Справа: № 2518/2-а-4599/11 Головуючий у 1-й інстанції: Сташків В.Б.
Суддя-доповідач: Бужак Н.П.
Іменем України
"23" жовтня 2012 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Бужак Н.П.,
суддів: Костюк Л.О., Твердохліб В.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області на постанову Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 07 червня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському районні Чернігівської області про визнання незаконними дій відповідача та зобов'язання здійснити перерахунок додаткової пенсії, -
Позивач звернувся до Ріпкинського районного суду Чернігівської області з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському районні Чернігівської області про визнання незаконними дій відповідача та зобов'язання здійснити перерахунок додаткової пенсії.
Постановою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 07 червня 2011 року позов задоволено частково.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконне, на його думку, судове рішенням та ухвалити нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Ріпкинському районні Чернігівської області як непрацюючий пенсіонер та одержує доплату до пенсії, як постраждалий від наслідків Чорнобильської катастрофи, зареєстрований та постійно проживає зоні посиленого радіоекологічного контролю та віднесений до 4 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають у зоні посиленого радіоекологічного контролю, підвищується на одну мінімальну заробітну плату.
У відповідності до статті 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», особам, віднесених до категорії 4, додаткова пенсія, заподіяна за шкоду здоров'ю, призначається у розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком.
Нарахування позивачу пенсії відповідно до положень ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»відповідачем не здійснено, у зв'язку з чим він звернувся до суду за захистом своїх прав.
Всупереч ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»позивачу вказані доплати виплачувалися частково, у фіксованому розмірі, визначеному Постановою КМУ № 836 від 26.07.1996 року по ст. 39 вказаного Закону та по ст. 51, відповідно до Постановою КМУ № 530 від 28.05.2008 року, а не в кратному відношенні до мінімальної заробітної плати, як того вимагає вказаний Закон.
З огляду на те, що Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має вищу юридичну силу в порівняні з вищевказаними Постановами КМУ, відповідач неправомірно виплачував додаткову пенсію в меншому розмірі ніж це передбачено ст.ст. 39, 51 зазначеного Закону.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду щодо задоволення позовних вимог з 11 вересня 2011 року по 07 червня 2011 року.
Доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України та не підтверджуються зібраними у справі доказами.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції -без змін.
Керуючись ст.ст. 197, 198, 200, 205 та 206 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області -залишити без задоволення, а постанову Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 07 червня 2011 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та подальшому оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Бужак Н.П.
Судді: Костюк Л.О.
Твердохліб В.А.