Коростенський міськрайонний суд Житомирської області
провадження №2/0610/250/2012
Справа № 2-2160/11
09 квітня 2012 року Коростенський міськрайонний суд
Житомирської області
у складі: головуючого - судді Волкової Н.Я.
з секретарем Вербицькою І.М., Война Ю.С.
за участю:
позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2
відповідача ОСОБА_3
представника відповідача ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Коростені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право на користування житлом, зняття з реєстраційного обліку, -
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, зазначивши , що проживає в двокімнатній квартирі АДРЕСА_1, яка перебуває в державній власності. Відповідач являється наймачем даної квартири. В квартирі зареєстровані вона, відповідач та третя особа ОСОБА_5. Після припинення шлюбних відносин відповідач залишив спірне житло, забравши свої речі та виселившись до іншого населеного пункту, за комунальні послуги не сплачує. Просила визнати відповідача таким, що втратив право на користування квартирою №115 будинку №8 по вул.Кірова м.Коростеня в зв'язку з вибуттям на інше місце проживання, зняти його з реєстраційного обліку.
В судовому засіданні позивач свої вимоги підтримала з вищезазначених підстав та просила їх задовольнити. Пояснила, що перебувала з відповідачем в шлюбі. Ще до розірвання шлюбу відповідач добровільно виселився з квартири та переїхав в с.Майданівка, де і проживає. Його речі в квартирі відсутні, за комунальні послуги не сплачує, вселятись в квартиру не бажав. Представник позивача адвокат ОСОБА_2 пояснив, що відповідач після розірвання шлюбу добровільно виселився з квартири, забрав свої речі та тривалий час (майже 25 років) проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1, участі в утриманні квартири не приймає. В судовому порядку вселитись в спірну квартиру не намагався.
Відповідач позов не визнав та пояснив, що являється інвалідом 1 грипи з дитинства, отримав спірну квартиру. Квартира знаходиться на 6-му поверсі будинку, який обладнано ліфтом. В квартирі не проживає з 1987 року, оскільки позивачем були створені такі умови, що залишитись там проживати він не міг. Шлюб між ними було розірвано. В квартирі залишались його речі. Пропонував позивачеві квартиру розміняти, однак її не влаштовували запропоновані варіанти. Вона пропонувала сплатити йому 6000 $, однак ця сума його не влаштувала. В 2000 році позивач зверталась з аналогічним позовом до суду, їй було відмовлено. Після постановлення судового рішення питання щодо вселення в спірну квартиру, визначення порядку користування нею, примусовий розмін ним в судовому порядку не вирішувалось. Інтерес до проживання в квартирі через свій вік та стан здоров'я не втратив, однак доступу до неї не має.
Представник відповідача адвокат ОСОБА_4 пояснила, що спірна квартира була виділена відповідачеві, він є інвалідом. Квартиру залишив вимушено, а не добровільно, тимчасово, а не постійно, в ній залишились його речі. На добровільний розмін чи обмін квартири на більш зручну для нього позивач не погодилась, замінила двері.
Треті особи по справі, а саме: ОСОБА_5 позов позивача підтримав, погодився на розгляд справи в його відсутність, Сектор громадянства і реєстрації фізичних осіб Коростенського МВ та Комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №2 проти позову не заперечили.
Вислухавши пояснення сторін, свідків та проаналізувавши їх в сукупності з дослідженими в судовому засіданні матеріалами справи, суд дійшов висновку про наступне :
Судом встановлено, що між сторонами виник спір з приводу користування житловим приміщенням квартири АДРЕСА_2, що перебуває в комунальній власності, який регулюється нормами житлового законодавства.
Спірна квартира 21.01.1987 року була виділена відповідачеві та його сімї, до складу якої входили позивач та третя особа ОСОБА_5. Вказані особи зареєстровані в ній і на даний час. Шлюб між сторонами розірвано 08.08.1989 року. З цього часу правовий зв'язок між сторонами розірвано, будь-які обоюдні права та обов'язки припинені (в тому числі і щодо здійснення догляду та допомоги).
Відповідач визнав, що після отримання квартири в 1987 році ще до розірвання шлюбу виїхав з неї, з цього часу в квартирі не проживає. Весь цей час проживає в будинку своїх батьків в с.Майданівка Коростенського району.
Свої дії пояснив тим, що позивач створила неможливі умови для його проживання в квартирі, в зв'язку з його інвалідністю та розташуванням квартири користуватись нею йому не зручно, він потребує стороннього догляду, який всі ці роки йому надавала його мати, в якої він і проживає після залишення квартири.
Рішенням Коростенського міського суду від 07.02.2000 року було розглянуто аналогічний спір між сторонами, в задоволенні позову позивачеві було відмовлено.
З того часу, будучи обізнаним в тому, що позивач вважає його таким, що порушує її права, в судовому порядку питання про вселення до квартири, усунення перешкод в її користуванні, її примусовий розмін (обмін), визначення порядку користування квартирою, тощо відповідач не вирішував.
Не скористався відповідач таким правом і під час судового розгляду даної справи. До правоохоронних органів чи власника квартири щодо неправомірної поведінки позивача, яка нібито тривалий час чинить йому перешкоди в користуванні нею, не звертався.
Таким чином, доказів створення позивачем зазначених обставин після минулого судового розгляду (після лютого 2000 року) та неможливості захистити своє право на користування спірною квартирою відповідач суду не подав. Не подано і доказів того, що відповідач був позбавлений можливості захистити свої права через наявне в нього захворювання.
Свідок позивача ОСОБА_6 показала, що проживає по-сусідству з позивачем. Їй відомо про те, що відповідач в спірній квартирі не проживає, його речі в квартирі відсутні, ремонти квартири проводила позивач з сином.
Свідок відповідача ОСОБА_7 свідчила про те, що як племінниці відповідача їй відомо про те, що після розлучення з позивачем відповідач в спірній квартирі не проживає, а проживає в своєї матері в с.Майданівка. Позивачем були створені такі умови, що відповідач був змушений залишити квартиру та переїхати проживати в село, де відсутні зручності, доступу до квартири не має. Відповідачем в 1997-1999 роках позивачеві пропонувались варіанти розміну квартири, однак останню вони не влаштовували.
Відповідно до ст.107,ч.2 ЖК України у разі вибуття наймача та членів його сімї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сімя, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сімї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.
Як встановлено судом, відповідач добровільно вибув зі спірного жилого приміщення Враховуючи тривалість його проживання в іншому житловому приміщенні, воно не може вважатись тимчасовим, а враховуючи відсутність доказів неправомірної поведінки позивача щодо відповідача, не проживання в спірному житлі не може вважатись вимушеним.
Вищевказане дало можливість дійти висновку про те, що відповідач втратив інтерес до спірного житла, будь-яких дій, які б свідчили про існування такого інтересу, протягом тривалого часу не вчиняв. Як особа відповідач, не зважаючи на наявне в нього захворювання, є соціально адаптованою особою, не був позбавлений можливості захистити свої права та інтереси щодо спірного житлового приміщення (має вищу освіту, рідних, працював, отримує пенсію).
Згідно ст.7 Закону України Про свободу пересування і вільний вибір місця проживання в Україні на підставі рішення суду про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням відбувається зняття особи з реєстрації місця проживання, тому вимога про зняття відповідача з реєстраційного обліку є передчасною та задоволенню не підлягає.
Враховуючи вищевказане, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
На підставі викладеного , керуючись ст. ст. 3,6,11,15,60,209,212- 218 ЦПК України, ст.107 ЖК України, Законом України Про свободу пересування і вільний вибір місця проживання в Україні від 11.12.2003 року,
Позов задовольнити частково.
Визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право на користування квартирою №115 будинку №8 по вулиці Кірова м.Коростеня Житомирської області.
В решті вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через Коростенський міськрайонний суд в 10-денний строк з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а в разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не було скасовано .
Суддя:
Копія згідно оригіналу : суддя : підпис :