Справа № 403/749/12
03 жовтня 2012 року Бабушкінський районний суд м.Дніпропетровська
в складі: головуючого - судді Шевцової Т.В.
при секретарі -Вовчук О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дніпропетровська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», третя особа -Бабушкінський відділ Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -
Позивач звернувся до суду з позовом та просив суд визнати виконавчий напис, який вчинено 10.09.2010 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 (зареєстрований в реєстрі під № 7376) таким, що не підлягає виконанню.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 10.09.2010 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 було вчинено виконавчий напис (зареєстрований в реєстрі під № 7376), яким було звернуто стягнення на рухоме майно, належне на праві власності ОСОБА_1 -транспортний засіб (автомобіль марки MAZDA 3, реєстраційний номер НОМЕР_1, рік випуску 2007, колір сірий, кузов № VIN-JMZBK14Z571565997, тип легковий. Позивач вважає, що дії нотаріуса ОСОБА_2 при вчиненні виконавчого напису були такими, що не відповідають вимогам закону у зв'язку з наступним. Виконавчий напис вчинено без перевірки факту наявності чи відсутності спору щодо заборгованості, чим порушено вимоги ст. 88 Закону України «Про нотаріат». Між тим, в провадженні Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська більше року знаходиться на розгляді справа за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк»до ОСОБА_1 про стягнення 156 302,65 грн. Виконавчий напис вчинено в порушення вимог п. 287 Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», а саме: без зазначення у тексті напису переліку документів, на підставі яких вчинено напис. Також, позивач звертає увагу суду на те, що строк виконання зобов'язань, вказаний в кредитному договорі ще не настав, а також, на те, що виконавчий напис не відповідає вимогам ст. 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень». Позивач в доповненні до позовної заяви зазначає, що Закон України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»є спеціальним законом із питань правового режиму регулювання обтяжень рухомого майна. Положення Закону України «Про заставу»та ст. 590 ЦК України застосовуються лише в частині, що йому не суперечить. Ст. 26 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»визначені позасудові способи звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, однак цим Законом не передбачено звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження на підставі виконавчого напису нотаріуса. У зв'язку з чим позивач і просить суд задовольнити його позовні вимоги та визнати вищевказаний виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, однак надав до суду заяву, в якій просив розглянути справу за наявними у ній матеріалами, без застосування технічних засобів.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву, в якій просив розглянути справу без його участі та винести рішення на підставі наявних у справі доказів, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, проти проведення судового засідання без фіксування технічними засобами не заперечував.
Треті особи в судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки до суду не повідомили, з клопотанням про відкладення розгляду справи не звернулися.
Відповідно до ст.197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 29.03.2007 року між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк»(Заставодержатель) та громадянином ОСОБА_1 (Заставодавець) було укладено договір застави автотранспортного засобу № PCL-300/0144/2007, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим номером 2983 (а.с. 39-40).
Згідно п. 3.1 даного договору предметом застави є легковий автомобіль марки MAZDA 3, реєстраційний номер НОМЕР_1, рік випуску 2007, колір сірий, кузов № VIN-JMZBK14Z571565997, тип легковий.
Правонаступником Закритого акціонерного товариства «ОТП Банк»стало Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк».
У зв'язку з невиконанням позивачем своїх обов'язків за кредитним договором, Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк»звернулося до приватного нотаріуса з метою отримання виконавчого напису.
10.09.2010 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 було вчинено виконавчий напис (зареєстрований в реєстрі під № 7376), яким звернуто стягнення на рухоме майно, належне на праві власності ОСОБА_1 - транспортний засіб (автомобіль марки MAZDA 3, реєстраційний номер НОМЕР_1, рік випуску 2007, колір сірий, кузов № VIN-JMZBK14Z571565997, тип легковий (а.с. 8, 38).
На підставі виконавчого напису № 7376, виданого 10.09.2010 року, 15.09.2010 року державним виконавцем Бабушкінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_4 була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 22099615 (а.с. 10, 130).
20.11.2010 року між Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк»та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»був укладений договір про відступлення права вимоги, згідно п.1.1.1 якого ПАТ «ОТП Банк»передав та відступив ТОВ «ОТП Факторинг Україна»сукупність прав, належних йому за договорами забезпечення, включаючи, але не обмежуючись правом звертати стягнення на заставлене майно (а.с. 62-78).
Статтею 60 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 11 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно із ч. 1 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 6 ст. 20 Закону України "Про заставу" встановлено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором застави.
Інше передбачено Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", що набрав чинності з 1 січня 2004 року, який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених із метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.
Прикінцевими і перехідними положеннями згаданого Закону передбачено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відтак, Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" є спеціальним законом із питань правового режиму регулювання обтяжень рухомого майна. Положення Закону України "Про заставу" та ст. 590 ЦК України застосовуються лише в частині, що йому не суперечить.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" (у редакції, чинній на момент вчинення виконавчого напису нотаріуса) звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.
Статтею 26 цього Закону визначено позасудові способи звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, відповідно до якої обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження:
1) передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим Законом;
2) продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах;
3) відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги;
4) переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші або цінні папери.
Звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження на підставі виконавчого напису нотаріуса даною статтею не передбачено.
Ч. 1 ст. 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реалізацію обтяжень»від 22.09.2011 року доповнено п. 5, яким передбачена можливість реалізації заставленого майна на підставі виконавчого напису нотаріуса, проте відповідно до ч. 2 ст. 5 ЦК України закон зворотної сили не має.
Виходячи з вищезазначених норм, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 10.09.2010 року не мав підстав вчиняти виконавчий напис про звернення стягнення на належний позивачу автомобіль у рахунок погашення заборгованості перед відповідачем, а тому даний виконавчий напис є таким, що не підлягає виконанню.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду України від 15.11.2010 року у справі №19/164, від 12.12.2011 року у справі №9/5007/7/11, від 28.02.2012 року у справі №28/55.
Приймаючи до уваги наведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання виконавчого напису, який вчинено 10.09.2010 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 (зареєстрований в реєстрі під № 7376) таким, що не підлягає виконанню мають бути задоволені.
Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути на користь позивача сплачені та підтверджені документально судові витрати по справі, а саме: судовий збір за подачу позову в сумі 163,95 грн.
На підставі викладеного, керуючись, ст. ст. 3, 10, 11, 57, 60, 61, 88, 154, 213-215 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», третя особа -Бабушкінський відділ Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити в повному обсязі.
Визнати виконавчий напис, який вчинено 10.09.2010 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 (зареєстрований в реєстрі під № 7376) таким, що не підлягає виконанню.
Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення.
Апеляційна скарга подається апеляційному суду Дніпропетровської області через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська.
Суддя Т.В.Шевцова