Справа №1490/4257/12 24.09.2012 24.09.2012 24.09.2012
Справа №22-ц/1490/2851/12 Головуючий у І інстанції Безпрозванний В.В.
Категорія - 27 Доповідач в апеляційної інстанції Лисенко П.П.
іменем України
24 вересня 2012 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого Лисенка П.П.,
суддів: Серебрякової Т.В. та Шолох З.Л.,
із секретарем судового засідання - Богуславською О.М.,
з участю:
відповідача - ОСОБА_2,
переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 21 червня 2012 року, ухваленого у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю комерційний банк «ПриватБанк» (надалі Банк) до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
22 липня 2011 року Банк пред'явив до ОСОБА_2 зазначений позов, який обґрунтував наступним.
28 грудня 2007 року він в простій письмовій формі уклав з ОСОБА_2 кредитний договір № DN81AR06020180.
За його умовами Банк зобов'язався надати ОСОБА_2 кредит у розмірі 85 111 гривень 00 гривень на придбання автомобіля ВАЗ 1119 30, а той, в свою чергу, - використати кредитні гроші за цільовим призначенням і повернути їх частинами згідно графіку погашення до 27 грудня 2012 року.
Крім того, позичальник зобов'язувався сплачувати проценти за користування позиченими грошима, виходячи з процентної ставки 0,80 % на місяць на суму залишку заборгованості по кредиту, а також - щомісячну винагороду у розмірі 0,50 % від суми виданого кредиту.
Порушення позичальником умов кредитного договору, давало Банку право нараховувати пеню у розмірі 0,15 % від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожний день прострочки, але не менше однієї гривні, й вимагати від позичальника дострокового виконання боргового зобов'язання.
Взятий на себе обов'язок Банк виконав належним чином, в той час, як ОСОБА_2 свого слова у повній мірі не дотримався.
Отримавши від Банку грошові кошти, він придбав за них у власність автомобіль і став використовувати на власний розсуд, попервах виконуючи і свій обов'язок з повернення кредиту, сплаті процентів та комісії за користування ним.
Проте у подальшому, його поведінка змінилася, передавши Банку на покриття боргу заставлений автомобіль - він припинив будь-які виплати за договором.
У зв'язку з цим, станом на 24 червня 2011 року виникла заборгованість у розмірі 120 028 гривень 57 копійок, з яких:
· 68 715 гривень 80 копійок заборгованість зі сплати тіла кредиту;
· 15 894 гривні 84 копійки нараховані, але несплачені проценти;
· 5 417 гривень 92 копійки несплачена комісія;
· 30 000 гривень 01 гривні пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань, а всього 120 028,57 гривень.
Посилаючись на відмову ОСОБА_2 виплатити борг добровільно, Банк просив позов задовольнити.
Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 21 червня 2012 року позов задоволено частково, з ОСОБА_2 на користь Банку стягнуто:
· 68 715,80 гривень заборгованості за тілом кредиту;
· 15 894,84 гривень процентів за користування кредитом;
· 5 417,92 гривень комісії за користування кредитом;
· 8 000,00 гривень пені, а всього - 98 028,56 гривень та судові витрати.
Банк оскаржив це рішення в частині вирішення вимоги про стягнення пені за прострочку виконання кредитного зобов'язання й просив в названій частині його змінити, збільшивши розмір стягуваної пені до витребуваного ним розміру.
В обґрунтування скарги посилався на невідповідність зазначеної частини судового рішення дійсним обставинам справи та положенням чинного цивільного законодавства.
Апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду І інстанції, в оскарженій частині, залишити без змін з наступних підстав.
Задовольняючи вимогу Банку про стягнення пені частково, районний суд вважав, що для цього є законні підстави і таке повністю відповідало б засадам цивільного законодавства щодо справедливості та розумності.
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області погоджується з обставинами та правовідносинами, встановленими судом І інстанції, вважає їх вірними, обґрунтованими й законними.
За ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Договір, в тому числі і договір кредиту, є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
В силу статей 251, 253, 509, 525-526, 598, 610, 611, 616, 622, 631 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості і виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Сторони по зобов'язанню повинні сприяти одна одній у належному його виконанні, а у разі виникнення труднощів у однієї із сторін - всіляко сприяти зменшенню збитків.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання припиняється повністю або частково на підставах, встановлених договором або законом.
Особа, яка порушила зобов'язання (не виконала його, або виконала з порушенням умов) повинна нести негативні наслідки такої поведінки, а саме, сплатити в межах позовної давності неустойку і відшкодувати збитки.
При цьому, сторона не звільняється від виконання зобов'язання в натурі.
Зазначене у повній мірі стосується і кредитних зобов'язань, які не виконані належним чином.
Як вбачається з матеріалів справи, Банк за кредитним договором № DN81AR06020180 від 28 грудня 2007 року надав ОСОБА_2 кредит у сумі 85 111 гривень 00 гривень для придбання автомобіля.
Той грошові кошти взяв і використав цільово.
При цьому, він зобов'язався повернути їх частинами до 27 грудня 2012 року і сплачувати відсотки за користування ними, виходячи з процентної ставки 0,80 % на місяць на суму залишку заборгованості по кредиту, та щомісячну винагороду у розмірі 0,50 % від суми виданого кредиту (а.с. 9 -11).
Сплативши 16 395 гривень 20 копійок тіла кредиту та частково відсотки за користування ним, позичальник 09.09.2008 року передав Банку на погашення боргу куплений автомобіль, після чого виплати припинив.
Проте виручених від продажу грошей для покриття боргу не вистачило, у зв'язку з чим заборгованість залишилася і більш того, значно збільшилася, сягнувши 120 028 гривень 57 копійок, з яких 30 000 гривень 01 копійка становить пеня, нарахована відповідно до пункту 4.1 умов кредитного договору.
За такого і відповідно до статей 525, 589, 590, 625, 1048, 1049, 1054, глави 51 ЦК України та пункту 5.1. кредитного договору ОСОБА_2 повинен відповідати за неналежне виконання кредитного зобов'язання і нести негативні наслідки таких своїх дій, а саме, повернути Банку тіло кредиту достроково, сплатити прострочені відсотки та комісію, а також, в межах позовної давності, пеню.
Оскільки він у добровільному порядку заборговані грошові кошти не сплачує, то їх слід стягнути за судовим рішенням, що вірно констатував і районний суд.
Оскільки рішення в частині вирішення вимог про повернення тіла кредиту, відсотків за користування ним та комісії не оскаржується, то апеляційною інстанцією рішення суду в цій частині не переглядається.
Що ж стосується вирішення вимоги про стягнення пені, то як на думку колегії вона вирішена вірно, хоча з деякими неточностями в обґрунтуванні, які слід виправити апеляційною інстанцією.
Так, вимога про стягнення пені заявлена Банком за межами позовної давності.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), застосовується позовна давність в 1 рік.
Тому, фактичний розмір пені належний до стягнення мав би складати 25 227 гривень 13 копійок і саме у названій сумі вона підлягала б до стягнення.
Проте, в силу ч. 3. ст. 551 ЦК України, розмір неустойки, а пеня є її видом, може бути зменшений за рішенням суду, якщо значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Колегія вважає, що у спірних правовідносинах є обставини, які дають суду підстави для зменшення розміру пені, а саме, недобросовісна договірна поведінка Банку в процесі продажу придбаного позичальником і переданого тому в заставу автомобіля.
Так, обґрунтовано маючи надію на те, що виручених за реалізацію автомобіля грошей вистачить на покриття боргу перед Банком, або хоча б для суттєвого його зменшення, ОСОБА_2 за доброї своє волі ї та згоди Банку 09.09.2008 року (а.с. - 38), за спливом 9 місяців з початку дії договору кредиту, передав кредитодавцю придбаний за взяті в позику гроші автомобіль для подальшої його реалізації.
Розмір боргу на той час становив 70 537 гривень 83 копійки (60 492 гривні 73 копійки неповернуте тіло кредиту + 6 360 гривень 07 копійок простроченого тіла кредиту + 161 гривень 31 копійка нарахованих відсотків + 1 816 гривень 66 копійок прострочених відсотків + 123 гривні 59 копійок нарахованої пені + 1 583 гривні 47 копійок заборгованої пені = 70 537 гривень 83 копійки).
Отриманий автомобіль Банк реалізував тільки через півтора року 11 березня 2010 року, не довівши, що в нього були труднощі з реалізацією, іншому належних та допустимих доказів у справі немає.
При цьому, за весь час продажу Банк нараховував позивачеві пеню у розмірі, який склав 20 762 гривень 35 копійок.
Як на думку колегії, такі дії Банку слід вважати недобросовісною договірною поведінкою, а зазначені обставини - такими, що істотно вплинули на обсяг відповідальності позичальника, а, відповідно, такими, що дають суду право на зменшення пені на недобросовісно нараховану суму.
Оскільки районний суд зменшив суму пені до 8 000 гривень і з цим погодився відповідач, то з врахуванням меж апеляційного оскарження рішення, розмір стягуваної пені слід залишити в розмірі визначеному районним судом.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» відхилити.
Рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 21 червня 2012 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий Судді: