 року №191 та від 31.10.2011 року №195 про сплату Приватному підприємству "Захист Центр Плюс" 26579,16 грн. за полімерні матеріали.
В оплату за придбані товари позивач перерахував на рахунок Приватному підприємству "Захист Центр Плюс" кошти на загальну суму 26579,16 грн., у тому числі ПДВ 4429,86 грн., факт перерахування коштів підтверджується копіями банківських виписок по рахунку позивача, що містяться у матеріалах справи.
На підтвердження розрахунків та сплати у складі ціни послуг сум податку на додану вартість за вказаною господарською операцією позивач отримав від Приватному підприємству "Захист Центр Плюс" податкову накладну від 31.10.2011 року №170 на поліетилен втор. в кількості 0,68416 тонн на загальну суму 8100,00 грн. в т.ч. ПДВ 1350,00 грн., підписану уповноваженою особою Приватного підприємства "Захист Центр Плюс", та зареєстровану в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних до декларації з податку на додану вартість за жовтень 2011 року за порядковим №29; податкову накладну від 28.10.2011 року №159 на поліетилен втор. в кількості 1,5608 тонн на загальну суму 18479,16 грн. в т.ч. ПДВ 3079,86 грн., підписану уповноваженою особою Приватного підприємства "Захист Центр Плюс", та зареєстровану в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних до декларації з податку на додану вартість за жовтень 2011 року за порядковим №23 (копії наявні в матеріалах справи).
Позивач надав суду документи, що підтверджують використання придбаного товару в господарській діяльності позивача, а саме: калькуляції вартості виробництва продукції від 09.11.2011 року № КА-0000041, від 24.116.2011 року № КА-0000043, відповідно до яких поліетилен ВТ використовувався у виробництві мірних стаканів V-50 мл та мірних стаканів V-30 мл.
Позивач також надав суду документи, що підтверджують подальшу реалізацію зазначених товарів, виготовлених з використанням продукції придбаної у Приватного підприємства "Захист Центр Плюс", Товариству з обмеженою відповідальністю науково-виробничій фірмі "ВАССМА":
видаткові накладні від 24.11.2011 року № РН-0000068, від 09.11.2011 року № РН-0000063;
податкові накладні від 02.11.2011 року №1, від 03.11.2011 року №2, від 11.11.2011 року №6, від 16.11.2011 року №7, від 23.11.2011 року №10, від 24.11.2011 року №13.
Згідно з даними акта перевірки від 27.08.2012 року №234/17-117/НОМЕР_1, що також не заперечувалось сторонами у судовому засіданні, витрати на оплату товарів включені позивачем до складу валових витрат у відповідному періоді та відображені у податкових деклараціях з податку на прибуток, а сума податку на додану вартість (4429,86 грн.) на підставі податкових накладних, виданих Приватним підприємством "Захист Центр Плюс", включена до складу податкового кредиту відповідного періоду, відображена у реєстрі отриманих податкових накладних, та відповідає даним податкових декларацій з податку на додану вартість позивача за відповідний період.
Щодо виключенні зі складу валових витрат позивача сплаченого земельного податку у сумі 14316,00 грн. судом встановлено таке.
Представник позивача пояснив, що 05 вересня 2012 року позивачем як суб'єктом підприємницької діяльності було сплачено земельний податок у сумі 13186,03 грн. відповідно до платіжного доручення №150 та 1130,00 грн. згідно квитанції №35 за земельну ділянку несільськогосподарського призначення придбану у власність відповідно до Договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 07.09.2004 року між Управлінням комунальної власності Рівненської міської ради та суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_3 та призначену згідно умов зазначеного Договору для реконструкції та обслуговування підсобного корпусу, будівлі овочесховища та будівлі вагової під цех з виробництва пластмасових виробів і цех з виробництва поліетиленової плівки та виготовлення пінопласту.
На підтвердження внесення суми земельного податку приватним підприємцем ОСОБА_3 за земельну ділянку, яка використовується у господарській діяльності позивача представник позивача надав суду наступні документи:
копію договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 07.09.2004 року, укладеного між Управлінням комунальної власності Рівненської міської ради та суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_3 (із зазначенням статусу позивача в якості суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи);
копії державних актів на право власності на земельні ділянки серії ЯЛ №412115, ЯЛ №412116, ЯЛ №412117, серії ЯЛ №412118, серії ЯЛ №412119, серії ЯЛ №412120 із зазначенням як підстави видачі посилання на вищевказаний договір купівлі-продажу земельної ділянки від 07.09.2004 року;
копію платіжного доручення №150 від 05.09.2011 року по сплату 13186,03 грн. з призначенням платежу в оплату земельного податку; та копію квитанції №35 від 05.09.2011 року про сплату 1130,00 грн. земельного податку.
Оцінюючи обставини справи в частині сплаченого позивачем земельного податку, суму якого відповідач виключив зі складу валових витрат позивача, то суд зазначає, що оскільки відповідно до умов договору купівлі-продажу позивач придбав земельну ділянку загальною площею 5220 кв.м. для реконструкції та обслуговування підсобного корпусу, будівлі овочесховища та будівлі вагової під цех з виробництва пластмасових виробів і цех з виробництва поліетиленової плівки та виготовлення пінопласту, а державні акти на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №412115, ЯЛ №412116, ЯЛ №412117, серії ЯЛ №412118, серії ЯЛ №412119, серії ЯЛ №412120 видані на підставі вищезазначеного договору купівлі-продажу земельної ділянки від 07.09.2004 року та містять зазначення цільового призначення земельних ділянок відповідно до умов договору купівлі-продажу, а також беручи до уваги те, що основним видом діяльності позивача є виробництво виробів з пластмаси; виробництво плит, штаби, труб та профілів з пластмас, то суд прийшов до висновку, що використання вищезазначених земельних ділянок, на яких розташоване виробництво по виготовленню пластмасових виробів, поліетиленової плівки та пінопласту, є таким, що безпосередньо пов'язане із господарською діяльністю позивача, а витрати по сплаті земельного податку за земельні ділянки, на яких розміщено виробництво є безпосередньо пов'язаними з отриманням доходу від цього виробництва, а тому земельний податок в сумі 14316,03 грн. позивач правомірно включив до складу операційних витрат у 2011 році.
Крім того, факт використання при здійсненні господарської діяльності саме земельних ділянок, на які видані державні акти на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №412115, ЯЛ №412116, ЯЛ №412117, серії ЯЛ №412118, серії ЯЛ №412119, серії ЯЛ №412120, та які розташовані за адресою: м. Рівне, вул. Дворецька, 89 з призначенням: для реконструкції та обслуговування підсобного корпусу, будівлі овочесховища та будівлі вагової під цех з виробництва пластмасових виробів, зафіксовано відповідачем у акті перевірки від 27.08.2012 року №234/17-117/НОМЕР_1 (стор. 25 акту). При цьому, порушень вимог розділу ХІІІ Податкового кодексу від 02.12.2010 року №2755-VI відповідачем не встановлено.
Відповідно до статті 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, та інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Так, відповідно до п.138.10.4 ст.138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI інші операційні витрати включають, зокрема, суми нарахованих податків та зборів, установлених цим Кодексом.
При цьому суд зазначає, що зазначення у державних актах на право власності на земельні ділянки прізвища, ім'я та по батькові позивача без конкретизації його статусу як суб'єкта підприємницької діяльності жодним чином не спростовує придбання товару для використання у господарській діяльності підприємця, у зв'язку з чим визначення позивачу податкового зобов'язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями є неправомірними. Відповідна правова позиція висловлена у постанові Верховного суду України від 3 липня 2012 року.
Таким чином, включення до складу операційних витрат відповідно до п.138.10.4 ст.138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI суми нарахованого та сплаченого земельного податку у 2011 році є правомірним.
Що ж до господарської операції з придбання товарів у Науково-виробничого і комерційного Приватного підприємства "Оберон" судом встановлено наступне.
У листопаді 2011 року позивач придбав у Науково-виробничого і комерційного Приватного підприємства "Оберон" товар - п'ять комплектів металоконструкцій на загальну суму 26600,00грн. (в т.ч. ПДВ 4433,33грн.). На підтвердження поставки металоконструкцій у кількості п'яти комплектів на суму 26600,00 грн. в т.ч. ПДВ 4433,33 грн. позивач надав видаткову накладну № РН-000068 від 14.12.2011 року та податкову накладну від 30.11.2011 року №12. Розрахунок за придбаний товар позивач провів у безготівковій формі платіжним дорученням №225 від 30.11.2011 року на суму 20000,00 грн. та платіжним дорученням №227 від 30.11.2011 року на суму 6600,00 грн.
За поясненнями представника позивача вказані металоконструкції були придбані з метою усилення другого поверху будівлі складського приміщення В-1, що належить позивачу на праві власності та використовується у підприємницькій діяльності. На підтвердження такого використання придбаного товару позивач надав акт на списання матеріалів за квітень 2012 року, складений 30 квітня 2012 року та підписаний позивачем, начальником виробництва Усачуком І.В. та наладчиком агрегатних та спецстанків ОСОБА_8 Згідно вказаного акта ремонт проводився власними силами позивача. За таких обставин суд прийшов до висновку, що закупівля матеріалу для проведення технічного ремонту складського приміщення, що використовується в господарській діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, є безпосередньо пов'язаним із господарською діяльністю платника, а отже сума податку на додану вартість, сплачена в ціні такого товару за правилами статті 198 Податкового кодексу від 02.12.2010 року №2755-VI може бути включена до податкового кредиту відповідного періоду, а саме за листопад 2011 року.
Отже, сукупно за операціями з придбання товарів у Товариства з обмеженою відповідальністю "Профіт Голд", Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Валкер", Товариства з обмеженою відповідальністю "Захист Центр Плюс", Науково-виробничого і комерційного Приватного підприємства "Оберон" та сплатою земельного податку позивач сформував валові витрати на загальну суму 97215,60 грн. та податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 21014,05 грн.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (ч. 2 ст. 215 ЦК України).
В силу статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Як вже зазначалось судом, податкові зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності та податку на додану вартість визначено позивачу у зв'язку з віднесенням до складу валових витрат коштів, сплачених контрагентам в оплату за придбані товари та суми земельного податку, а також формуванням за рахунок сум податку на додану вартість, сплачених контрагентам позивача у складі ціни придбаних товарів, податкового кредиту з податку на додану вартість. Оскільки, на думку податкового органу, ніякі товари фактично не постачались, угоди з їх придбання є нікчемними, а земельний податок сплачений за земельну ділянку, що не використовується у господарській діяльності позивача, тому формування валових витрат і податкового кредиту вчинено позивачем незаконно.
Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності тверджень податкового органу про безтоварність господарських операцій та факту не використання земельної ділянки у господарській діяльності позивача, що покладено в основу висновків про нікчемність правочинів та прийнятих податкових повідомлень-рішень, які оспорюються в даній справі.
Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Щодо операцій з придбання товарів у вищезазначених контрагентів, то як встановлено судом, факти надання позивачу товарів та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та у податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.
З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб, суд зазначає наступне.
Згідно із пунктом 177.2 статті 177 Податкового кодексу від 02.12.2010 року №2755-VI об'єктом оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Відповідно до пункту 177.4. статті 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.
Підпунктом 138.1. статті 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Так, згідно підпункту 138.1.1. пункту 138.1. статті 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
У відповідності до пункту 138.4. статті 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Згідно підпункту 138.10.4. пункту 138.10. статті 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI інші операційні витрати включають, поряд з іншим, суми нарахованих податків та зборів, установлених цим Кодексом.
В силу підпункту 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Однак, як встановлено під час судового розгляду, кошти сплачені позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю "Профіт Голд", Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія Валкер", Товариству з обмеженою відповідальністю "Захист Центр Плюс", Науково-виробничому і комерційному Приватному підприємству "Оберон" в оплату за надані товари, а також сплачена сума земельного податку, є пов'язаними з основною діяльністю позивача, а витрати підтверджуються документально.
Фактів порушення позивачем обмежень, установлених статтями 138, 1395 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI податковим органом суду не наведено і не доведено.
За недоведеності відповідачем того факту, що товари контрагентами не постачалися, а земельна ділянка не використовується у господарській діяльності позивача, висновки податкового органу про неправомірне формування позивачем валових витрат, та, як наслідок заниження податку на доходи фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльнісю є безпідставними.
Тому, податкове повідомлення-рішення від 11.09.2012 року №00035317442, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності на суму 18227,70 грн., з яких: 14582,16 грн. - за основним платежем; 3645,54 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями є протиправним і підлягає скасуванню.
З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 року (надалі - Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"), господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" факт здійснення господарських операцій фіксується первинними документами.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальну зміну майнового стану суб'єкта господарювання, яка фіксується шляхом складення контрагентами первинних документів.
Вимога щодо реальної зміни майнового стану суб'єкта господарювання кореспондує з положеннями розділів ІІІ, V Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (надалі - Податковий кодекс України), якими встановлено порядок формування платниками податків валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість та визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств і податком на додану вартість.
Відповідно до п. 138.1 ст. 138 розділу ІІІ Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, інших витрат, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Згідно пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 розділу ІІІ Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку та витрати банківських установ.
Пунктом 138.2 статті 138 розділу ІІІ Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
В силу вимог пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 розділу ІІІ Податкового кодексу України до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
В свою чергу, відповідно до пп. "а" п. 198.1 ст. 198 розділу V Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно з п. 198.2 ст. 198 розділу V Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.6 статті 198 розділу V Податкового кодексу України передбачено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Як вже зазначалось, до складу податкового кредиту позивач включив суми податку на додану вартість, сплачені ним у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), підтверджені податковими накладними.
Твердження податкового органу про відсутність факту поставки товарів (безтоварність господарської операції) у судовому засіданні були спростовані.
При цьому суд зазначає, що при дослідженні факту здійснення господарських операцій, що були підставою для формування витрат та податкового кредиту платника податків, оцінювати слід відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між конкретними контрагентами. В разі наявності у органу державної податкової служби інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи.
Це означає, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 199.1 статті 199 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, що призвело до заниження податку на додану вартість, є безпідставними, а тому, податкове повідомлення-рішення від 11.09.2012 року №0003521742, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах на суму 24735,87 грн., з яких: 21014,05 грн. - за основним платежем; 3721,82 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями є протиправним і підлягає скасуванню.
За наведених обставин позов підлягає задоволенню.
Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у сумі 429,64 грн. Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав.
Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору у сумі 429,64 грн. підлягають присудженню з державного бюджету на користь позивача.
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби:
від 11.09.2012 року №0003521742, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах на суму 24735,87 грн., з яких: 21014,05 грн. - за основним платежем; 3721,82 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;
від 11.09.2012 року №00035317442, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності на суму 18227,70 грн., з яких: 14582,16 грн. - за основним платежем; 3645,54 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача ОСОБА_3 сплачений судовий збір у сумі 429 (чотириста двадцать дев'ять) гривень 64 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Кравчук Т.О.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 29 жовтня 2012 року.