Справа №2-2896/11
19 травня 2011 року Бабушкінський районний суд м.Дніпропетровська
в складі: головуючого - судді Шевцової Т.В.
при секретарі -Бунякіній О.В.
за участю позивача -ОСОБА_1
відповідача -ОСОБА_2
представника відповідача -ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дніпропетровська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Відділ паспортної реєстраційної та міграційної служби Бабушкінського РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом виселення та зняття з реєстрації -
Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом до відповідача та з урахуванням уточнень просив усунути перешкоди в користуванні квартирою 74 в будинку 13 на ж/м Тополя-1 в м.Дніпропетровську шляхом виселення та зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_2
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що квартира 74 в будинку 13 на ж/м Тополя-1 в м.Дніпропетровську належить позивачу на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу квартири від 23.11.1995 року. В 2001 році позивач дав згоду на реєстрацію в цю квартиру відповідача -свого сина ОСОБА_2 З 2004 року відповідач відмовився платити за квартиру та комунальні послуги. У 2006 році позивач звернувся з позовом до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська і згідно рішення від 12.02.2008 року була визначена частка, яку повинен сплачувати відповідач ОСОБА_2 Однак відповідач продовжував не платити за житло і на протязі 2008-2010 рр. за квартиру та комунальні послуги не дав жодної копійки. Зараз відповідач живе зі своєю дружиною в її квартирі за адресою: Тополя-1АДРЕСА_1. Його кімната в квартирі позивача закрита, ключі від якої знаходяться у відповідача, якою відповідач інколи користується.
Позивач брав на себе зобов'язання, надавати відповідачу це помешкання у якості житла, доки останній не придбає власне (частково за рахунок позивача), на зміну проданої позивачем трикімнатної квартири, яка була у сумісній з відповідачем власності (четверта частина належала відповідачу) і яку було продано за для розподілу сумісного майна між позивачем-батьком та матір'ю відповідача, для здійснення їхнього розлучення (грошей з продажу тої квартири відповідач не отримував).
Після розлучення з матір'ю, з 2004 року позивач почав всіляко чинити відповідачу перешкоди у проживанні в зазначеній квартирі (відповідач займає житлову кімнату площею 10,5 кв.м., позивач - 19,4 кв.м.), а саме: навмисно не брав від відповідача коштів на оплату комунальних послуг, нерідко і ночами вмикав музику, телевізор та грав на баяні, аби відповідач «за своєю волею»покинув проживання в цій квартирі.
Так, позивач звернувся до суду і згідно рішення від 12.02.2008 року позивачу та відповідачу було визначено порядок сплати витрат на комунальні послуги - в рівних частинах, які нараховуються відповідно розміру площі квартири, відповідач -з 19, 4 кв.м., позивач -з 27 кв.м.
З того часу і дотепер відповідач сплачує комунальні послуги та плату за квартиру в розмірі, визначеному рішенням суду, що підтверджується копіями квитанцій.
Дружина відповідача дійсно мешкає за адресою: м. Дніпропетровськ, ж/м Тополя-1АДРЕСА_2, тобто ця квартира знаходиться на тому ж поверсі, що й квартира, де відповідач зареєстрований і мешкає. Але в квартирі дружини він перебуває не завжди, до квартири позивача заходить десь два рази на тиждень, там їсть ночує та робить свої справи. В кімнаті відповідача, знаходяться його особисті речі.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі.
Відповідач та представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні проти позовних вимог заперечували, посилаючись на те, що він дійсно зареєстрований за адресою: м. Дніпропетровськ, ж/м Тополя-1, кв. 74, буд. 13. Згоду на реєстрацію його у вказаній квартирі надавав власник -батько відповідача ОСОБА_1 В квартирі з того часу і до сьогодні відповідач проживає разом зі своїм батьком.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність.
Заслухавши пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що квартира 74 в будинку 13 на ж/м Тополя-1 в м.Дніпропетровську дійсно належить позивачу на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу квартири від 23.11.1995 року. В 2001 році позивач дав згоду на реєстрацію в цю квартиру відповідача -свого сина ОСОБА_2
Факт проживання відповідача у квартирі позивача підтверджується актами від 01.04.2011 року та від 04.05.2011 року, підписаними представниками КЖЕП №13 та сусідами про те, що відповідач проживає в квартирі, в якій зареєстрований.
З того часу і дотепер відповідач сплачує комунальні послуги та плату за квартиру в розмірі, визначеному рішенням суду, що підтверджується копіями квитанцій.
Відповідно до ст.156 ЖК України члени сім'ї власника квартири, в тому числі і колишні, користуються жилим приміщенням нарівні з власником.
Право користування жилим приміщенням відповідачем врегульоване житловим законодавством, за яким ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням не інакше, як з підстав і у порядку, передбаченому законом частиною 3 ст. 9 ЖК України.
Крім того, посилання позивача на ст. 41 Конституції України, ст. ст. 321 391 ЦК України безпідставні, оскільки вони не передбачають виселення.
Судом встановлено, що відповідач зареєстрований в спірному будинку, тобто проживав і проживає в ньому правомірно, перешкод в користуванні власністю позивачу не чинить.
Та обставина, що позивач є власником жилого приміщення, а отже, має охоронюване законом право володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, сама по собі не може бути підставою для виселення інших осіб, які там правомірно проживають.
Таким чином, оцінюючи у сукупності добуті у судовому засіданні докази, судом встановлено, що позовні вимоги необґрунтовані, доказів порушення відповідачем по справі ОСОБА_2 прав та свобод не встановлено, на підставі наведеного в задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 57, 60, 212-215 ЦПК України, суд, -
В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити в повному обсязі.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 (десяти) днів із дня проголошення рішення.
Апеляційна скарга подається апеляційному суду через Бабушкінський районний суд м.Дніпропетровська.
Суддя
Бабушкінського районного суду
м.Дніпропетровська Т.В.Шевцова