Справа № 1490/4159/12 10.10.2012 10.10.2012 10.10.2012
Справа № 22ц-1490/2779 Головуючий у 1-й інстанції Корнешова Т.В.
Категорія 24 Доповідач апеляційного суду Кушнірова Т.Б.
Рішення
Іменем України
10 жовтня 2012 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого - Буренкової К.О.,
суддів: Кушнірової Т.Б., Серебрякової Т.В.,
при секретарі БогуславськійО.М.,
за участю:
- представника позивача Дяченка В.С.,
- відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу
за апеляційною скаргою
ОСОБА_3
на рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 12 січня 2012 року
за позовом
ВАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5
про
стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію,
У липні 2010 року ВАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4,ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію.
Позивач зазначав, що 1 листопада 2005 року з відповідачем ОСОБА_3 укладений договір про постачання теплової енергії для опалення та гарячого водопостачання. Зобов'язання по договору постачальником виконані і споживачам нарахована оплата за спожиту теплову енергію згідно тарифів, зазначених у рішенні виконкому Миколаївської міської ради від 20 грудня 2007 року № 2540 та рішенні того ж виконкому від 26 вересня 2008 року № 1717. Однак відповідачі 01 травня 2008 року по 31 травня 2009 року частково проводили оплату і станом на 16 липня 2010 року борг становить 1 605 грн. 35 коп.
Посилаючись на наведене, позивач просив стягнути з відповідачів в солідарному порядку 1 605 грн. 35 коп. боргу за теплову енергію.
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 12 січня 2012 року позов задоволено: стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у солідарному порядку на користь позивача 1 605 грн. 35 коп. заборгованості за спожиту теплову енергію та вирішено питання про розподіл судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати, а справу повернути на новий судовий розгляд, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 проживають в трьохкімнатній квартирі АДРЕСА_1. Відповідно до довідки ЖЕД ПП «Шалгіс» наймачем вказаної квартири є ОСОБА_3 Позивач здійснює постачання теплової енергії за місцем проживання відповідачів. На ім'я ОСОБА_3 було відкрито особовий рахунок, передано розрахункову книжку, теплова енергія постачалась до належної відповідачам квартири. Таким чином, між постачальником послуг та відповідачами існують договірні відносини, за якими перший постачав у квартиру відповідачів теплову енергію для опалення, а відповідачі зобов'язані оплатити отримані послуги.
Протягом опалювальних сезонів 2008, 2009 років постачальники виконали свої зобов'язання за договорами щодо постачання теплової енергії, однак відповідачі за поставлену теплову енергію в повному обсязі не розрахувалися. У зв'язку з чим за період з 01 травня 2008 року по 31 травня 2009 року утворилася заборгованість в розмірі 1 605 грн. 35 коп.
Встановивши наведене, суд правильно прийшов до висновку, що позов є обґрунтованим й підлягає задоволенню, що відповідає положенням Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. ст. 526, 530, 610, 611, 267 ЦК України.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що судом залишено поза увагою звернення ОСОБА_3 до адміністративного суду з позовом в якому він оскаржує рішення виконкому, яким позивачеві надано право на прямі договірні відносини з теплопостачання з населенням, не відносяться до суті даного спору.
Доводи апелянта стосовно розрахунку заборгованості, є безпідставними, оскільки розрахунок оплати за послуги теплопостачання позивачу проведений за затвердженими тарифами.
Разом з тим, вирішуючи відповідно до ст. 88 ЦПК України питання про стягнення судових витрат, суд першої інстанції помилково стягнув ці витрати солідарно, тоді як на користь позивача понесені ним витрати підлягають стягненню з відповідачів в рівних частках з кожного по 10 грн., а на користь держави по 17 грн.
У зв'язку з цим, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України рішення суду в частині стягнення судових витрат підлягає зміні.
Керуючись статтями 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 12 січня 2012 року в частині стягнення судових витрат змінити.
Стягнути на користь Відкритого акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 з кожного по 10 грн. судових витрат.
Стягнути на користь держави з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 з кожного по 17 грн. судового збору.
В іншій частині вказане рішення залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий :
Судді: