Справа №1490/4418/12 18.10.2012 18.10.2012
Справа 22ц-1490/2930/12 Головуючий у першій інстанції - Коваленко І.В.
Категорія - 27 Доповідач апеляційної інстанції- Данилова О.О.
18 жовтня 2012 року м.Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого Данилової О.О.
суддів Лівінського І.В., Шаманської Н.О.
при секретарі Устименко М.В.,
за участю представника позивача - Бобошиної В.В.,
відповідача ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
ОСОБА_3
на рішення Ленінського районного суду м.Миколаєва від 23 серпня 2012 року у цивільній справі за позовом
публічного акціонерного товариства «Мегабанк» ( далі - Мегабанк)
до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3
про стягнення кредитної заборгованості
У липні 2011 року Мегабанк звернувся з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості.
Позивач зазначав, що 27 червня 2007 року між банком та ОСОБА_5 укладено кредитний договір № 171/2007, за яким позичальник отримав 106 050 грн. зі сплатою 18,5 процентів річних строком до 27 червня 2012 року.
У забезпечення виконання умов договору того ж числа між банком та ОСОБА_5 укладено договір застави майна № 90/2007, а з ОСОБА_6 та ОСОБА_3 - договори поруки, за якими останні зобов'язалась відповідати за всіма зобов'язаннями боржника.
Посилаючись на те, що ОСОБА_5 порушував умови договору, з березня 2008 року припинив їх виконання, а письмові вимоги про дострокове повернення кредитних коштів ані боржник, ані поручителі не виконали, Мегабанк просив стягнути з ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_3 солідарно 154 444,46 грн. кредитної заборгованості, в тому числі залишок кредиту, проценти, пеню та штраф, а також 10605 грн. штрафу з ОСОБА_5
Уточнивши позовні вимоги станом на серпень 2012 року, позивач просив стягнути з відповідачів 108274, 22 грн. кредитного боргу, в тому числі 70 480,70 грн. залишку кредиту, 74,39 грн. процентів та 37 719,13 грн. штрафних санкцій.
Відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в судове засідання не з'явились, заперечень проти позову суду не надали. Відповідач ОСОБА_3 заперечень проти позову не надав, просив відкласти розгляд справи на декілька місяців.
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23 серпня 2012 року позов задоволено частково. На користь Мегабанку з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 солідарно, а також з ОСОБА_5 та ОСОБА_3 солідарно стягнуто 88215,32 грн., в тому числі 70 480,70 грн. кредиту, 74,39 грн. процентів та 17660,23 грн. штрафу, а також судові витрати.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просив рішення скасувати та відмовити в позові. Апелянт посилався на порушення процесуальних прав розглядом справи у його відсутності, а також недоведеність позовних вимог до нього, як до поручителя.
Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_5 має невиконані зобов'язання за кредитним договором №171/2007 від 27 червня 2007 року, строк дії якого сплинув 26 червня 2012 року.
Позичальнику ОСОБА_5 та поручителям ОСОБА_6 і ОСОБА_3 неодноразово направлялись письмові вимоги щодо виконання договірних зобов'язань та погашення заборгованості ( а.с.49-62).
Встановивши ці обставини, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про доведеність неналежного виконання кредитних зобов'язань позичальником ОСОБА_5 та зобов'язань поручителів ОСОБА_6 та ОСОБА_3, а тому і про наявність підстав солідарної відповідальності згідно з положеннями статей 554, 611, 1050 ЦК України.
За розрахунком позивача ( а.с.117,118) станом на 16 серпня 2012 року загальна заборгованість складає 108 274,22 грн.: залишок кредиту - 70480,70 грн., несплачені проценти - 74,39 грн., а також 37 719,13 грн. штрафних санкцій, в тому числі штраф -7048,07 грн. + 7,13 грн. + 10605 грн. +10605грн. ; пеня - 9453,93 грн.
При визначенні обсягу відповідальності солідарних боржників, суд першої інстанції врахував недопустимість подвійної відповідальності, якою вважав нарахування пені та штрафу, та пропуск строку позовної давності щодо вимог про стягнення одного з видів штрафу ( 10650 грн.) за пунктом 7.2 кредитного договору.
Судове рішення в частині цих висновків суду та наведеного розрахунку сторони не оскаржують.
Доводи апелянта ОСОБА_3 про неузгодження з ним умов додаткових угод від 22 вересня 2007 року ( а.с.11) та від 5 січня 2010 року ( а.с.12) не мають правового значення, оскільки пунктом 1.1 договору поруки від 27 червня 2007 року передбачена відповідальність поручителя за зобов'язання позичальника, які передбачені як кредитним договором, так і додатковими угодами.
До того ж збільшення обсягу відповідальності поручителя за додатковими угодами не встановлено.
Твердження апелянта про порушення банком порядку пред'явлення вимог до поручителя спростовується матеріалами справи, які містять копії вимог, направлених ОСОБА_7 рекомендованими листами 13 листопада 2007 року, 9 грудня 2008 року, 4 листопада 2009 року та 10 лютого 2010 року ( а.с.52,55-56,57,59,61). Містять матеріали справи і витяги з особистого рахунку позичальника ( а.с. 23-48, 119-124).
Висновки суду першої інстанції щодо застосування правил частини 3 статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки викладені в мотивувальній частині судового рішення. До того ж ці положення за певних умов можуть застосовуватись лише за заявою відповідачів ( пункт 27 Постанови №5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року).
Не може бути достатньою підставою для скасування рішення і посилання ОСОБА_7 на безпідставний розгляд справи у його відсутність. Апелянт не надав суду жодних доказів поважності причин відсутності у судовому засіданні 22-23 серпня 2012 року.
До того ж, відповідно до частини 3 статті 309 ЦПК порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування судового рішення, якщо це порушення призвело до невірного вирішення справи по суті. Апеляційна скарга ОСОБА_7 не містить доводів, які б спростовували висновки суду щодо підстав та обсягу відповідальності скаржника чи доводили б порушення судом норм матеріального права.
Посилання апелянта в судовому засіданні апеляційного суду на те, що договір поруки він взагалі не підписував, виходять за межі предмету доказування в суді першої інстанції та межі доводів апеляційної скарги, що не позбавляє його права на звернення до суду за захистом своїх прав у спосіб, передбачений законом.
Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 308, 315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23 серпня 2012 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
судді: