Справа № 1490/3628/12 05.09.2012 05.09.2012 05.09.2012
Справа № 22ц/1490/2451/12 Суддя суду 1-ої інстанції Коваленко І.В.
Категорія 54 Суддя-доповідач апеляційного суду ВовненкоГ.Ю.
5 вересня 2012 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючої - Вовненко Г.Ю.
суддів - Буренкової К.О., Кушнірової Т.Б.,
при секретарі - Дубовій К.В.,
за участю - представника позивача Старчеуса О.С., відповідачки ОСОБА_4 та її представника ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Квартирно-експлуатаційного відділу м. Миколаєва на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 18 червня 2012 року за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Миколаєва до ОСОБА_4 про відшкодування майнової шкоди,
17 січня 2012 року Квартирно-експлуатаційний відділ м. Миколаєва (далі - КЕВ) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування майнової шкоди в сумі 11842 грн. 65 коп.
Позивач зазначав, що 28 липня 2010 року за результатами перевірки додержання посадовими особами КЕВ вимог бюджетного законодавства відносно ОСОБА_4, яка займала посаду начальника теплового господарства КЕВ, військовою прокуратурою Миколаївського гарнізону було порушено кримінальну справу.
Вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 8 лютого 2011 року було встановлено, що ОСОБА_4, будучи службовою особою та займаючи посаду начальника теплового господарства КЕВ вносила у офіційні документи - табелі обліку робочого часу неправдиві відомості із завищенням кількості відпрацьованих годин працівником Збройних Сил України ОСОБА_6, чим завдано збитки державному бюджету у сумі 11842 грн. 65 коп. В зв'язку з цим ОСОБА_7 було визнано винною в скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.
Посилаючись на зазначені обставини на підставі ст. 134 КЗпП України, позивач просив стягнути з відповідачки на користь держави в особі КЕВ 11842 грн. 65 коп.
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 18 червня 2012 року в задоволенні позову відмовлено в зв'язку з пропущенням встановленого законом річного строку для зверненням до суду для вирішення питання про стягнення матеріальної шкоди, заподіяної підприємстві, установі, організації працівником.
В апеляційній скарзі Квартирно-експлуатаційний відділ м. Миколаєва, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, та вважаючи, що строк для звернення до суду повинен відраховуватись з дня набрання вироком суду законної сили, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників, які прийняли участь у судовому процесі, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив із того, що позивачем пропущений встановлений статтею 233 КЗпП України річний строк для звернення до суду з питання стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації. При цьому суд вважав, що цей строк необхідно відраховувати з дня підписання акту перевірки, яку проводив контрольно-ревізійний відділ в м. Миколаєві Контрольно-ревізійного управління в Миколаївській області, а саме з 16 липня 2010 року.
Проте, такий висновок не відповідає обставинам справи та положенням закону.
Судом встановлено, що відповідачка, перебуваючи з позивачем у трудових відносинах, вчинила дії, які мають ознаки діянь, які переслідуються у кримінальному порядку, внаслідок чого позивачу завдано матеріальної шкоди.
Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 29 грудня 1992 року (з наступними змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», до позовних заяв про матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку (п.3 ст. 134 КЗпП), повинні додаватися докази, які підтверджують, що вчинення працівником таких діянь встановлено у кримінальному порядку.
У даному випадку таким доказом є вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 8 лютого 2011 року, яким ОСОБА_4 визнано винною та засуджено за частиною 1 статті 366 КК України.
Отже, враховуючи викладене, початок встановленого ст. 233 КЗпП строку в один рік необхідно обчислювати з дня ухвалення вироку, тобто з 8 лютого 2011 року.
За таких обставин висновок суду щодо пропуску позивачем строку для звернення до суду з питання стягнення з відповідачки матеріальної шкоди є помилковим, а тому в зв'язку з неправильним застосуванням судом норм матеріального права, рішення суду на підставі п.4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
Вина ОСОБА_4 у тому, що під час її роботи начальником теплового господарства КЕВ м. Миколаєва її діями, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку, підприємству завдано матеріальної шкоди, підтверджується вироком суду від 8.02.2011 р. та актом контрольно-ревізійного відділу в м. Миколаєві КРУ в Миколаївській області від 16.07.2011 р., згідно з якими внаслідок неправомірних дій ОСОБА_4 позивачу було завдано матеріальної шкоди на загальну суму 11842 грн. 65 коп. При цьому вказана сума матеріальної шкоди складається із 8687 грн. 65 коп. зайво виплаченої заробітної плати слюсарю ОСОБА_6 за невідпрацьований час та 3354 грн. 26 коп. відповідно зайво проведених нарахувань на заробітну плату та перерахованих у вигляді внесків до державних цільових фондів.
Тобто, щодо стягнення 3354,26 грн., які зайво перераховані як внески до державних цільових фондів, позивач вправі звернутися з вимогою про їх повернення до відповідних фондів.
Таким чином, прямою дійсною матеріальною шкодою, яка завдана з вини ОСОБА_4 внаслідок вчинення нею дій, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку, є 8687 грн. 65 коп. зайво виплачених як заробітна плата слюсарю ОСОБА_6 за робочий час, який він в дійсності не відпрацював.
Отже, на підставі п. 3 ст. 134 КЗпП України з ОСОБА_4 на користь позивача підлягає стягненню 8687 грн. 65 коп.
На підставі ст. 88 ЦПК з ОСОБА_4 підлягає стягненню на користь держави судовий збір у сумі 321 грн. 90 коп., з яких 214 грн. 60 коп. - з позовної заяви і 107 грн. 30 коп. - з апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Миколаєва задовольнити.
Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 18 червня 2012 року скасувати і ухвалити нове рішення.
Позов Квартирно-експлуатаційного відділу м. Миколаєва до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4: на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Миколаєва 8687 (вісім тисяч шістсот вісімдесят сім) грн. 65 коп. та судовий збір на користь держави 214 грн.60 коп. - з позовної заяви і 107 грн. 30 коп. з апеляційної скарги, які підлягають зарахуванню за реквізітами: отримувач коштів - Державний м. Миколаїв 22030001, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 02892675, банк отримувача - ГУДКСУ у Миколаївській області, код банку отримувача (МФО) - 826013, рахунок отримувача - 31211206780002, код класифікації доходів бюджету - 22030001.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: