Справа №1490/4326/12 03.10.2012 03.10.2012 03.10.2012
Справа № 22ц-1490/2862/12 Головуючий у 1-й інстанції Селіщева Л.І.
Категорія 34 Доповідач апеляційного суду Кушнірова Т.Б.
Ухвала
Іменем України
03 жовтня 2012 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого - Буренкової К.О.,
суддів: Кушнірової Т.Б., Кутової Т.З.,
при секретарі Устименко М.В.,
за участю:
- позивача ОСОБА_2,
- відповідача ОСОБА_3,
- представника відповідача ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за апеляційною скаргою
ОСОБА_2
на рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 16 серпня 2012 року
за позовом
ОСОБА_2 до ОСОБА_3
про
відшкодування майнової та моральної шкоди,
У березні 2011 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди.
Позивач зазначав, що 13 грудня 2010 року близько 15 год. 40 хв. на вул. Артилерійській в м. Миколаєві ОСОБА_3, керуючи автомобілем марки «SUBARU LEGASY», номерний знак НОМЕР_1, виїхав на перехрестя з вул. Нікольська при цьому порушив Правила дорожнього руху і допустив зіткнення із рухаючим по головній дорозі його автомобілем марки « ЗАЗ» державний номер НОМЕР_2.
Внаслідок ДТП його автомобілю завдано механічні пошкодження, вартість на проведення ремонту якого склала 16 805 грн., з яких 8 908 грн. 49 коп. йому було сплачено страховою компанією відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності водія ОСОБА_3
Посилаючись на наведене, позивач з урахуванням уточнених позовних вимог, просив стягнути з відповідача 7 896 грн. 50 коп. - залишку суми не відшкодованої страховиком.
Позивач також зазначав, що внаслідок пошкодження його автомобіля, він не отримав доходи, які б міг реально отримати за звичайних обставин, оскільки був позбавлений можливості здійснювати підприємницьку діяльність. Розмір упущеної вигоди за його розрахунками складає 15 860 грн.
Крім цього, вказував, що з вини відповідача йому спричинена моральна шкода, компенсацію якої він оцінив в 5 000 грн.
Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 16 серпня 2012 року позов задоволено частково.
Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь позивача 500 грн. у відшкодування майнової шкоди та 2 000 грн. моральної шкоди. В задоволенні позовних вимог щодо стягнення упущеної вигоди відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та на невідповідність висновків суду обставинам справи.
Перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню із наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 13 грудня 2010 року близько 15 год.40хв. ОСОБА_3, керуючи автомобілем марки «SUBARU LEGASY», номерний знак НОМЕР_1, рухався по вул. Артилерійська в м Миколаєві, виїхав на перехрестя з вул. Нікольська, не виконавши вимогу дорожнього знаку 2.2 «проїзд без зупинки заборонено», внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем «ЗАЗ» державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2, що рухався по головній дорозі.
Постановою Корабельного районного суду м. Миколаєва водія ОСОБА_3 визнано винним у вчинені правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП України.
Внаслідок ДТП, належний позивачу автомобіль «ЗАЗ» державний номер ВЕ 0210 було пошкоджено.
Згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/8249904, укладеного з ПрАТ СК «ПЗУ Україна», цивільно - правова відповідальність водія ОСОБА_3 була застрахована з 10 грудня 2010 року по 09 грудня 2011 року.
Обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну склав 50 000 грн.
Відповідно до п.22.1 ст.22 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі - Закон) при настанні страхового випадку Страховик, відповідно до його лімітів відповідальності відшкодовує в установленому даним Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
За правилами статті 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим та власник транспортного засобу згоден з визнання його фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до звіту автотоварознавчого дослідження спеціаліста з оцінки транспортного засобу № 112/12/10 від 27 грудня 2010 року та № 20/01/11 від 14 січня 2011 року, проведеного на замовлення страхової компанії, вартість відновлювального ремонту автомобіля визначена в розмірі 14 449 грн. 65 коп., що перевищує ринкову вартість автомобіля позивача на момент ДТП, яка становила 14 300 грн. 49 коп. Вартість належного позивачу автотранспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди становить 4 892 грн. 83 коп.
Таким чином, вартість відновлювального ремонту автомобіля перевищує його вартість.
Згідно зі ст. 30.2 цього Закону, якщо власник транспортного засобу не згоден з визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати по евакуації транспортного засобу.
У зв'язку з чим, 18 лютого 2011 року ПрАТ СК «ПЗУ Україна» сплатила ОСОБА_2 8 908 грн. 49 коп. страхового відшкодування, що становить різницю між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди (14300 грн. 49 коп.( ринкова вартість пошкодженого транспортного засобу позивача -500(франшиза) 4 892(вартість залишків ТЗ ) = 8 908 грн. 49 коп.
Наполягаючи на задоволенні позову, ОСОБА_2 посилався на те, що не згоден з визнанням транспортного засобу фізично знищеним, автомобіль ним відремонтований та він продовжує ним користуватися. На ремонт автомобіля ним затрачено 16 805 грн., а тому, просив стягнути з відповідача 7 896 грн. 51 коп., що становить різницю між фактично понесеними ним витратами на ремонт автомобіля та отриманим страховим відшкодуванням.
Вирішуючи спір, суд прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав, передбачених Законом про стягнення з відповідача різниці між фактично понесеними ним витратами на ремонт автомобіля та отриманим страховим відшкодуванням, оскільки ПрАТ СК «ПЗУ Україна» йому відшкодувало збитки відповідно до вимог ст. 30.2 Закону.
Відповідно до ч.2п.2ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Згідно свідоцтва про сплату єдиного податку від 13 квітня 2010 року, передбачені наступні види діяльності позивача: роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту та роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту.
Тому вірним є висновок суду стосовно відсутності підстав для задоволення вимог, щодо стягнення 15 860 грн. упущеної вигоди, оскільки належних доказів, як це передбачено ст. 59 ЦПК України, щодо реальної можливості отримання вказаної суми позивачем саме з розвозу питної води, а не з іншого виду діяльності, не представлено.
При визначенні розміру моральної шкоди, спричиненої пошкодженням автомобіля, приниженням ділової репутації позивача та у зв'язку з душевними стражданнями, суд відповідно до ч.3 ст. 23 ЦК України з врахуванням глибини та тривалості моральних переживань позивача обгрунтовано визначив розмір компенсації завданої йому моральної шкоди у 2 000 грн., а тому доводи апеляційної скарги стосовно неправильного визначення її розміру не заслуговують на увагу.
Посилання в апеляційній скарзі на наявність підстав, передбачених ст. ст.1166,1167 ЦК України для стягнення з відповідача, як з винної особи фактичних витрат, понесених позивачем на відновлення транспортного засобу, не заслуговують на увагу, так як спростовуються матеріалами справи.
Доводи апеляційної скарги стосовно упущеної вигоди не можна визнати обґрунтованими, оскільки не містять посилань на обставини, якими б спростовувалися висновки суду про недоведеність позову про відшкодування упущеної вигоди.
Оскільки рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, то підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись статтями 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 16 серпня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді