Справа № 1490/3990/12 03.10.2012 03.10.2012 03.10.2012
Справа № 22ц/1490/2686/12 Головуючий у 1-й інстанції: Рум'янцева Н.О.
Категорія 27 Доповідач апеляційного суду: Буренкова К.О.
03 жовтня 2012 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого: Буренкової К.О.,
суддів: Мурлигіної О.Я., Кушнірової Т.Б.,
при секретарі судового засідання: Устименку М.В.,
за участі: ОСОБА_2 - представника відповідача, представника позивача - Наріжної К.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_4
на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 25 липня 2012 року за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» (далі - Банк ) до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості по кредитному договору,
В жовтні 2011 року Банк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Банк свої вимоги мотивував тим, що 06 червня 2008 року між ним та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 11-41-dss-2008, за умовами якого Банк надав відповідачу кредит у сумі 22000 доларів США зі сплатою 14,5 % річних строком до 25 листопада 2009 року.
Проте зобов'язання за кредитним договором відповідач належним чином не виконує. У зв'язку з чим станом на 20 вересня 2011 року загальна сума заборгованості склала 676730 грн., у тому числі сума заборгованості за кредитом - 53362,55 грн.; за простроченими процентами за користування кредитом - 6944,94 грн.; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 616730 грн.
Посилаючись на наведені обставини, Банк просив стягнути на його користь з ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором в сумі 676730 грн.
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 25 липня 2012 року позов Банку задоволено частково.
Постановлено стягнути з ОСОБА_4 на користь Банку 86988 грн., у тому числі, заборгованість за кредитом - 53362,55 грн.; за простроченими процентами за користування кредитом - 6944,94 грн.; пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 26681, 28 грн.
Вирішено питання про судові витрати.
В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду скасувати, а позовну заяву Банку залишити без розгляду з підстав, передбачених п.8 ч.1 ст. 207 ЦПК. Відповідачка посилається на те, що суд неповно з'ясував дійсні обставини справи щодо порушення нею умов кредитного договору та підстав нарахування пені.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.
Із матеріалів справи вбачається, що 06 червня 2008 року між Банком та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 11-41-dss-2008, за умовами якого Банк надав відповідачці кредит у сумі 22000 доларів США зі сплатою 14,5 % річних строком до 25 листопада 2009 року. Згідно п. 4.3 цього договору ОСОБА_4 зобов'язалася сплачувати проценти щомісяця у термін до 10 числа кожного місяця.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 порушила умови кредитного договору, у зв'язку з чим станом на 20 вересня 2011 року загальна заборгованість склала 676730 грн., у тому числі: заборгованість за кредитом - 53362 грн.55 коп. за період 26 листопада 2009 року по 20 вересня 2011 року, за простроченим відсотками за період з 26 листопада 2009 року по 20 вересня 2011 року - 6944 грн. 94 коп.; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом за період з 26 листопада 2009 року по 19 вересня 2011 року включно - 616422 грн. 51 коп.
Встановивши наведені обставини, суд прийшов до обґрунтованого висновку про те, що оскільки відповідачка порушила умови кредитного договору, то наявні підстави для стягнення на користь Банку з відповідачки заборгованості за основним кредитом, процентами за користування кредитом та пені за прострочення виконання зобов'язань за кредитним договором.
Разом з тим, не можна в повній мірі погодитися із висновком суду в частині стягнення з відповідачки пені.
Зменшуючи розмір пені за прострочення відповідачкою зобов'язань за кредитним договором, суд керувався положеннями ч.3 ст. 551 ЦК.
Між тим, відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», положення частини третьої статті 551 ЦК про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка.
Зменшуючи розмір пені, суд не звернув увагу на те, що із заявою про застосування ч.3 ст. 551 ЦК відповідачка не зверталася.
Разом з тим, згідно ст. 616 ЦК, якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, то суд відповідно зменшує розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника.
Суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережністі сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.
Із матеріалів справи видно, що 5 червня 2008 року між Банком і ОСОБА_4 укладено договір про банківський строковий вклад в національній валюті, за умовами якого остання внесла, а Банк прийняв 120 000 грн. на строк з 05 червня 2008 року по 5 грудня 2009 року з виплатою 17,70% річних за користування грошовими коштами. 26 лютого 2010 року між сторонами було укладено наступний договір про банківський строковий вклад в національній валюті, відповідно до умов якого відповідачка передала банку на депозитний рахунок 120 000 грн. строком з 26 лютого 2010 року по 03 березня 2011 року з виплатою 24% річних за користування кредитними коштами. 6 червня 2008 року і 26 лютого 2010 року між позивачем та відповідачем було укладено договори застави (майнових прав), відповідно до п.1 яких ОСОБА_4 передала в заставу Банку майнові права вимоги на суму 120 000 грн., які виникли у відповідачки як заставодавця на підставі зазначених депозитних договорів. Відповідно до підпункту 6.2 пункту 5 договорів застави заставодержатель має право в разі невиконання відповідачкою будь-якого із зобов'язань, забезпечених заставою, у визначений в кредитному договорі строк ( несвоєчасне повернення суми кредиту, несвоєчасна сплата процентів, пені, штрафу), будь-яким чином за своїм вибором звернути стягнення на предмет застави або здійснити його відчуження.
Судом встановлено, що у зв'язку з порушенням ОСОБА_4 умов кредитного договору Банк звернув стягнення на предмет застави лише в червні 2010 року шляхом списання 120 000 грн. з депозитного рахунку відповідачки на погашення заборгованості за кредитним договором.
Наведене свідчить, що позивач не вжив своєчасних заходів, передбачених вказаними договорами застави (майнових прав) щодо звернення стягнення на предмет застави, чим сприяв збільшенню розміру пені.
Із урахуванням наведених обставин та положень ст. 616 ЦК, колегія вважає, що рішення суду в частині стягнення пені на користь Банку з відповідачки слід змінити, зменшивши її розмір з 26681 грн. 28 коп. до 15000 грн.
Відповідно до ст. 88 ЦПК підлягає також зменшенню розмір судових витрат з 869 грн. 89 коп. до 753 грн., оскільки у зв'язку із зменшенням розміру пені з ОСОБА_4 на користь Банку підлягає стягненню загальна заборгованість в сумі 75307 грн. 49 коп.
В іншій частині рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст.303, 308, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 25 липня 2012 року в частині визначення розміру пені та судових витрат змінити.
Зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» з 26681 грн. 28 коп. до 15000 (п'ятнадцяти тисяч) грн., а судових витрат з 869 грн. 89 коп. до 753 (сімсот п'ятдесяти трьох) грн.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: Судді: