Справа № 0907/12044/2012 року
Провадження № 2-а/0907/1753/2012 року
04 вересня 2012 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд, Івано-Франківської області в складі:
головуючої-судді: ОСОБА_1
при секретарі с/з: ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області адміністративну справу
за позовом ОСОБА_3
до
проМолодшого сержанта ВДАІ Івано-Франківського МВ УМВС ОСОБА_4,
УДАІ УМВС в Івано-Франківській області
визнання протиправними дій щодо складення протоколу про адміністративне правопорушення
У судовому засіданні 04 вересня 2012 року відповідно до пункту 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частину Постанови.
ОСОБА_3 (надалі - також «Позивач») звернувся до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до Молодшого сержанта ВДАІ Івано-Франківського МВ УМВС ОСОБА_4 (надалі - також «Відповідач 1»), УДАІ УМВС в Івано-Франківській області (надалі - також «Відповідач 2») про визнання протиправними дій молодшого сержанта ВДАІ Івано-Франківського МВ УМВС ОСОБА_4 щодо складення протоколу про адміністративне правопорушення серії ВЕ № 240331 від 25 липня 2012 року; винести окрему ухвалу, якою зобов'язати ВДАІ Івано-Франківської області провести службове розслідування щодо неналежного виконання службових обов'язків Молодшим сержантом ВДАІ Івано-Франківського МВ УМВС ОСОБА_4
Позовні вимоги мотивовані тим, що при складенні протоколу про адміністративне правопорушення серії ВЕ № 240331 від 25 липня 2012 року Відповідачем 1 було порушено вимоги чинного законодавства України, не враховано всіх обставин, які підлягали врахуванню, та не досліджено всіх та достатніх належних доказів, які б підтверджували вину Позивача у вчиненні адміністративного правопорушенні.
На думку Позивача, у дорожньо-транспортній пригоді, яка відбулася у спірних правовідносинах, відсутня його вина, оскільки винним в даній пригоді ОСОБА_3 вважає іншу особу, щодо якої, за його словами, протоколу про адміністративне правопорушення складено не було.
Відповідач 1 - Молодший сержант ВДАІ Івано-Франківського МВ УМВС ОСОБА_4, - в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність, та просив відмовити в задоволенні позову.
Як зазначив в судовому засіданні Відповідач 1, при складенні протоколу про адміністративне правопорушення, він діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначений чинним законодавством України.
Прибувши на місце події, як вказав Відповідач 1, провівши відповідні заміри та склавши схему дорожньо-транспортної пригоди, ним було встановлено факт вини Позивача в даній пригоді, а тому для нього не було необхідності допитувати свідків та оглядати відеозапис на камері спостереження, яку облаштовано на автомобільній заправці, на території якої сталася пригода.
Відповідач 2 - УДАІ УМВС в Івано-Франківській області, - явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином, письмового відношення до заявлених позовних вимог суду не надіслав.
Згідно з частиною 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали та заслухавши пояснення Позивача, Відповідача 1, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області, -
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України визначено Правилами дорожнього руху, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (надалі - «Правила дорожнього руху»).
Відповідно до пункту 10.1 Правил дорожнього руху перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
Згідно з пунктом 10.11 Правил дорожнього руху у разі, коли траєкторії руху транспортних засобів перетинаються, а черговість проїзду не обумовлена цими Правилами, дати дорогу повинен водій, до якого транспортний засіб наближається з правого боку.
Частиною 1 статті 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі - також «КУпАП») встановлено відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Відповідно до статті 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Як встановлено Судом, 25 липня 2012 року Молодшим сержантом ВДАІ Івано-Франківського МВ УМВС ОСОБА_4 було складено Протокол про адміністративне правопорушення серія ВЕ1 № 240331, зі змісту якого вбачається, що громадянин ОСОБА_3 25 липня 2012 року близько 10 год. 40 хв., в м. Івано-Франківську по вул. Довженка на території АЗС «WOG», керуючи ТЗ Шевроле, н. АТ7650АХ, виїжджаючи із заправної колонки № 1, не дав дороги автомобілю, який рухався по території АЗС.
Згідно з частиною 1 статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Дії Відповідача 1 щодо складення вищевказаного Протоколу про адміністративне правопорушення серія ВЕ1 № 240331 від 25 липня 2012 року Позивач вважає протиправними та такими, що вчинено всупереч вимогам чинного законодавства України.
Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.
Крім того, Суд звертає увагу на те, що одним із принципів, яким повинні відповідати рішення, дія чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, є принцип обґрунтованості, закріплений в пункті 3 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, вчиненої дії чи допущеної бездіяльності, тобто прийняття рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб'єкта владних повноважень (в тому числі, при складенні протоколу про адміністративне правопорушення) враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень чи вчинення дій, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливі для особи рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень повинні бути мотивованими.
Так, Суд звертає увагу на те, що, розглядаючи питання про складення протоколу про адміністративне правопорушення, суб'єкт владних повноважень - відповідач, - повинен системно застосовувати положення законодавства та конкретних обставин кожної справи.
Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
У спірних правовідносинах при складенні протоколу про адміністративне правопорушення Відповідачем 1 було порушено принцип обґрунтованості дій суб'єкта владних повноважень, так як не було всебічно, повно і об'єктивно з'ясовано обставин справи, та не вирішено її в точній відповідності з законом.
Як випливає зі змісту Протоколу про адміністративне правопорушення серія ВЕ1 № 240331 від 25 липня 2012 року, до нього не внесено прізвищ та підписів свідків дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю Позивача. Крім того, до даного протоколу не долучено матеріалів відеофіксації з камер відеоспостереження, які обладнані на АЗС.
В судовому засіданні Позивач стверджував про те, що свідком даної події була особа, яка працює на АЗС «WOG» заправщиком та безпосередньо бачив спірну ситуацію, однак прохання Позивача допитати цю особу в якості свідка залишилося без задоволення Відповідачем 1.
Позивач також посилався на те, що на АЗС «WOG» ведеться постійна відеофіксація за допомогою камер спостереження, яку Позивач просив переглянути Відповідачу 1, однак дане прохання також залишилося без задоволення.
Відповідач 1 в судовому засіданні підтвердив той факт, що ним було відмовлено в допиті свідка та перегляді запису відеофіксації з тих підстав, що, на його думку, це було недоцільним, оскільки вина Позивача для нього була очевидною.
В той же час, Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем 1, як суб'єктом владних повноважень, не було виконано обов'язку щодо доведення правомірності вчинених ним дій щодо складення протоколу про адміністративне правопорушення щодо Позивача, оскільки не було надано Суду належних доказів, які б свідчили про вину Позивача у спірних правовідносинах.
Надана Відповідачем ОСОБА_5 дорожньо-транспортної пригоди не може вважатися належним доказом вини Позивача, оскільки зміст даної схеми не дає підстав стверджувати про такий факт.
Так, в судовому засіданні Позивач посилався на те, що після вчинення дорожньо-транспортної пригоди автомобіль іншого учасника даної пригоди з'їхав з місця події, а тому проведені інспектором заміри розташування автомобілів не відповідають дійсності.
Відповідачем 1, як суб'єктом владних повноважень, на якого Кодекс адміністративного судочинства України покладає обов'язок доведення правомірності вчинених дій, не було спростовано вищевказаних тверджень Позивача жодними засобами доказування.
Крім того, в судовому засіданні Позивач посилався на те, що при вирішенні питання про складення протоколу про адміністративне правопорушення щодо нього, Відповідач 1 повинен був застосовувати правило, закріплене в пункті 10.11 Правил дорожнього руху (правило черговості проїзду у випадку неврегульованості руху), оскільки станом на момент зіткнення Позивач не розпочинав рух, а продовжував рухатися.
Відповідач 1, який посилався на те, що в спірній ситуації підлягає застосуванню правило пункту 10.1 Правил дорожнього руху (яким закріплено обов'язок водія перед початком руху переконатися в його безпечності), не надав Суду належних доказів, які б свідчили про те, що на момент зіткнення Позивач лише розпочинав рух (чим могла б слугувати долучена до протоколу про адміністративне правопорушення відеофіксація).
При цьому, Суд також звертає увагу на вимоги пункту 6.1 Інструкції з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26 лютого 2009 року № 77, відповідно до якого у разі порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, на місці ДТП складається протокол про адміністративне правопорушення стосовно цих осіб, до якого додаються:
схема місця ДТП (додаток 7), що підписується особами, які брали участь в огляді, та працівником Державтоінспекції МВС;
пояснення учасників пригоди та свідків (у разі їх наявності);
показання технічних приладів та засобів фото- і відеоспостереження;
інші матеріали, які необхідні для прийняття рішення в справі.
Враховуючи все вищезазначене в сукупності, Суд приходить до висновку про те, що дії Відповідача 1 по складенню Протоколу про адміністративне правопорушення ВЕ 1 № 240331 є протиправними, оскільки при їх вчиненні Відповідачем 1 не було повно та всебічно досліджено обставини дорожньо-транспортної пригоди, як і не було досліджено всіх належних доказів, які б могли підтвердити вину ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення.
Стосовно вимоги Позивача про зобов'язання ВДАІ Івано-Франківської області провести службове розслідування щодо неналежного виконання службових обов'язків Молодшим сержантом ВДАІ Івано-Франківського МВ УМВС ОСОБА_4, суд звертає увагу на наступне.
За своєю правовою природою повноваження ВДАІ Івано-Франківської області щодо проведення службового розслідування щодо неналежного виконання службових обов'язків молодшим сержантом є дискреційним повноваженням даного державного органу.
Як випливає зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року (надалі - також «Рекомендація R (80)2») під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин 1
Таким чином, зобов'язання Відповідача 2 провести службове розслідування щодо неналежного виконання службових обов'язків Молодшим сержантом ВДАІ Івано-Франківського МВ УМВС ОСОБА_4 було б формою втручання в дискреційні повноваження Відповідача 2 та суперечило б завданням адміністративного судочинства.
Відтак, вищевказана вимога Позивача задоволенню не підлягає.
Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги Позивача є частково обґрунтованими, та, відповідно, такими, що підлягають задоволенню частково.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 99, 100, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 171-2, 254 КАС України, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії молодшого сержанта ВДАІ Івано-Франківського МВ УМВС ОСОБА_4 щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення серії ВЕ 1 № 240331 від 25 липня 2012 року.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя: Яремій Г.В.