Справа №1490/3992/12 19.09.2012 19.09.2012 19.09.2012
Справа № 22ц/1490/2688/12 Головуючий у 1- й інстанції: Циганок В.Г.
Категорія 37 Доповідач апеляційного суду: Буренкова К.О.
19 вересня 2012 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого: Буренкової К.О.,
суддів: Кушнірової Т.Б., Козаченка В.І.
при секретарі судового засідання: Устименку М.В.,
за участі: ОСОБА_3 - представника позивача, відповідача ОСОБА_4, його представника ОСОБА_5, прокурора Добрікової І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_6
на рішення Корабельного районного суду від 21 червня 2012 року за його позовом до ОСОБА_4, третя особа - П'ята Миколаївська державна нотаріальна контора, про усунення від права на спадкування за законом та визнання права власності на спадщину в порядку спадкування за заповітом,
В жовтні 2011 року ОСОБА_6 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4, третя особа - П'ята Миколаївська державна нотаріальна контора, про усунення від права на спадкування за законом та визнання права власності на спадщину в порядку спадкування за заповітом.
Позивач зазначав, що ОСОБА_7 належала на праві власності Ѕ частина житлового будинку АДРЕСА_1 з відповідною частиною господарських будівель та споруд, а інша частина цього будинку належить відповідачу.
23 липня 2009 року ОСОБА_7 було складено заповіт на його (позивача) ім'я, яким остання заповіла йому належну їй Ѕ частину вказаного житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд.
ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_7 померла.
17 травня 2010 року він звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом, яка відкрилася після смерті ОСОБА_7 Листом від 19 березня 2011 року йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв'язку із зверненням до нотаріальної контори відповідача із заявою про прийняття спадщини за законом.
Позивач вказував, що спадкодавець ОСОБА_7 із - за похилого віку та тяжкої хвороби знаходилась у безпорадному стані і лише він здійснював за нею постійний догляд та піклувався про неї, у тому числі і забезпечував матеріально. Відповідач свідомо ухилявся від виконання обов'язку по утриманню та догляду за матір'ю ОСОБА_7, хоча мав можливість надати таку допомогу та здійснювати догляд.
Посилаючись на викладені обставини та на положення ст. 1224 ЦК України, позивач просив усунути ОСОБА_4 від права на спадкування за законом та визнати за ним право на Ѕ частину спадкового майна в порядку спадкування за заповітом.
Рішенням Корабельного районного суду від 21 червня 2012 року у задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог, посилаючись невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне встановлення судом обставин, які мають значення для справи та неправильну оцінку доказів.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_7 являлася власником Ѕ частини житлового будинку АДРЕСА_1 з відповідною частиною господарських будівель та споруд. Співвласником Ѕ частини цього будинку є ОСОБА_4
23 липня 2009 року ОСОБА_7 склала заповіт на ім'я ОСОБА_6, яким заповіла йому Ѕ частину вказаного житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд.
ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_7 померла.
Із листа П'ятої Миколаївської державної нотаріальної контори від 19 березня 2011 року вбачається, що у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_6 відмовлено, оскільки із заявою про прийняття спадщини за законом звернувся ОСОБА_4, який є інвалідом 3-ї групи і має право на обов'язкову частку в спадщині, яка відкрилася у зв'язку із смертю ОСОБА_7
Відповідно до ч.5 ст. 1224 ЦК за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухиляється від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Частиною 6 ст. 1224 ЦК визначено, що положення цієї статті поширюються на всіх спадкоємців, у тому числі й на тих, хто має право на обов'язкову частку у спадщині, а також на осіб, на користь яких зроблено заповідальний відказ.
Пленум Верховного Суду України у п.6 постанови №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснив, що правило абзацу доугого частини третьої статті 1224 ЦК стосується особи, яка зобов'язана була утримувати спадкодавця згідно з нормами Сімейного кодексу України. Факт ухилення особи від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). При цьому слід врахувати поведінку особи, розуміння нею свого обов'язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов'язку. Непред'явлення спадкодавцем, який мав право на утримання, позову про стягнення аліментів до особи, яка претендує на спадщину, не є достатньою підставою для відмови в позові про усунення від права на спадкування.
Із матеріалів справи видно, що відповідач є сином ОСОБА_7 Згідно довідки МСЕК він 3 грудня 1996 року він являється інвалідом третьої групи внаслідок загального захворювання безстроково, не працює, отримує пенсію в розмірі 500 грн. Разом з тим в матеріалах справи відсутні докази, які свідчать, що спадкодавець ОСОБА_7 потребувала матеріальної допомоги і така допомога була необхідна для її існування.
Встановивши наведені обставини, суд прийшов до обґрунтованого висновку про те, що оскільки позивач не довів належними доказами, що спадкодавець ОСОБА_7, яка мала похилий вік та страждала на тяжку хворобу, потребувала у зв'язку з цим матеріальної допомоги і така допомога була необхідна для її існування, а відповідач свідомо не надавав такої допомоги, хоча мав можливість для цього, то підстав для задоволення вимог ОСОБА_6 про усунення відповідача від спадкування не вбачається.
Правильним є висновок суду і стосовно відмови в задоволенні вимог позивача про визнання за ним права власності на спадщину за заповітом, оскільки ним не втрачена можливість отримання відповідного свідоцтва у нотаріальному порядку.
Доводи апеляційної скарги стосовно того, що суд неповно встановив суттєві обставини у справі та не дав належної правової оцінки наявним у справі доказам не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними у оскарженому рішенні.
З огляду на наведене, колегія вважає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування немає.
Керуючись статтями 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити, а рішення Корабельного районного суду від 21 червня 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий :
Судді: